Як СРСР перетворив 8 Березня у “свято квітів та цукерок”

Міжнародний жіночий день в Україні, як і в усьому світі, відзначають щорічно 8 березня. Донедавна в нас це свято пов’язували з тюльпанами та весною, чому, до речі, особливо раді підприємці квіткових магазинів.

Щодо 8 Березня вже кілька років в нашій країні тривають дискусії. Одні виступають за його скасування через стереотипне сприйняття “свята квітів та краси”, інші – за переосмислення, адже це дата про боротьбу жінок за свої права. Та є й ті, яких влаштовує будь-який формат, оскільки це вихідний день на державному рівні.

Факти ICTV поспілкувалися з історикинею, кандидаткою історичних наук та начальницею Північно-Східного міжрегіонального відділу Українського інституту національної пам’яті Марією Тахтауловою щодо історії Міжнародного дня боротьби за права жінок.

Історія 8 Березня – Міжнародного жіночого дня

Жінки у Європі та США неодноразово виходили на демонстрації проти дискримінації та створювали свої спільноти ще у XIX столітті. У більшості країн світу жінки були позбавлені значної частини прав, зокрема не могли брати участі у виборах. Серед іншого, вони закликали забезпечити жінкам рівні з чоловіками умови оплати праці.

Щодо самого свята, то 8 Березня зародилося у 1910 році на Другій міжнародній соціалістичній жіночій конференції в Копенгагені. Її учасниці підтримали пропозицію німецької соціалістки Клари Цеткін щорічно відзначати День жінок на початку березня проведенням демонстрацій.

— Але існує ще версія про події у Нью-Йорку 1857 року, де нібито був страйк робітниць. А також про події в тому ж Нью-Йорку 1908 року щодо страйку жінок-соціалісток. Зараз ці версії щодо Нью-Йорка серйозно дослідниками не розглядаються. Зокрема, вважається, що саме ця зустріч у Копенгагені заклала основу 8 Березня і до цього активно долучилася Клара Цеткін. І от демонстрації в цей день стали традиційними для Європи, – каже Марія Тахтаулова.

Щодо тодішньої Російської імперії, то особливого розмаху цей день там не набув. Історикиня зазначає, що патріархальне суспільство імперії цьому жодним способом не сприяло.

Вперше 8 Березня відзначали у Російській імперії у 1913 році за ініціативою РСДРП(б), а в 1914 році – вперше на українській території. У цей день вулицями Києва розповсюджувались прокламації, які закликали робітниць до страйку саме 23 лютого (8 березня за григоріанським календарем) на знак протесту проти пригноблення жіноцтва.

Цікаво, що російська революція розпочалася 23 лютого 1917 року, що за новим стилем припадає на 8 березня. Тахтаулова зауважує, що оскільки більшовики вважали, що їхній шлях до влади розпочався саме з 8 березня, то це свято набувало додаткового символізму для них і комуністів.

Вперше після закінчення Першої світової війни та революції Міжнародний жіночий день 8 Березня вирішили святкувати ще у 1921 році під час другої Комуністичної жіночої конференції. Але вихідним днем в СРСР він став офіційно аж у 1965 році.

Від колгоспниці до матері-героїні та свята весни

За тоталітарного режиму Москви на території поневолених держав спостерігалася своєрідна еволюція цього свята. Спочатку пропаганда поширювала агітки, закликаючи жінок до повалення “кухонного рабства” та заохочуючи до роботи на заводах та у колгоспах.

Більшовики вкорінювали міф, що саме вони нібито дали українським жінкам всі права і свободи, але, як доводить історія, це твердження далеке від правди. Адже ще на початку діяльності Української Центральної Ради серед 115 її членів вже було 11 жінок. А принаймні з середини XIX ст. в Україні жінки відігравали помітну роль в суспільно-політичному житті.

Але у більшовицьких брошурах жінкам, зокрема й українкам,  нагадували, що нібито їхня рівність була здобута “не завдяки галасливо ліберальній боротьбі суфражисток”, а “завдяки перемозі пролетаріату”.

У своїй статті Більшовицькі листівки та звернення в періодиці з жіночими маркерами історикиня Марина Вороніна вказує, що до класичних фальсифікатів можна віднести звернення губкомів КП(б)У в 1920 році До всіх трудящих жінок:

— Хто дав їй свободу нарівні з чоловіком? Хто побудував будинки породіль, де вона спокійно, не піклуючись про завтра, із допомогою лікаря народжує здорових дітей, майбутніх борців за свободу? Хто побудував ясла для дітлахів, куди вона може віддавати дітей своїх під час роботи, впевнена в тому, що її дитина під хорошим наглядом? Хто побудував дитячі будинки, звідки вже не вийде якийсь нехлюй або хуліган на біду матері? Усе це зробила радянська влада!

Повертаючись до трансформації свята, Тахтаулова зауважує, гасла про повстання жінок проти “кухонного рабства” вже наприкінці 1920-х — на початку 1930-х перетворилися на подвійні навантаження. Адже жінки, отримавши нібито право вибору, насправді цього вибору не мали. Більшовикам потрібні були робочі руки і їх в такий спосіб зорганізували.

— Після Голодомору відбувається певна зміна погляду на 8 Березня в бік функції жінки. Тобто потрібно було відновлювати генофонд, народжувати нових військових, відповідно менше почали говорити про права жінок і відбувся більше такий зсув у бік патріархальності, – каже історикиня.

Особливо це було очевидно за пізнього сталінізму, коли заборонили аборти і все більше йшлося про жінку як матір. Але все ж таки остаточний перехід до розуміння цього свята як свята краси, мами та бабусі, каже Тахтаулова, припадає на середину 1960-х, коли в СРСР ухвалили рішення зробити 8 Березня вихідним днем.

— Тут вже очевидно є трансформація. Тоді остаточно утверджується та форма свята, яка є зараз. Це жінка, весна, краса, матір, бабуся. Десь з 1970-х жіночий день проникає у школи й остаточно там вже трансформується у свято мам, квітів та цукерок. І такий must have – це листівки, які діти малювали мамам у садочках та школах. Про якісь права чи боротьбу за них вже не згадується, – каже вона.

У 1975 році Генасамблея ООН проголосила 8 Березня днем святкування досягнень жінок у всіх сферах життя і протесту проти пережитків нерівноправ’я. До появи цього дня не мав жодного стосунку СРСР, тому це не комуністичне і не радянське свято, хоча пізніше воно увійшло у своєрідний “канон свят радянської людини”.

Дискусія щодо святкування 8 Березня в Україні

В українському суспільстві побутує кілька ідей щодо 8 Березня. Частина суспільства вбачає у цьому рудимент Радянського Союзу та воліє вилучити його з нашого календаря свят. Водночас інші вважають, що цьому дню треба повернути істинну сутність про боротьбу за права жінок.

Також триває дискусія, чи залишити його вихідним, чи зробити робочим, але поки консенсусу немає.

У 2023 році у Дії провели опитування. Більшість користувачів (1,3 млн) тоді проголосували за те, щоб . А понад 703 тис. висловилися за те, щоб зробити 8 Березня робочим. Але з огляду на воєнний стан в Україні в нас й так немає державних вихідних, тому поки що це питання відкладається.

— А про заміну свята 8 Березня шевченківським днем чи чимось ще теж таке є. На мій погляд, це не спрацює, залишимо Шевченка Шевченкові і нам всім нашого батька нації. А ось щодо 8 Березня тут також потрібна ширша дискусія. Щодо свята матері не варто нічого вигадувати. У травні День матері в українському календарі є.

У світі 8 Березня залишається державним святом у багатьох пострадянських країнах. Росія, Білорусь, Північна Корея, Азербайджан, Вірменія, Ангола, Буркіна-Фасо, Гвінея-Бісау, Камбоджа, Конго, Лаос, Монголія, Непал, Уганда, зробили його вихідним.

У США та країнах ЄС 8 Березня здебільшого не є вихідним днем, але формат його відзначення вирізняється. Приміром, в Італії та Франції проводяться демонстрації. А от у Японії 8 Березня як такого немає, але протягом першого тижня весни там відбувається фестиваль любителів ляльок Хінамацурі.