Пʼять фільмів про Україну, які висунули на премію "Оскар" інші країни

7 лютого в український прокат вийшла копродукційна стрічка, яка створювалась разом з Україною, та була висунута на "Оскар" від іншої країни. Це фільм Петера Керекеша "Цензорка", що розповідає про життя світу, населеного лише жінками. Мелодрама переносить глядача в одеську жіночу колонію, де можуть перебувати вагітні та жінки з дітьми до трьох років. Але настає день, коли кожній доведеться прощатися зі своїми сином або дочкою. Стежить за жінками, в тому числі за матірʼю Лесею, самотня цензорка, яка прагне любові у власному житті. 

З нагоди прокату Obozrevatel згадав пʼять фільмів, які були висунуті на премію "Оскар" від інших країн, але у виробництві яких брала участь Україна. 

"Цензорка" – Словаччина, 2021 рік

Три роки Чехія, Словаччина та Україна знімали в діючій одеській колонії жінок та їхні життя, вплітаючи акторку та її гру в буденність увʼязнених жінок. Вони разом проводили час, жили та часто розігрували сцени вперше вже у кадрі. Хоча саме за сценарій фільм отримав нагороду на Венеційському кінофестивалі в секції "Горизонти", де відбулася світова премʼєра. 

У фільмі зіграла акторка театру та кіно Марина Клімова, яка до того мала досвід роботи з ігровим сценарієм, що побудований на документальному матеріалі – Марина зіграла у фільмі "Погані дороги" Наталки Ворожбит. Для режисера стрічка стала дебютною, а з української сторони продюсером виступив Денис Іванов. 

Команда "Цензорки" побувала в 12 виправних колоніях по всій Україні перед тим, як зупинитись на Одесі. Як повідомляє сам режисер, задля створення кіно він провів інтервʼю зі 107 жінками. Саме тому в міжнародному прокаті стрічка виходить під назвою 107 Mothers.

"Фотофобія" – Словаччина, 2023 рік

Минулоріч на Венеційському кінофестивалі також не обійшлося від словацько-українського фільму. Ним стала режисерська робота сценариста "Цензорки" Івана Остраховського – документальний фільм про харківську підземку на початку повномасштабного вторгнення. 

Остроховський разом з режисером Павелом Пекарчиком поєднують ігрове та документальне, щоб показати життя харківʼян(-ок) в метро під час обстрілів очима двох дітей. Для родини Микити денне світло є синонімом смертельної небезпеки, і хлопчикові не дозволяють залишати приміщення станції, де він живе під постійним світлом неонових ліхтарів і свого смартфона. 

"Коли ми прибули в Україну з гуманітарною допомогою навесні 2022 року і жили поруч з біженцями в метро, ми зрозуміли, що увага світу буде прикута до лінії фронту. Саме тому ми вирішили знайти те, що найбільш наближено до "звичайного життя", і зберегти його", – описали фільм автори. 

"Ольга" – Швейцарія, 2021 рік

Спортивно-політична драма була створена у співпраці Франції, України та Швейцарії. Останні й висунули стрічку про українську 15-річну спортсменку, яка готується до змагань за кордоном поки в Києві розгортається Майдан, на премію "Оскар" в номінації "Найкращий міжнародний фільм". Дівчина стоїть перед дилемою: залишатися та отримувати нове громадянство, чи повертатися в Україну, де її мати-журналістка, ризикуючи життям, висвітлює події столиці та цілої країни. Як і  "Цензорка", фільм отримав нагороду за найкращий сценарій на своїй світовій премʼєрі. Але у випадку з "Ольгою", це був "Тиждень критики" у французьких Каннах. 

"Пофарбоване пташеня" – Чехія, 2019 рік

Події чорно-білої стрічки Вацлава Марула розгортаються навколо єврейської пари, яка, намагаючись захистити свою дитину від геноциду, відправляє сина до родичів в сільську місцевість десь у Східній Європі. Хлопчик, який стає головним героєм, змушений вирушити у подорож диким і ворожим світом, який керується тільки місцевими правилами, забобонами та віруваннями.

Цей сюжет – екранізація однойменного скандального бестселера польсько-американського письменника Єжи Косинського. Деякі епізоди фільму знімали в селі Сваловичі Любешівського району, що на Волині, а з української сторони до фільму долучилась компанія Directory Films. 

"Гірська жінка: на війні" – Ісландія, 2018 рік

Війна 50-річної Халли – протистояння алюмінієвому заводу, який загрожує екології. Вона ризикує всім своїм звичним життя, щоб захистити ісландські передгір'я. Але її радикалізм та мета зміняться, коли в житті несподівано зʼявляється дівчинка-сирота. Але перед тим, які втілити в життя омріяну роль матері, вона вирішує здійснити ще одну фінальну атаку, щоб завдати руйнівного удару алюмінієвій промисловості.

Фільм брав участь в конкурсній програмі "Тиждень критики" в Каннах та отримав нагороду Консорціуму письменників і композиторів (SACD).