Французький Іноземний легіон на фронті в Україні: чому б і ні?

Більшість європейських політиків злякано відхрещуються від недавніх слів президента Франції Еммануеля Макрона про те, що "не можна виключити" відправлення в Україну солдатів НАТО. Мовляв, це спричинить ескалацію конфлікту. Що ж, поки Польща і Румунія мовчки висловлюють занепокоєння щодо уламків ракет, що залетіли на їх території, випущених по Україні, Франція хоча б щось пропонує. Зрозуміло, що Макрон не ризикне відправляти французьку армію маршрутом Париж – Київ. Суспільство не зрозуміє. А от задіяти Французький Іноземний легіон – чому б і ні? Прямо, звичайно, про легіон Макрон не говорив, можливо, навіть і не мав на увазі. Проте захист інтересів Франції поза Францією– пряме завдання Іноземного легіону. А інтереси Франції нині повністю збігаються з інтересами України. Так що все може бути.

Жодного питання про минуле

Що ми знаємо про Французький Іноземний легіон, окрім фільмів «Самоволка» та «Легіонер» із Ван Даммом у головній ролі? Що солдати проходять вишкіл у пустелі, контингент – суцільно колишні злочинці та маргінали, яким після закінчення контракту дадуть «чисті» документи та можливість жити в будь-якій країні світу. Легіонери – найманці, які йдуть туди, де їм добре платять, і тому подібне.

Насправді приблизно все так і було, але років 100-150 тому. Легіон був створений у 1831 році за королівським указом як підрозділ для участі у бойових діях виключно за межами Франції. Тоді країна вела активні колоніальні війни в Африці, солдатів вимагалося багато – і король Луї Філіп I вирішив залучити до служби численних іноземців, які осіли у Франції, а також самих громадян республіки, які мали проблеми із законом. Відправивши карних злочинців та іспанських-швейцарських «заробітчан» воювати в далеку Африку, король вирішив одразу дві проблеми: зачистив країну від небажаного іноземного елементу і створив армійський авангард з французів, що оступилися і бажали отримати другий шанс у житті. У Легіон брали всіх без винятку і не ставили жодного питання про минуле.

Іноземний легіон брав участь у всіх великих та багатьох малих війнах. Якщо брати період після Другої світової, то легіонери відзначилися в індокитайській війні, війнах за незалежність Тунісу та Марокко, в Алжирі та Лівані, брали участь у війні у Перській затоці та у миротворчій операції ООН у Сомалі та Боснії тощо з різним ступенем успіху.

Сучасні завдання Іноземного легіону звучать так: «Захист громадян Франції та союзних держав в екстремальних ситуаціях, а також виконання миротворчих місій ООН, якщо Франція захищає свої інтереси в рамках НАТО чи Європейського союзу, де Франція має історичні обов'язки або де наражаються на небезпеку французькі громадяни».

Суворе сито відбору

Минули роки, змінилося всього багато. Іноземний легіон вважається елітним підрозділом сухопутних військ Армії Франції. Він виковує піхоту, саперів, десантників високого класу, спеців із бронекавалерії. Нині у Легіоні близько 9000 осіб – це майже десята частина державної армії. Крім використання як сил швидкого реагування та сил спеціальних операцій, легіонерів залучають до будівельних та рятувальних робіт.

Набирають до Іноземного легіону просто і за принципом добровільності. Усі бажаючі потрапити до Легіону вирушають до центру відбору у місті Обань. Що цікаво: квиток до Обані з будь-якого міста Франції буде безкоштовним для кожного. Також є вербувальний пункт у Парижі, у фортеці Форт-де-Ножан.

Тепер про кримінальне минуле легіонерів. Так, ще на початку минулого століття вважалося, що Легіон допомагає злочинцям ховатися від правосуддя, проте тих, хто вчинив тяжкі злочини, видавали поліції дуже швидко. Наразі кожного потенційного легіонера пробивають по базі Інтерполу, крім того, офіцери Легіону негласно збирають досьє на кандидата у країні його проживання. У Легіон можуть взяти за наявності судимості за хуліганство чи п'яне водіння, наприклад. Але вбивць, ґвалтівників та наркоторговців не просто не приймуть, але ще й здадуть поліції за першої ж нагоди.

Віковий ценз прийому до Легіону – від 17,5 до 40 років, причому для неповнолітніх потрібен дозвіл батьків. Жінок в Іноземному легіоні немає і поки що не передбачається навіть у штаті кухарів та прибиральників.

Відбір на службу дуже суворий, хоча якщо раніше вважалося, що у легіонери беруть геніїв з IQ вище 200 і з чудовою фізичною підготовкою, то зараз основна вимога – просто відсутність серйозних проблем зі здоров'ям (при відборі заглянуть навіть у рот та перевірять зуби). Майбутні легіонери місяць проходять відбір, що включає перевірку фізичної підготовки, купу психологічних тестів і масу співбесід зі службою безпеки. Ті, що пройшли сито відбору – на місяць це приблизно 15-20 осіб із 500 бажаючих – вирушають далі на 4-місячне навчання до міста Кастельнодарі в Піринеях. Тим, хто не пройшов, бажають всього доброго, відправляють додому і чекають через три місяці на повторну заявку.

Тим, хто закінчив навчання, урочисто вручається біле кепі – характерний головний убір рядового солдата Французького Іноземного легіону. Також легіонери носять зелені берети, як і у всій французькій армії.

Стати французом «за правом пролитої крові»

При вступі до лав Іноземного легіону новобранець укладає контракт строком на 5 років. Мінімум два з них легіонер повинен відслужити за межами Франції (в пустелі Алжиру, Тунісу чи Марокко!). Причому в перші чотири місяці ще можна послати до біса всю французьку воєнщину і вирушити додому без наслідків, але після цього – лише служити до кінця контракту. Після першого 5-річного контракту можна підписувати піврічні, і річні, і знову 5-річні.

Один закритий 5-річний договір плюс ще два роки служби дають декларацію про отримання французького громадянства чи посвідки проживання у країні. Якщо легіонер отримує поранення в ході бойових дій, то право на отримання громадянства він отримує негайно - "за правом пролитої крові".

Що ж до зміни імені для вступників до Іноземного легіону, то тут теж все просто. Легіонеру дадуть Anonymat – нові ПІБ, місце та день народження. Через три роки легіонер або повертає своє старе ім'я, або узаконює нове. Але в Легіоні кажуть, що для зміни імені у людини мають бути досить вагомі причини.

Статус легіонерів – не найманці, як люблять стверджувати ті, хто не має жодного відношення до Іноземного легіону. Офіційно легіонери вважаються добровольцями, які служать у лавах чинної французької армії. І одержують зарплату залежно від вислуги та чинів – у середньому 2500-3000 євро на місяць плюс надбавки та премії. Для Франції це не так багато, тут вся справа в престижі та репутації. Вихідці з Іноземного легіону йдуть нарозхват у будь-якій країні. Причина цього – сувора підготовка, жорстка дисципліна, часті відрядження – курси виживання у тропічних лісах. Вогневу підготовку легіонери проходять у стрільбі з будь-якої зброї – від автоматів та снайперських гвинтівок до протитанкових комплексів. Попутно в Легіоні можна здобути французьку середню або вищу освіту, а також пройти безліч додаткових курсів - наприклад, альпіністських або гірськолижних.

Командири – виключно французи

Найбільше в Іноземному легіоні жителів Східної Європи – понад третину, чверть складають південноамериканці, а п'ята частина – французи з новими документами бельгійців, люксембуржців чи монегасків. Командний склад – виключно французи.

Кого практично немає в Іноземному легіоні – то це мусульман. Абсолютна більшість відсівається ще на етапі відбору. Причину в Легіоні сформулювали коротко: "У зв'язку із зростанням загрози від ісламських екстремістських організацій". Так само ставляться і до представників праворадикальних організацій з будь-якої країни.

І ще, приховати цю інформацію від офіцерів відбору до Іноземного легіону неможливо. Пам'ятаємо, що вони неофіційно збирають інформацію про кожного кандидата.

А як щодо українців?

До початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну в Іноземному легіоні чисельністю 9500 осіб служили близько 700 українців. Частина повернулася додому для захисту країни. За правилами Легіону, це дезертирство, але, напевно, вони можуть розраховувати на поблажливість, з огляду на причини їхньої втечі.

Повертаючись до питання, чому Французький легіон не задіяний в Україні, – справа за малим: за політичним рішенням. Окремі легіонери у ЗСУ – це чудово, але цих бравих хлопців потрібно більше. Та й голова Французького Іноземного легіону з літа 2023 року – явно етнічний українець 66-річний Кирило Ющенко, який закінчив військове училище Сен-Сір і має за плечима десятки успішних операцій у Боснії, Джибуті, ПАР, Чаді, Малі, Буркіна-Фасо - невже б проігнорував прохання зі своєї історичної батьківщини?

У легіонерів є клич "Легіон, до мене!" Це сигнал про допомогу. Кожен легіонер, який почув цей клич, зобов'язаний допомогти своєму товаришу по службі, чого б це йому не коштувало. Можливо, французи почули цей заклик із України.