У Шахтаря виходить Кевін, у Динамо — Беніто, у Дніпра-1 — ніхто. Підсумки 20-го туру УПЛ

Чемпіонат України влаштований за принципом “то густо, то порожньо”. Три місяці без матчів – а після них, наприклад, Шахтарю доведеться провести три матчі за десять днів. І в такій ситуації – а ще в час, коли четверту жовту отримує то один, то інший – ключовим фактором стає довжина лави.

Шахтар вирвав лідерство перетворенням у перерві

У першому таймі з Колосом ми бачили команду, яка викликала реакцію рівня: “І ці люди зовсім недавно обігравали Барселону?”. Дуже інертна гра, очікування, що Колос помилиться сам, нерозуміння, що робити з низьким блоком – і, як наслідок, закономірні 0:1.

У “гірників”, до речі, у новому сезоні з'явилася додаткова неприємна риса: унікально безглузді голи. Сама кількість пропущених не така й величезна, тільки дві команди пропустили менше, але що ні гол у воротах Різника, то просто просто epic fail. Колос повів у рахунку після звичайного лонгболу, коли Паулаускас у боротьбі навіть до м'яча не дістався. Але він стягнув на себе двох людей, Ільїн просто декласував Педріньйо – і пробив воротаря.

Але після перерви ми побачили команду, якій буде дуже складно комусь протистояти у боротьбі за чемпіонство.

Всім рекомендую подивитися на стінку Кевіна та Траоре при першому голі. Це комбінація справжніх майстрів, із видатними технікою та ігровим інтелектом. Колосу було складно щось цьому протиставити – так само як і геометрії атак у другому таймі як такої. Пушич молодець, що не став тягнути і випустив дві зірки атаки вже в перерві, не чекаючи критичної ситуації – але найголовніше, що у нього є такі чудові футболісти в атаці.

Кевін має ту саму навичку, що пересічна для топ-ліг, але виняткова для сучасної УПЛ: м'яч начебто прив'язаний до його ніг, техніка сильно ускладнює завдання з його “обезм’ячування”. З Траоре складніше: все ж таки після травми він грає нестабільно і забиває мало. Але видно, як у парі із таким партнером комфортніше грати і йому. З такими зірками взагалі розквітають інші футболісти: Зубков за другий тайм отримав два чудові шанси, які просто не пощастило реалізувати.

І так Шахтар себе проявив на тлі однієї з найвишколеніших оборон ліги (щоправда, шкода, що Валерій Бондаренко не зміг зіграти – з ним захист Колоса ще монолітніший) і в ситуації, коли треба відіграватися. Буде дивно, якщо Кевін після цього дубля не стане основним – і якщо він так і продовжить, то проти нього, Судакова, Зубкова, Траоре (та й Степаненка, який незабаром має повернутися) грати буде дуже складно. Щоправда, унікально безглузді голи нікуди не поділися. Щоб форвард за матч забив у свої та у чужі ворота, причому рикошет був не банальним рикошетом, а саме цілеспрямованим ударом – це велика рідкість.

Дніпро-1: команда програє через пасивність клубу

Ну і на контрасті зі справами Шахтаря саме час поговорити про віце-чемпіона.

Команда програла на своєму полі Руху – і за таке хотілося б розкритикувати Максимова та його команду, але не виходить. Так, команда пропустила дуже дурний гол на початку матчу і так до кінця матчу не відігралася. Але вона має так багато травм, що в комплекті з дискваліфікацією Рубчинського це сформувало просто унікальний масштаб вибору.

У матчі з Рухом гру в запасі Дніпра-1 розпочинали:

- 18-річний нападник Рамік Гаджієв. 28 хвилин у професійному футболі;

- 19-річний півзахисник Максим Мельниченко. 0 хвилин у професійному футболі;

- 18-річний півзахисник Ілля Баденко. 0 хвилин у професійному футболі;

- 20-річний захисник Олексій Авраменко. 0 хвилин у професійному футболі;

- два воротарі;

- ну і 19-рiчний Ківінда, який зі своїми дев'ятьма матчами в кар'єрі виглядає справжнім метром і досвідченим бійцем на тлі всіх, хто був перерахований вище. Він і став єдиною заміною команди у другому таймі.

За оцінками Transfermarkt, склад Дніпра-1 у шість разів дешевший, ніж у Шахтаря, і майже втричі дешевший, ніж у Динамо. І непосвяченому вболівальнику може бути незрозуміло, чому, якщо Дніпро-1 обіграє і тих, і інших – причому і цього сезону, і минулого. Але річ саме у тому, що якщо у Шахтаря матчі в запасі розпочинають Траоре та Кевін, а у Динамо принаймні багато талановитої молоді, то у Дніпра-1, по-перше, в принципі обмежений склад (тому й брали в оренду глухого резервіста “гірників” Очеретька), а по-друге, кілька кадрових втрат перетворили поняття “запас Дніпра-1” на якийсь анекдот.

Тут не те що з Шахтарем (який, судячи з таблиці, все ще суперник Дніпра-1 у чемпіонських перегонах) порівнювати не вийде – тут у Руху ситуація незрівнянно краща. Він під час складного матчу випустив Карабіна, Рунiча, Ляха і навіть міг собі дозволити не задіяти Таллеса – одразу видно, як працює академія та клуб. Дніпро-1 як клуб – це, у кращому разі, 15 добрих футболістів, за якими утворився вакуум.

І, відповідно, у програші Руху дивує скоріше те, що за грою Дніпро-1 створив проти нього дуже багато небезпечних моментів, змусив Ледвія по-справжньому рятувати і до останнього претендував на очки. Лавки якраз і не вистачило – минулого сезону Дніпро-1 завдяки ній неодноразово виривав перемоги наприкінці. Навіть конкретно з Рухом рік тому зіграв 3:2 із переможним голом Когута на 93-й хвилині. Тоді на заміни вийшли Пеглоу, Хайнер, Матарітта, Танковський і, власне, Когут – зараз Максимову недоступний жоден з них.

Зоря одужує

Від діючого срібного призера переходимо до бронзового. Зоря за набраними очками 2024-го поступається лише Шахтарю. Та й те: Калюжний, звичайно, не мав права грати проти “гірників”, але все ж таки ми розуміємо, що 90 з лишком хвилин команди зіграли по-справжньому, і фінальний свисток зафіксував рахунок 0:0.

Так, Зоря повернулася на шлях перемог і єдина в УПЛ ще жодного разу не пропустила в новому році... Але, знаєте, я з дифірамбами цього клубу почекав би. Досвідчений та авторитарний Коваль поставив команді дисципліну, попереду віддав гру на відкуп кільком сильним гравцям, але не більше. Команда з Батаговим, Герреро, Антюхом, Чурком , Кирюханцевим і має обігравати половину суперників з чемпіонату, ще й зустрічаючи критику за неяскраву гру. У другій частині 2023-го Зоря просто виступила нижче за будь-яку критику, а зараз починає повертатися до проектних потужностей.

Беніто підвів Динамо

Динамо вперше не виграло за Шовковського. Формально перемоги позбавив лише останній удар Вереса в матчі, який було здійснено з пенальті – але Динамо і загалом, за грою, набагато менш впевнено, ніж у будь-якому іншому матчі з новим тренером, претендувало на успіх. Якби Гайдучик забив на перших хвилинах, Динамо могло б взагалі жодного очка не взяти. Кияни забили буквально в атаці у відповідь, і першим елементом комбінації став саме сейв Бущана.

Загалом у киян вичерпався практично до краю запас міцності. Ярмоленко травмований давно, Буяльський – нещодавно, Бражко отримав дискваліфікацію – і без цієї трійки у киян, даруйте, просто вийшла на поле досить слабка команда. У ній не так багато гравців, які не підпадали б під пункти 1-3, де:

1) учорашній юніор;

2) ветеран на спаді;

3) відвертий резервіст.

За великим рахунком, Динамо залишається тільки чекати на відновлення лідерів – будь-яка команда просіла б у рівні, якби вона втратила двох важливих гравців атаки. Із Зорею вже повернеться Бражко, але навіть так із нею буде складно – Динамо одночасно з Дніпром-1 зіткнулося з обмеженістю складу. Щоправда, в іншому компоненті знаходяться у різних всесвітах – і про це теж слід сказати.

Якщо про якусь сильну академію дніпрян говорити не доводиться (скільки років самому клубу?), то у Динамо досить сильні футбольні традиції, щоб щороку переманювати з дубля готових зірок для УПЛ – а іноді навіть бійців для АПЛ. І в контексті цього незрозуміло, навіщо цьому Динамо Беніто – і чим, крім агентських історій, пояснити його наявність у команді навіть тоді, коли пішли вже зовсім решта “варягів”. Навряд чи гравці молодіжки так привезли б пенальті у найвідповідальніший момент. Шовковського багато лаяли в коментарях за “чотирьох центральних захисників наприкінці матчу”, але, гадаю, навіть якби він ще й Біловара, а не Беніто, випустив замість Волошина, той би не привіз такий дурний пенальті.

Ворскла все ближче до єврокубкової зони

Головна несподіванка футбольного року: перемоги Ворскли. Їх полтавський клуб вигризає, коли здається, що про це навіть не йдеться. Чорноморець за моментами як мінімум не поступився Ворсклі, змарнував кілька чудових моментів, але наприкінці пропустив після хитрого удару Бацули. Цікаво, на скільки вистачить темпу команду, але фізичну готовність Долганський заклав чудову. Другий матч поспіль полтавці виграють голами після 80-ї хвилини.

Презентація туру

Кривбас вийшов зі скандалу з “Хомою” на білому коні: добре, що й запасна форма в нього біла. Насамперед клуб просто знайшов замість іспанського виробника екіпіровки українську: молодий бренд “Strochka”. Тепер єдиний Хома, який має відношення до Кривбасу – це запасний воротар команди Богдан Хома.

А перед домашнім матчем Кривбас також покликав на презентацію не футболістів і не якихось моделей, а людей, яких більше за багатьох інших торкнулася війна.

"Сергій Лаєвський – військовослужбовець 93-ї бригади «Холодний Яр», який втратив ногу в боях на Бахмутському напрямку і зараз намагається повернутися до буденного життя.

Юрій Нікітчик – ультрас червоно-білих, який після героїчної оборони Азовсталі за наказом вищого керівництва країни склав зброю і після довгих місяців у полоні повернувся додому.

Тетяна Алексанова – захисниця, яка зараз знаходиться з побратимами на відновленні у Кривому Розі і готується до відправлення в одну з гарячих точок.

Данило Завгородній – маленький хлопчик, у якого ця безжальна війна забрала батька, а в України – мужнього Героя. Данило з мамою повернувся з Польщі до України і тут робить перші самостійні кроки.

Володимир Швець – воїн, який з тяжким пораненням потрапив до Азовсталі, пройшов лікування в «Залізяці» та разом з побратимами тримав оборону. Далі був полон, Оленівка та довгоочікуване повернення додому."

Віталій Савченко – людина, яка втративши ногу на війні, повернулася в рідний Кривий Ріг і своїм позитивом заряджає оточуючих. Він вже брав участь в Іграх Нескорених та продовжує робити все, щоб адаптуватися до нових реалій.

Прекрасний жест, який підсвітила перемога над Оболонню у першому матчі з таким прикидом. Кривбас взагалі чудово працює в PR і таким чином підсвічує те, що й так непогано. Звичайні червоні футболки для основного комплекту (і білі для запасного) – нічого особливого, але коли це йде в комплекті з такою акцією, симпатиків у клубу стає більше. Так само і 1:0 із Оболонню – теж, м'яко кажучи, не феєрія, але такими перемогами Кривбас уже майже гарантував собі участь у єврокубках.

Гол туру

Полісся тим часом продовжило падіння. Додати до того, що писав раніше, нема чого: травмувався Макуана, і на цьому перетворилися на ніщо ВСІ напрацювання Калiтвiнцева в атаці. Справа йде до заміни самого Калiтвiнцева – а поки що порадіємо за Ротаня та його команду. Переможний гол вийшов дуже красивим.

Майже гол туру

Пенальті наприкінці для Динамо міг би не мати особливого значення, якби напівнавіс-напівудар Дубінчака припав не в перекладину, а в дев'ятку:

Команда туру

Ледвій (Рух) – Жуліо Сезар (Верес), Бацула (Ворскла), Слюбік (Рух) – Кузик (Кривбас), Ковалець , Беляєв (обидва – Олександрія), М'якушко (Ворскла) – Квасниця (Рух), Траоре, Кевін (обидва — Шахтар)

Тренер – Віталій Пономарьов (Рух)