Юрій Ванетик розповів про те, якими саме методами можна наблизитись до Трампа

Кожну хвилину нам даються відповіді. Треба лише зрозуміти – на які саме запитання.

На перший план виходить не стільки зацікавленість Трампа у зовнішній політиці, скільки його зацікавленість у захисті кордонів США, правопорядку, безпеки громадян країни тощо. Подібна риторика часто демонструє нелегалів злочинцями, які ошукують систему й не сплачують податки. Це – питання самодостатності. І, отже, це – республіканські цінності, тому Трамп їх й прийняв.

Стосовно ж використання питання міграції, як політичної зброї, то одна із відповідей Байдена та його адміністрації – виставлення Трампа «расистом». Вони кажуть, що Трамп боїться іноземців й не гуманно ставиться до їхніх сімей. Вони подають це як проблему обмеженості та недалекоглядності. І це, мовляв, змушує будувати стіни та ізолювати людей...

У США ми усі бачили, що Байден припускався різних політичних, скажімо так, ляпів. Хтось скаже, що це може бути пов’язано із його поважним віком або станом здоров’я. Я поки що не знаходив жодних цьому достовірних доказів, окрім того, що усі й так бачили. Одначе, обидва кандидати – і Байден, і Трамп – досить немолоді, а американські виборці, кажу як є, втомилися від людей, в котрих період розквіту вже минув. Я це чув від багатьох, з якими контактую і спілкуюсь. Навіть чув подібне від відданих прихильників Трампа. Усі надали би перевагу молодому кандидату і, відповідно, молодому президенту. І цей момент наразі шкодить обом основним гравцям.

Тож, кандидати у президенти США такого поважного віку – це глибоке розчарування для американських виборців. Саме так.

Щодо України. Республіканці воліли би узяти іншу позицію стосовно України. Вони вважають, що її «захопили» структури, котрі перебувають під впливом Сороса. Що Байден отримував вигоду від корупції в Україні (справа компанії Burisma). Що Україна – поле для різних махінацій та махінаторів типу Пола Манафорта і таке інше.

Україні, як на мене, потрібно вийти за рамки усього цього та апелювати до економічної вигоди для Сполучених Штатів. А також – до ідеологічного аспекту, безсумнівно. Бо ця точка зору далеко не чужа для демократів. Україні варто було би наголошувати на тому, що задля збереження світового порядку західного розуміння потрібно підтримувати Україну тому, що вона бореться не лише за власний суверенітет й свободу, але й за свободу людини, за справедливий та кращий спосіб життя. Це – екзистенційна боротьба. Й республіканці розуміють це, тому що вони вірять у «американську винятковість». Вони вірять, що США показує приклад. Й хоча це іноді виглядає суто гаслами, вони все ж сприймаються основною масою наших консерваторів. Та й образ українця змінився із «корумпованого союзника з нової демократії, котра стикається з проблемами», на образ героя і борця за свободу.

На думку республіканців, демократи просто й легко роздають гроші. А республіканці прагнуть ділового підходу. Вони хочуть угод і відповідальності. Ось такий в них стиль. Однак, налагодити добрі стосунки із республіканцями, якщо вони перебувають при владі, а особливо із Трампом – це буде важка робота.

Не думаю, що Трамп вважає ідеологічні аргументи вартими уваги. Він – людина угод, так би мовити. І навіть якщо це пом’якшуватиметься будь-якою його адміністрацією у разі його обрання президентом, то, я вважаю, головний посил має бути таким: це – економічна вигода для США, США отримає вигоду, США виграє в тому чи іншому напрямку. Я думаю, що єдиний спосіб наблизитися до Трампа – через якусь певну бізнес-формулу.

Історично так склалося, що не лише Україна, а й багато інших країн вирішують питання у США таким чином: або офіційна взаємодія, офіційні візити тощо, або звернення до лобістських фірм. І те, і інше – адекватні та важливі кроки. На мою думку, коли ви систематично витрачаєте на це час, коли відвідуєте різних діячів, конгресменів, губернаторів, мерів, то залишаєте більш глибокий слід, встановлюєте тривалі стосунки. Усі ці люди, усі ці впливові особи в результаті стають вашими адвокатами у США. Тому, я великий прихильник побудови неформальних відносин доброї волі. Так, це займає більше часу, але динаміка буде, зрештою, кращою. Особливо важливими я би назвав візити до аналітичних центрів, благодійних організацій, візити до університетів, науковців. У США цінують освічених людей.

Я би застеріг українських дипломатів, чиновників та різного роду посадовців: треба бути обережними у спілкуванні зі ЗМІ. Я би також застеріг їх від спілкування із неперевіреними й неофіційними контактами, які продають мрії, пропонують чудові, але занадто прості рішення. Бо ж заробляння грошей на політиці у Сполучених Штатах – дуже поширене явище. І саме з цієї причини я й прошу українців бути дуже обережними, тому що, як відомо, маленька помилка може розпалити великий скандал чи створити велику проблему.