Дуель винищувачів: китайський J-10 проти американського F-16

J-10 "Енергійний дракон" і F-16 "Бойовий сокіл" — два найсучасніші багатоцільові ударні винищувачі Китаю та США. J-10, який уперше здійнявся в повітря в 1998 році, пройшов суттєву модернізацію, включно з китайським двигуном WS-10B і радаром AESA, що підвищило його бойові можливості.

Фокус переклав статтю Майї Карлін про потенційне протистояння двох винищувачів F-16 і J-10.

J-10 "Енергійний дракон" і F-16 "Бойовий сокіл" — два найсучасніші багатоцільові ударні винищувачі Китаю та США. J-10, який уперше здійнявся в повітря 1998 року, пройшов суттєву модернізацію, включно з китайським двигуном WS-10B і радаром AESA, що підвищило його бойові можливості. F-16 літає з 1974 року та продовжує залишатися універсальним літаком завдяки постійним оновленням, а його експлуатація планується до 2040-х років. Обидва літаки демонструють аерокосмічні досягнення своїх країн та їхнє прагнення до збереження переваги в повітрі. J-10 доводить зростання самостійності Китаю в галузі оборонних технологій, а F-16 — безперервну еволюцію винищувачів США.

J-10 vs F-16: дуель у небі між Китаєм і США

Останні два десятиліття ознаменувалися виходом Китаю на міжнародну арену як держави, на яку необхідно зважати.

Сьогодні Народно-визвольна армія, військово-морський флот і військово-повітряні сили розглядаються як загроза, яку серйозно сприймають американські військові. ВПС НВАК, зокрема, дуже просунулися у виробництві нових передових літаків. J-10 "Енергійний дракон", що вперше здійнявся в повітря 1998 року, постійно вдосконалюється, перетворюючись на багатоцільовий ударний винищувач.

Найближчим американським сучасником J-10 є F-16 "Бойовий сокіл". Хоча цей літак набагато старший за J-10 і вперше злетів 50 років тому, в 1974 році, він усе ще спроможний дати жару. Постійні удосконалення допомагають цим літакам залишатися в строю, а багато хто з них зараз проходить програму модернізації, покликану забезпечити їм польоти до 2040-х років.

Як же зрозуміти, який винищувач кращий?

Історія J-10

Із моменту своєї появи в 1980-х роках J-10 залишається унікальним літаком. Процес закупівель для розробки та виробництва "Енергійного дракона" більше нагадував західний тендерний процес, ніж попередні програми ВПС НВАК. Замість того, щоб просто вибрати розробника, кільком провідним фірмам запропонували взяти участь у конкурсі на проєктування.

Після того, як було обрано Чендуський інститут проєктування літаків (CADI), він став безпосередньо підпорядковуватися ВПС НВАК, а не комітету-посереднику. Це дало змогу ВПС НВАК оперативніше повідомляти про свої потреби та побажання щодо майбутнього літака.

Літак, створений CADI, був одномоторним винищувачем із дельтаподібним крилом і переднім оперенням. Ці характеристики, за відсутності типових горизонтальних стабілізаторів у хвостовій частині, збільшують маневреність J-10 на малих швидкостях, даючи йому змогу досягати максимальної швидкості в 1,8 Маха (у кілька разів більше за швидкість звуку). Перші моделі оснащувалися російським двигуном АЛ-31, що забезпечує тягу в 12 700 кг/с. Для виконання своїх численних завдань J-10 оснащений різноманітним озброєнням. Вбудована 23-міліметрова гармата може використовуватися для обстрілу цілей на землі або повітряного бою. На одинадцяти підвісах, здатних витримати понад 5,5 тонн, можна встановити будь-який зовнішній паливний бак, ракети класу "повітря-повітря", "повітря-земля" або бомби.

Модернізація J-10

Із розвитком технологій у 2000-х роках ВПС НВАК усвідомили необхідність модернізації J-10.

Остання модель, J-10C, має низку значних удосконалень, які дозволять зберегти актуальність J-10 на довгі роки. Нові моделі оснащені двигуном WS-10B —китайським турбовентиляторним двигуном, який знижує залежність від Росії. Покращена конструкція вхідного отвору зменшує радіолокаційний профіль: хоча J-10 не є стелс-винищувачем, тепер його буде складніше виявити на радарі.

Одним із головних досягнень новітніх моделей J-10 є перехід на радар із активною електронно-сканувальною решіткою (AESA). Хоча точні характеристики обладнання, встановленого на J-10, невідомі, радарні комплекси AESA забезпечують значне поліпшення дальності й точності порівняно з традиційними радарами з механічним скануванням. До того ж вони дають змогу льотчикам відстежувати й уражати більше цілей одночасно, що необхідно в умовах жорсткого протистояння.

Із точки зору наступальних операцій інтеграція нових тримачів для озброєння робить J-10 сумісним із сучасними китайськими ракетами, такими як PL-10 і PL-15. Інтегрований прицільний комплекс CM-802AKG покращує можливості наземної атаки.

Історія створення F-16

У 1970-х роках "винищувальна мафія" почала підштовхувати ВПС США до втілення нових ідей при проєктуванні літаків нового покоління. Попередні проєкти винищувачів були націлені або на досягнення високої швидкості під час польоту по прямій, або на здатність швидко набирати висоту для перехоплення бомбардувальників. Однак група офіцерів і цивільних стала наполягати на розробці конструкції, заснованої на теорії енергоманевреності. У результаті з'явився F-16 "Бойовий сокіл" .

Спочатку задуманий як денний винищувач для досягнення переваги в повітрі, за останні п'ять десятиліть F-16 перетворився на всепогодний ударний винищувач. Понад 25 країн експлуатують ті чи інші варіанти F-16, і це один із найпоширеніших бойових літаків. Успішно воюючи від першої війни в Перській затоці до громадянської війни в Сирії, він залишається золотим стандартом винищувачів четвертого покоління.

Флот "Бойових соколів" ВПС США проходить найновішу модернізацію, щоб зберегти перевагу перед супротивниками. Очікується, що модифіковані варіанти Block 40 і 50 залишаться на озброєнні аж до 2040-х років.

Як повідомляє видання The Aviationist, "загалом 608 літаків Block 40 і Block 50, так звані "пост-блок" F-16, будуть модернізовані в рамках проєкту Post Block Integration Team (PoBIT), яким керує Управління винищувачів і перспективних літаків Центру управління життєвим циклом ВПС. Проєкт включає до 22 модифікацій, спрямованих на підвищення летальності та забезпечення ефективності винищувача четвертого покоління в боротьбі з поточними і майбутніми загрозами".

Про автора

Майя Карлін – авторка статей про національну безпеку в The National Interest, аналітикиня Центру політики безпеки і колишня наукова співробітниця Анни Соболь-Леві в IDC Herzliya в Ізраїлі. Її статті публікуються в багатьох виданнях, включно з The National Interest, Jerusalem Post і Times of Israel. Ви можете стежити за нею у Twitter: @MayaCarlin.