Марія Закревська-Бенкендорф-Будберг: українка, яка водила за ніс три світові розвідки

Її називають "червоною Матою Харі", але навіть в Україні, звідки вона родом, про неї відомо набагато менше, ніж про знамениту виконавицю екзотичних танців та німецьку шпигунку. Марія Закревська Бенкендорф-Будберг – міжнародна авантюристка, яка перевершила Мату Харі як мінімум утричі: вважається, що вона працювала одразу на три світові розвідки – ВЧК, англійську та німецьку. Про причини, які спонукали її до цього, можна лише здогадуватися.

Шляхетне походження

"Червона Мата Харі", Марія Ігнатівна Закревська, з'явилася на світ у Полтавській губернії в родині заможного чернігівського поміщика та юриста Ігнатія Платоновича Закревського, який, просунувшись саме цією стежкою, був обер-прокурором Першого департаменту Урядового сенату. Його матір'ю, бабусею Мури, що походить із старовинного козацького роду Заславських, захоплювався Тарас Шевченко, з яким вона була близько знайома: поет присвятив їй поему "Сліпий" та два вірші – "Г.З." та "Якби зустрілися ми знову".

Навчання чи кохання?

Марія була молодшою із чотирьох дітей Закревського, батько всім дав блискучу освіту – Мура закінчила Інститут шляхетних дівчат. Як правило, всі його випускниці відразу після закінчення навчального закладу вдало виходили заміж, але Закревська, посвататися до якої вважали б за честь найзнатніші і найбагатші наречені, вирішила продовжити освіту – вирушила до Англії, де при посольстві в Лондоні працював її брат Платон. Навчання, до якого так прагнула Мура, відразу відійшло на другий план, варто було їй зустріти того, хто служив у тому ж посольстві і належав до знаменитого роду – Івана фон Бенкендорфа. Незважаючи на те, що на неї звертав увагу і молодий шотландський дипломат Роберт Брюс Локкарт, до якого, за чутками, вона відчувала серйозніші почуття, Мура вийшла заміж за Бенкендорфа – він зробив їй пропозицію, на яку дівчина відповіла згодою.

Незабаром після весілля Марія та Іван переїхали до Німеччини – Бенкендорфа призначили секретарем посольства у Берліні. Там вона навіть встигла потанцювати на балу з кайзером Вільгельмом, помітивши при цьому, що він мав гарне почуття гумору. Після відставки сім'я повернулася до Ревеля (сьогодні – Таллінн), де у 1913 році у них народився син, а через два роки – дочка. На той час Перша світова війна тривала майже рік.

Смерть коханого чоловіка

З її початком вони повернулися до Петербурга: Іван Бенкендорф служив військовим цензором – перлюстрував листи з фронту, Марія працювала сестрою милосердя у шпиталі. Після Лютневої революції вони повернулися до свого ревельського маєтку, що стало для Бенкендорфа згубним – у буквальному значенні слова. Взимку 1918 року селяни з найближчих сіл на смерть забили його ціпками та кілками. Вони, мабуть, не пошкодували б і дітей, але гувернантка встигла втекти з ними та сховатись у сусідів. Марія залишилася одна не тільки без будь-якої підтримки, а й без гроша за душею. З "капіталів" лише двоє маленьких дітей, а надворі – сувора зима, яка стала останньою у житті багатьох представників її стану.

Нова влада виселила Марію з дітьми з квартири, і вона б, можливо, просто замерзла на вулиці, якби їх не дав притулок колишній кухар сім'ї її батьків. У пошуках хоч якоїсь підтримки вона починає ходити в англійське посольство, де зустрічається з дочкою посла Меріель, з якою дружила, коли жила в Лондоні. Після евакуації посольства дипломатів замінив її старий знайомий – Роберт Брюс Локкарт, який мав статус надзвичайного агента. Колишні почуття, які вони відчували одне до одного, спалахнули з новою силою.

"Змова послів"

Перед Локкартом його керівництво поставило складне, практично нездійсненне завдання: завадити Росії налагодити відносини з Німеччиною, хоча ці держави вже стояли на порозі укладання Брестського миру. З цією метою він їде до Москви, і Мура, як за модою того часу починають називати Марію, вирушає разом із ним. Так він потрапляє до гущавини політичних подій, які згодом назвуть "змовою послів", – як виявилося згодом, це була успішна операція ВЧК, її вигадав і курирував більшовик Петерс. Локкарта та Муру кілька разів заарештовували, але щоразу після ретельних допитів відпускали. Найімовірніше, саме тоді Закревська і була завербована чекістами, хоча достеменно невідомо, на що вона обміняла свободу – свою та Локкарта. А ось своїх дітей на той час вона втратила і навіть не знала, чи живі вони, чи ні.

Між Горьким та Уеллсом

Після того як Локкарт поїхав до Великобританії, Мура повернулася до Петербурга. Жити не було на що, і вона обміняла свою шубу соболю на продовольчі картки, але її обдурили – підсунули фальшиві. При спробі обміняти одну з них на продукти Закревську заарештували – тоді вона провела у в'язниці майже три тижні. Коли тюремники таки відгукнулися на її численні прохання і зателефонували Петерсу, Муру негайно відпустили. Але проблеми безгрошів'я це не вирішило, і Корній Чуковський, до якого вона звернулася за допомогою, влаштував її перекладачем з англійської у проект Максима Горького "Всесвітня література".

Закревська справила на письменника, який не відрізнявся кристальними моральними принципами, особливо у відносинах з жінками, незабутнє враження. Він узяв її до себе літературним секретарем і відразу запропонував руку і серце – місце його дружини якраз було вакантно. Мура відмовилася без пояснення причин – просто сказала, що не хоче. Можливо, її керівникам у ВЧК вона була потрібна як вільна жінка. Їх задум став більш-менш зрозумілий, коли в Росію приїхав Герберт Уеллс: Закревська відразу закрутила з ним роман, що, якби вона була офіційною дружиною Горького, зробити було б куди складніше.

Баронеса Будберг

Весь цей час Мура, пустивши в хід всі свої зв'язки, розшукувала своїх дітей, і їй нарешті пощастило – як виявилося, весь цей час їх опікувала гувернантка Міссі, яка колись врятувала їх від смерті. Ба більше, вона отримала дозвіл на виїзд з ними за кордон – у свій маєток у Ревелі. Після перетину кордону її одразу заарештували – як шпигунку ВЧК, але знову відпустили – місцева влада не знайшла тому жодних доказів. Щоб легалізуватися в Естонії, Закревська вийшла заміж за барона Будберга, приєднавши до свого подвійного прізвища Закревська-Бенкендорф третю частину. Шлюб був фіктивним: Мура в результаті отримала громадянство та титул баронеси, а Будберг – гроші на переїзд до Південної Америки, які перерахував йому Горький. Після від'їзду барона до Аргентини вони із Закревською більше ніколи не бачили один одного.

Хто отруїв Горького?

З Естонії Мура поїхала до Горького на Капрі, де замінила йому всіх чи майже всіх – була літературним редактором, перекладачем, коханкою, доглядальницею. Недарма свій роман "Життя Клима Самгіна" письменник присвятив саме їй. Але до Москви з ним вона не повернулася, а поїхала до Великобританії – до Уеллса, який її не забув: мабуть, такими були плани її керівництва. Незадовго до смерті Горького в червні 1936 року Закревська приїхала до нього з Лондона, хоча назвати точну мету її візиту не змогли ні дослідники його творчості, ні вона сама. Існує навіть версія, згідно з якою Мура за завданням своїх кураторів – чи то у ВЧК, чи то в англійській розвідці – власноруч отруїла вмираючого письменника, але вона нічим не підтверджується.

"Вона не хоче виходити за мене заміж!"

Мура повернулася до Уеллса, яким з того часу ретельно опікувалася, – можливо, відчувала до нього ніжні почуття, а можливо, відпрацьовувала зобов'язання, дані однією з розвідок. Вона не відходила від нього ні на крок, але на неодноразові пропозиції руки та серця, як раніше і Горькому, відмовляла. Знаменитий фантаст не розумів, що відбувається. "Вона живе зі мною, їсть зі мною, лягає зі мною в ліжко, але не хоче виходити за мене заміж!" – скаржився він. Уеллс помер у серпні 1946 року, залишивши їй заповіт на суму 100 тисяч доларів, що на ті часи було грандіозною сумою. Завдяки цьому вона до кінця життя нічого не потребувала, в тому числі і своїх "благодителів" із трьох світових розвідок.

Залізна жінка

Марії Закревської Бенкендорф-Будберг не стало в листопаді 1974 року. Під час Другої світової війни Закревська співпрацювала з французьким рухом Опору, до роботи на який її залучив старий друг – Локкарт: зв'язки з ним Мура не втрачала протягом усього свого життя. На початку 50-х років її викликали на допит у зв'язку зі справою про діяльність радянських шпигунів в Англії – так званої Кембриджської п'ятірки, але, як завжди, відпустили без наслідків. На яку країну працювала Закревська в даному випадку, достеменно невідомо. Небагато оприлюднених відомостей про життя цієї загадкової жінки в її життєписах щільно переплетені з міфами, і відрізнити одне від одного після багатьох років вже неможливо. Відповіді на багато питань міг би дати архів Марії Ігнатівни, але трейлер із ним згорів за кілька місяців до її смерті – навряд чи це сталося випадково. Єдиним достовірним джерелом, яке розповідає як про саму Закревську, так і про її життя, є книга Ніни Берберової. Письменниця, яка багато спілкувалася з "червоною Матою Харі", назвала свою працю "Залізна жінка".