Біля Чорнобиля знайдено стійких до радіації черв'яків: вони можуть допомогти людям

Їхня ДНК не була пошкоджена хронічною радіацією.

Вчені знайшли поблизу Чорнобиля черв'яків, які можуть протистояти радіації.

Про це пише Mirror.

Майже через чотири десятиліття після катастрофи на атомній електростанції нове дослідження, проведене дослідниками з Нью-Йоркського університету (NYU), показало, що вплив хронічної радіації не пошкодив геноми мікроскопічних черв'яків, які живуть там і сьогодні.

В останні роки дослідники виявили, що деякі тварини, які живуть у Чорнобильській зоні відчуження, генетично відрізняються від своїх побратимів в інших місцях, що порушує питання про вплив хронічної радіації на ДНК.

"Ми все ще не дуже добре розуміємо вплив катастрофи на місцеве населення», - сказала Софія Тінторі з Нью-Йоркського університету, перша авторка нового дослідження. "Чи призвела раптова зміна навколишнього середовища до вибору видів або навіть окремих особин у межах одного виду, які від природи є більш стійкими до іонізуючого випромінювання?".

Тінторі та її колеги звернулися до нематод, крихітних черв'яків з простими геномами і швидким розмноженням, що робить їх корисними для розуміння основних біологічних явищ. Озброївшись лічильниками Гейгера та захисним спорядженням, команда відвідала Україну 2019 року, щоб зібрати черв'яків зі зразків ґрунту та фруктів, що гниють.

Вони зібрали черв'яків з різних частин зони, де рівень радіації був різним. За допомогою туристичних мікроскопів вони виділили та виростили культури з кожного черв'яка. Пізніше черв'яків заморозили в лабораторії Нью-Йоркського університету.

Метью Рокман, професор біології в Нью-Йоркському університеті і старший автор дослідження, сказав: "Ми можемо кріоконсервувати черв'яків, а потім розморозити їх для подальшого вивчення. Це означає, що ми можемо зупинити еволюцію в лабораторії, що є неможливим для більшості інших тварин і дуже цінним, коли ми хочемо порівняти тварин, які пройшли різні еволюційні історії".

Команда досліджувала 15 черв'яків виду Oscheius tipulae, порівнюючи їхні гени з генами п'яти таких же черв'яків з інших частин світу. Вони були здивовані, коли виявили, що на генах черв'яків з Чорнобиля не було жодних ознак радіаційного ураження.

Тінторі зазначила: "Це не означає, що Чорнобиль безпечний – це скоріше означає, що нематоди дійсно витривалі тварини і можуть вижити в екстремальних умовах. Ми також не знаємо, як довго кожен із зібраних нами черв'яків перебував у зоні, тому ми не можемо бути впевнені, який саме рівень опромінення отримав кожен черв'як та його предки за останні чотири десятиліття".

Дослідники задалися запитанням, чи не пов'язана відсутність генетичного підпису з тим, що черв'яки, які живуть у Чорнобилі, надзвичайно добре захищають або відновлюють свою ДНК. Вони створили систему для порівняння швидкості росту різних популяцій черв'яків і використовували її для вимірювання чутливості нащадків кожного з черв'яків до різних типів пошкодження ДНК.

Попри відмінності між лініями черв'яків у тому, наскільки добре вони переносили пошкодження ДНК, ці відмінності не відповідали рівням радіації в кожному місці збору. Це свідчить про те, що чорнобильські черв'яки не обов'язково є більш толерантними до радіації і не були змушені еволюціонувати під впливом радіоактивного ландшафту.

Ці висновки дають ключ до розуміння того, як репарація ДНК може відрізнятися у різних особин, і можуть допомогти краще зрозуміти природні відмінності у людей.

Читайте провідні новини дня:

• Якою буде війна в Україні навесні 2024-го: важливі прогнози від експертів
• Ракета влупила за 500 метрів від кортежу Зеленського: що відомо про замахи на президента
• У Шольца свої плани на Україну: стало відомо, чому Німеччина насправді не дає далекобійні ракети

"Тепер, коли ми знаємо, які штами O. tipulae є більш чутливими або більш толерантними до пошкодження ДНК, ми можемо використовувати ці штами для вивчення того, чому різні люди частіше, ніж інші, страждають від впливу канцерогенів", - сказала Тінторі. "Роздуми про те, як люди по-різному реагують на агенти, що пошкоджують ДНК у навколишньому середовищі, допоможуть нам мати чітке уявлення про наші власні фактори ризику".