Політики не повинні ігнорувати загрози безпеці в космосі — Politico

Минулого місяця Вашингтон сколихнула новина про те, що США мають розвідувальні дані щодо російських спроб розгортання ядерного потенціалу в космосі. І хоча лідери Конгресу й адміністрація президента Джо Байдена швидко вгамували паніку, що виникла, давши зрозуміти, що немає ніякої безпосередньої небезпеки для США або їхніх союзників, саме розкриття інформації висвітлює деякі важливі факти.

Військова загроза в космосі реальна, і вона зростає. Крім того, як показує війна в Україні, сучасний конфлікт майже повністю залежить від космічних засобів, причому сили з обох сторін покладаються на супутники для зв'язку, ситуаційної обізнаності й наведення на позиції супротивника, зазначає Politico.

Але ця зростаюча військова залежність від космосу несе з собою нові загрози та виклики. Не секрет, що Росія і Китай інвестують значні кошти в космічний потенціал. Обидві країни провели широко розрекламовані випробування протисупутникових ракет, а Росія, як відомо, має наземну лазерну зброю, призначену для засліплення супутникових датчиків. Москва навіть заявляла, що розглядає західні комерційні супутники як законні цілі в будь-якому майбутньому конфлікті.

Однак розробка ядерної протисупутникової зброї в космічному просторі означала б значну ескалацію — і це також було б прямим порушенням Договору про космос 1967 року, який забороняє розміщення на орбіті "будь-яких об'єктів, що несуть ядерну зброю або будь-які інші види зброї масового знищення".

Більше того, оскільки космос стає все більш важливим для ведення війни, існує додаткова небезпека того, що країни, які не мають сучасного космічного потенціалу, такі як Іран, можуть спробувати зрівняти шанси в майбутньому конфлікті, запустивши ракети наземного базування для ураження цілей у космосі. У такому випадку супутники на найближчих до Землі орбітах будуть особливо вразливими. І це ще не все.

Ворожий суб'єкт може також спробувати знищити кілька супутників на низьких навколоземних орбітах, щоб створити небезпечну хмару уламків. Такий крок може вивести з ладу інші супутники, завдаючи шкоди не лише військовому потенціалу, але й загрожуючи усім глобальним сервісам, які покладаються на супутниковий зв'язок. Тому західним політикам необхідно терміново адаптуватися до цих нових загроз.

По-перше, світ повинен чітко дати сигнал Росії про наслідки ескалації в космосі. Якщо залишити космос сірою зоною, це лише заохочуватиме супротивників випробовувати сили. Наступним кроком має стати вжиття оборонних заходів, як і в інших сферах, що свідчитиме про рішучість підтримувати стабільність у космосі.

По-друге, до космосу треба ставитися як до критичної інфраструктури. Діяльність і можливості в космосі мають важливе значення для національної безпеки, а також для економіки й повсякденного життя, саме тому військові стратеги повинні тісніше співпрацювати з регуляторами та космічними агентствами.

"Космос — це делікатна екосистема, і будь-яка військова ескалація матиме серйозні наслідки для всіх інших видів діяльності, що залежать від супутникового зв'язку", — повідомляє видання.

Нарешті, світ також повинен розуміти, що загрози для людської діяльності в космосі походять не тільки від зловмисних держав, але й від будь-яких дій, які надмірно збільшують ризик космічного сміття. НАСА визнає це, називаючи орбітальне сміття "загрозою номер один для космічних кораблів, супутників і астронавтів". Минулого місяця ця небезпека була знову підкреслена, коли американський дослідницький супутник ледве уникнув зіткнення з російським супутником радіоелектронної розвідки на низькій навколоземній орбіті.

У 2018 році в космосі було близько 2 тисячі активних супутників. Ця кількість зросла більш ніж утричі, а до кінця десятиліття може досягти 100 тисяч або більше активних супутників. Це зростання зумовлене запуском мега-сузір'їв комерційних супутників такими компаніями, як SpaceX або Amazon.

Оцінюючи загальну загрозу, політики повинні розуміти наслідки й управління тим, що виводиться на орбіту, а не лише потенційну загрозу нових протисупутникових озброєнь. Не слід вважати, що розміщення більшої кількості супутників обов'язково робить орбіту більш стійкою до атак. Навпаки, це може зробити її більш крихкою та вразливою до серії зіткнень, які можуть бути спровоковані атакою.

Космос часто називають наступним геополітичним фронтом. Однак реальність така, що він вже є ключовою сферою стратегічної конкуренції між країнами. Миттєвий резонанс у Вашингтоні з приводу потенційних нових російських можливостей, можливо, вже минув, але фокус на загрозах у космосі не повинен зникнути.