Как выжить самому и спасти своих детей в случае ядерного взрыва?

Никогда не думал, что когда-нибудь наступит такое время, когда придется реально думать о том, как выжить самому и спасти своих детей или внуков в случае ядерного взрыва. Безусловно, некоторую информацию о ядерном взрыве и его последствиях, а также как людям удалось выжить и защитить свою жизнь в условиях реального ядерного взрыва, мы знали давно. Мы все хорошо помним, что два японских города – Хиросима и Нагасаки пережили реальное боевое применение ядерной бомбы и знаем, какие ужасные последствия это имело.

Далее текст на языке оригинала

Так сталося, що в Японії я був декілька разів і був безпосередньо в самому центрі ядерного вибуху, який мав місце на атомній електростанції "Фукусіма1".

Тобто, я був безпосередньо в епіцентрі вибуху ядерного реактора і бачив яку колосальну трагедію спричинив цей вибух. Була повністю зруйнована величезна територія навколо АЕС. Ми проїхали усю тридцятикілометрову зону відчудження - це неможливо було спокійно спостерігати. Величезна територія непридатна для життя була залишена мешканцями. На цій території не залишилось жодної живої душі, але ніяких руйнувань не було. Вся житлова і соціальна інфраструктура повністю збережена, але вона була без ознак життя. Біля реактора і в 30- ти кілометровій зоні відчуження ми були рівно через рік після трагедії.

Трагедія на АЕС "Фукусіма 1" майже аналогічна трагедії на Чорнобильській АЕС. 

Але це були техногенні катастрофи, хоча і пов’язані із впливом ядерної енергії  на людину.

Іншим разом, вже був в самому епіцентрі ядерного вибуху в японському місті Нагасакі, де 9 серпня 1945 року на висоті  500 метрів був здійснений підрив  ядерної бомби потужністю 21 кілотонна. Навіть важко собі було уявити, що за декілька хвилин після ядерного вибуху це чудове японське місто було майже повністю знищено і в перші ж хвилини ядерного вибуху загинули біля 60 тисяч мирних мешканців.  Жертв і руйнувань могло бути набагато більше, якби епіцентр вибуху був не в промисловій зоні міста, а в житловому секторі, а також рельєф території де розташоване це місто, багато в чому зменшив кількість жертв і руйнувань, набагато менше ніж у Хіросімі, хоча потужність термоядерного вибуху в Нагасакі (21 кілотонна) була набагато більша ніж вибух атомної бомби в Хіросімі (13 кілотонн).

Загальна кількість жертв від вибуху і радіації в Хіросімі склала майже 250 тис людей, а в Нагасакі біля 140 тис людей. В музеї трагедії Нагасакі я бачив величезні документальні підтвердження колосальних руйнувань і багатотисячних жертв ядерної атаки. Багато хто загинув не тільки від вибуху і радіації, але й від того, що цим людям не була надана допомога і японці фактично були безсилі проти ядерної сили, котра знищувала усе живе.

Зараз Нагасакі чудове японське місто, дуже красиве і охайне, а в місті майже нічого не залишилось від тієї трагедії, тільки пам’ять людей і меморіальний музей, в якому можна  побачити страшні наслідки бойового застосування ядерної бомби.

Україна, весь український народ вже більше двох років ведуть тяжку кровопролитну війну проти російських агресорів.

В боях задіяні сотні тисяч солдат і тисячі одиниць бронетехніки і майже усі найновіші види озброєння. Путін і його сподвижники постійно погрожують Україні і світу застосуванням ядерної зброї тактичного характеру проти українських міст і європейських центрів управління. З кожним разом ці погрози застосувати ядерну зброю не лише проти України, а і проти НАТО, стають все більш і більш зухвалими. Останні погрози путіна вже  не стосувались погроз проти України, а адресувались перш за все США, оскільки погрожував путін не тактичною ядерною зброєю, а стратегічною. Тобто, МБР (міжконтинентальні балістичні ракети), а ці ракети мають колосальну потужність, не менше 20 МТ (мільйонів в тротиловому еквіваленті).

Ми, українці, вже звикли до постійних авіаударів, в тому числі і крилатими ракетами. Серед великої кількості крилатих ракет, які російські варвари  використовують проти українських міст і сіл, є наприклад, крилата ракета - Х-101. Її запуск здійснюється із стратегічних бомбардувальників з території росії, часто з районів Каспійського моря. В чому особливість цієї ракети - вона має високу руйнівну спроможність і її надзвичайно важко виявити силами ППО. Але я привів цю ракету, як приклад, зовсім з іншою метою.

Ця крилата ракета має модифікацію Х102 з ядерною боєголовкою. Потужність ядерної боєголовки 250 КТ ( кілотонн). Щоб було зрозуміло - потужність атомної бомби яка знищила Хіросіму була 13 КТ, а Нагасаки -21 КТ. Тобто, потужність ядерного заряду цієї крилатої ракети в 12-18 разів перевищує потужність тих ядерних бомб , які знищили японські міста.

Проблема цієї крилатої ракети полягає ще й у тому, що з’ясувати яка бойова на ній частина - неядерна чи ядерна, можна лише після вибуху.

Що ж нам в цій ситуації робити. Як захистити себе і врятувати своїх дітей.

Можливо цей матеріал допоможе. Це не якась інструкція, це - поради.

В цьому матеріалі використані висновки деяких відомих фахівців, на яких я посилаюсь.

Вважаю, що не потрібно боятися цієї теми, потрібно максимально її вивчити, можливо ці знання  нам допоможуть.

Але, будемо сподіватись, що здоровий глузд переможе і людству ніколи більше не знадобляться ці знання.

З іншої сторони багато у кого може виникнути питання, а чи є якийсь сенс готуватися до найгіршого сценарію наперед — насправді складне питання.

Грубо кажучи, серед науковців та фахівців із цивільної оборони є дві школи, які дотримуються протилежних поглядів. Одні вважають, що підготуватися до ядерного конфлікту можна, навіть відносно невеликі зусилля здатні значно збільшити ваші шанси на виживання. Інші стверджують, що ядерна війна (особливо з урахуванням її кліматичних наслідків) буде настільки масштабною катастрофою, що підготуватися до неї неможливо. З цієї точки зору подібні розмови практичної цінності не мають, а лише нормалізують застосування цієї жахливої зброї — і, отже, збільшують ризик ядерної війни.

Єдине, що має сенс, це рух за повну заборону ядерної зброї.

Зазвичай, говорячи про підготовку до ядерного вибуху, державні служби рекомендують зібрати стандартний комплект необхідних речей, які насправді стануть у нагоді у разі будь-якої катастрофи. У такі набори найчастіше входить набір певних речей і предметів, які будуть корисні за будь-яких обставин.

У надзвичайній ситуації необхідно мати правильний комплект.

Ось що потрібно мати напоготові у себе вдома, у дорозі та в автомобілі:

Аварійний домашній комплект.

Список контактних телефонів екстреної допомоги. Це має бути паперова копія на випадок, якщо ваш мобільний телефон вимкнеться.

Ліхтарик на батарейках і запасні батареї або заводний ліхтарик.

Радіо на батарейках і запасні батареї, або магнітола на заводі.

Будь-які необхідні ліки та аптечка.

Триденний запас води в пляшках і готової до вживання їжі.

Копії важливих документів, таких як страхові поліси та свідоцтва про народження. Зберігайте їх у водонепроникному пакеті.

Олівець, папір, канцелярський ніж і свисток.

Запасні ключі від дому та автомобіля.

Запасні окуляри або контактні лінзи.

Товари для дітей та тварин, якщо потрібно.

Аварійний комплект на ходу.

Подивіться прогноз погоди та запакуйте відповідний одяг.

Готова їжа, теплий напій у флязі та бутильована вода.

Мобільний телефон і зарядний пристрій (акумулятор).

Будь-які необхідні ліки.

Аварійна автомобільна аптечка (аптечка першої меддичної допомоги).

Скребок для льоду та антиобледенитель.

Снігова лопата.

Карта на випадок, якщо вам знадобиться орієнтуватися в об’їздах.

Ковдра та теплий одяг.

Прочитайте посібник про те, як повсякденні речі можуть допомогти в надзвичайних ситуаціях.

Навчіться надавати першу допомогу, щоб ви могли допомогти в надзвичайних ситуаціях, таких як інсульти, задуха та опіки.

Пройдіть тренінги надання домедичної допомоги.

 Отримайте поради, як надати емоційну підтримку в кризовій ситуації та допомогти людям у біді,  кризовий ресурс для вчителів показує, як вчителі можуть допомогти молодим людям у скрутному становищі.

Ознайомтесь з рекомендаціями надання першої психологічної допомоги.

Головна проблема ядерної зброї для людини — її потужність, яка на багато порядків перевершує потужність "нормальної" зброї. Енергія вибуху навіть найменшої (і тому екзотичної) ядерної зброї перевищує десятки тонн у тротиловому еквіваленті, звичайно ж потужність ядерних боєголовок на тих самих носіях у тисячі разів перевищує потужність їх звичайних альтернатив. Величезна потужність означає безліч жертв навіть від єдиного вибуху, якщо він припадає на густонаселену місцевість.

Для віддаленого спостерігача землі ядерний вибух виглядає як: яскравий спалах світла і тепла, що обпалює, що супроводжується тимчасовою сліпотою і невідчутною, але дуже потужною дозою іонізуючої радіації (гама-випромінювання); через кілька секунд (або десятків секунд — залежно від відстані до епіцентру) після спалаху до спостерігача доходить вибухова хвиля, яка ламає дерева, заподіює каліцтва, руйнує будівлі та вибиває шибки; ще через деякий час (близько чверті години) піднятий пил та сміття починають випадати на землю радіоактивними опадами. Відбувається це вже не поблизу епіцентру, а на значній від нього відстані у напрямку вітру.

Детальні спогади очевидців ядерного вибуху (американських та англійських ветеранів, які брали участь у випробуваннях атомних зарядів) можна побачити в інтернеті. Різні типи ударів матимуть зовсім різні наслідки. Радіоактивне забруднення місцевості, яке після цього може статися, також здатне збільшити підсумкову кількість жертв.

Але важливим воно стає далеко не завжди: наприклад, при атмосферних та підземних вибухах забруднення буде мінімальним навіть за дуже великої потужності вибуху. Навпаки, навіть невеликий вибух на поверхні може підняти у повітря величезну кількість сміття та пилу, що несе радіоактивні речовини, і ця маса, осівши за сотні кілометрів від місця детонації, може призвести до тимчасового зараження величезних територій. Енергія вибуху швидко (квадратично) падає із збільшенням відстані від епіцентру.

За масштабами руйнувань зазвичай виділяють такі зони:

Зона сильних руйнувань (надлишковий тиск > 20 psi). Тут знищено або пошкоджено майже всі будівлі, у тому числі залізобетонні. Майже 100% населення гинуть миттєво. Для 250-кілотонного заряду (наприклад, російської ракети Х-101) така зона поширюється приблизно півтора кілометра від епіцентру.

Зона середніх руйнувань (надлишковий тиск > 5 psi). Зруйновано більшість будівель, масові пожежі. Більшість людей важко поранено, але їх можна врятувати за наявності медичної допомоги. Рятувальні служби націлені на роботу насамперед у цій зоні. Радіус – близько трьох кілометрів.

Зона слабких руйнувань (надлишковий тиск > 1 psi). Основне джерело поранень – скло розбитих вікон, пожежі, автомобільні аварії, спричинені тимчасовим засліпленням водіїв. Радіус близько 7,5 км.

Зона небезпечної радіації. Можливий розвиток тяжкої променевої хвороби для людей, які не перебувають в укриттях. Для 250-кілотонного заряду при наземному або підземному підриві область зараження може досягати кількох тисяч квадратних кілометрів. Рівень радіації в перші години становить близько 2–5% напівлетальної дози.

Найпростіший спосіб вижити - виявитися якнайдалі від вибуху.

Міські бомбосховища насамперед корисні у разі авіа- та ракетних ударів звичайним озброєнням. Багато хто з них здатний зберегти життя для присутніх людей навіть за ядерного удару, але ядерний удар по великому місту — це не лише ударна хвиля сама по собі, це ще й масові неконтрольовані пожежі, безвладдя, хаос, відсутність елементарної медичної допомоги та неконтрольована боротьба за ресурси. Американський фахівець із цивільної оборони Крессон Керні, який написав книгу Nuclear War Survival Skills, рекомендує евакуацію з міст як один із найперших заходів порятунку.

Важливо підкреслити, що в книзі К.Керні йдеться саме про завчасну евакуацію, тому що після удару (і навіть безпосередньо напередодні) вибратися з міст практично неможливо через пробки, хаос і ймовірне радіоактивне забруднення. При цьому Керні та інші автори, які писали в розпал холодної війни, припускали, що за кілька днів до ядерної атаки з боку СРСР американці матимуть можливість евакуюватися з міст на малонаселені території, де можна буде перечекати гостру фазу конфлікту. Логіка була такою: Радянський Союз, швидше за все, не зважиться на ядерний удар, якщо не буде впевнений, що значна частка його населення виживе. Для цього йому знадобиться перед ударом по США провести евакуацію населення з міст — а вона не може залишитися непоміченою для американців. У такому разі сигналом до евакуації для США стане початок евакуації в Союзі — а це дає щонайменше кілька днів на те, щоб прості американці могли покинути великі міста та підготувати індивідуальне укриття. Польові експерименти, проведені К.Керні та його соратниками, показували, що навіть непідготовлені люди, забезпечені зрозумілими інструкціями, можуть створити такі укриття лише за кілька діб. Щоправда, наскільки можна застосувати таке припущення до нинішньої ситуації, сказати складно. Сьогоднішні плани американського Федерального агентства з управління в надзвичайних ситуаціях (FEMA) можливість евакуації навіть не розглядають, оскільки масштабна ядерна війна не входить до обговорюваних сценаріїв катастроф. Передбачається, що найімовірніший варіант ядерного вибуху на території США — це несподіваний (наприклад, терористичний) удар, який не дає часу на евакуацію.

Головні фактори, які допомагають знизити вплив ядерного вибуху, це:

відстань,

час,

захищеність укриття.

 Іншими словами, щоб врятуватися, необхідно виявитися якнайдалі від вибуху, знайти якомога глибше, товстостінне укриття і не виходити з нього якнайдовше.

Сам спалах тепла, світла та гамма-випромінювання під час удару триває не більше десятка секунд (залежить від потужності вибуху).

Потім випадають (там, де цьому сприяє напрям вітру, і якщо мова про поверхневий вибух) радіоактивні опади. Вони є просто підняті ударною хвилею і збагачені радіоактивними ізотопами пісок, пил і сміття — як видимі, так і зовсім дрібні. Головне, що потрібно про них розуміти: радіаційна небезпека дуже швидко (експоненційно) знижується з часом, особливо в перші години. Саме тому найважливіше завдання тих, хто пережив спалах і ударну хвилю, — знайти притулок хоча б на перші години після детонації. На це є (грубо та приблизно) близько 15 хвилин, які відокремлюють час детонації та час початку випадання радіоактивних опадів. В принципі, за цей час можна встигнути дістатися найближчого бомбосховища або хоча б спуститися до підвалу. Зайдіть до найближчого будинку, щоб уникнути опромінення. Краще, якщо воно цегляне чи бетонне, ще краще – якщо підземне. Якщо ви вдома - підіть у приміщення з мінімальною кількістю вікон, а краще зовсім без них (наприклад, у ванну або комору). Якщо були на вулиці після випадання радіоактивних опадів, зніміть заражений одяг і витріть або вимийте незахищену шкіру. По можливості уникайте торкатися очей, носа та рота. Не використовуйте серветки, що дезінфікують, на шкірі. Ідіть у підвал або в середину будівлі. Тримайтеся подалі від зовнішніх стін та даху. В ідеалі укриття має бути якомога товстішим, бажано залізобетонним і підземним — товсті стіни дозволяють ефективніше поглинати випромінювання. Найгірший варіант – легкий дерев'яний будиночок, верхній поверх, кутова квартира. Найкращий — підземне бомбосховище, метро, льох. Коефіцієнти ефективності сховищ різного типу можна подивитися в інтернеті.

Залишайтеся в приміщенні протягом як мінімум 24 годин, якщо місцева влада не дасть інших вказівок.

Члени сім'ї мають залишатися там, де їх застав вибух, — возз'єднатися можна пізніше, час дозволить знизити вплив небезпечної радіації. Тримайте своїх домашніх тварин у будинку. Час, що минув після вибуху, працює на тих, хто вижив - чим довше ви перебуваєте в укритті і не виходите назовні, тим менший ризик отримати променеву хворобу. Радіоактивні ізотопи, що утворюються під час вибуху, мають різний час напіврозпаду, але зорієнтуватися дозволяє просте "Правило 7–10":

кожне збільшення часу у 7 разів зменшує дозу випромінювання у 10 разів. Іншими словами, через 7 годин радіація падає всього до 10% від тієї, що була через годину, а через дві доби (7 × 7 = 49 год.) — до 1% від вихідної.

Втім, сам абсолютний рівень радіації встановити без приладів (або не з повідомлень влади) неможливо — залежить від погоди, напряму вітру, потужності та обставин вибуху тощо.

На жаль, ми не знаємо відповіді на питання про сенс (та й точного — про ядерну зиму).

По-перше, все залежить від масштабу бойових дій. В принципі, від одиничного ядерного вибуху глобальної зими не станеться, а знання про те, що робити в такому разі, можуть бути корисні комусь.

 По-друге, як саме може виглядати ядерна зима і наскільки масштабним має бути конфлікт, щоб її спровокувати, — це складне питання, яке дискутується ще з початку вісімдесятих (це тема, гідна окремого тексту і навіть книги. Тут можна послухати досить свіжий виступ одного з піонерів "науки про ядерну зиму" Брайана Туна).

По-третє, справа, звісно, не лише в кліматі: фактичне знищення сучасної глобальної економіки, до якого здатна привести світова війна, саме по собі викликає голод і страждання такого масштабу, з яким людство ще не стикалося.

Питання "ядерної зими" пропоную зараз взагалі не обговорювати, оскільки це питання яке носить більш теоретичний і дискусійний характер, ніж має практичне значення.

Це такі дуже прості поради, які можуть допомогти при будь-яких надзвичайних ситуаціях.

Розумні люди цілком слушно усвідомлюють, що людство зараз знаходиться за крок до глобальної світової війни. 

Найбільша загроза для людства зараз виходить саме з росії.

Під час останнього звернення до федеральних зборів путін відкрито пригрозив застосуванням стратегічної ядерної зброї і під бурхливі оплески так званої російської еліти, фактично погрожував людству повним знищенням.

Тому певні знання і поради, як врятувати себе і своїх дітей,  у разі надзвичайної ситуації, можуть мати практичне значення.