Сигнал від «метеорита інопланетян» виявився шумом вантажівки

Аналіз сейсмічних та акустичних даних від станцій, які мали спіймати сигнал міжзоряного метеорита, показав, що зроблені раніше висновки помилкові. Отже, і уламки космічного об’єкта, оголошеного «інопланетною технологією», знайшли зовсім не там, де вони можуть бути. Понад 10 років тому, 8 січня 2014 року, над західною частиною Тихого океану в атмосферу Землі увійшов метеор CNEOS 2014-01-08. За рік на нашу планету падає в середньому 17,6 тисяч космічного каміння масою понад 50 грамів, але той об’єкт виявився незвичайним через параметри свого «польоту».

Коли Оумуамуа визнали міжзоряним гостем, зріс інтерес до таких тіл. Астрономи почали шукати ймовірних «гостей» у зібраних за десятиліття даних спостережень. У 2019 році Амір Сіраж та Аві Леб розрахували швидкість та траєкторію польоту CNEOS 2014-01-08. За результатами вони зробили висновок, що це був такий самий «міжзоряний гість», найраніший із відомих нам. Хоча теоретично «міжзоряні гості» мають залітати до нашої системи раз на десятиліття.

За підрахунками дослідників, об’єкт діаметром близько 0,45 метра летів у космосі зі швидкістю понад 200 тисяч кілометрів на годину. Судячи з траєкторії, він прилетів до Сонячної системи ззовні. У 2022 році вчені з Космічного командування США підтвердили ці розрахунки, пославшись на дані власних спостережень. Щоправда, через рік інша група астрономів опублікувала дослідження, згідно з яким оцінка швидкості, швидше за все, була сильно завищена через дуже велику похибку спостережень при великих швидкостях.

У червні 2023 року експедиція на чолі з Аві Лебом вирушила до місця можливого падіння фрагментів метеору. Протягом двох тижнів вчені сканували морське дно приблизно за 85 кілометрів на північ від острова Манус, що входить до складу Папуа — Нової Гвінеї.

Дослідники виявили близько 850 сферичних фрагментів діаметром 0,1-1,3 міліметра. Провівши аналіз складу, вони оголосили десяту частину цих частинок фрагментами того метеору. Як визнали вчені, найімовірніше це порода магматичного походження, але серед інших прозвучало і припущення про «технології інопланетян».

Автори нової роботи, викладеної у відкритий доступ на порталі arXiv.org, поставили під сумнів саму область пошуків. За словами учасників експедиції, вони визначили область падіння з точністю до 16 квадратних кілометрів за супутниковими даними з каталогу CNEOS та сеймічними даними від однієї станції, розташованої на острові Манус. Новий аналіз показав, що джерелом сейсмічного сигналу могла бути вантажівка.

Для цього вчені з Університету Джонса Хопкінса (США) перевірили дані спостережень з інших сейсмічних та інфразвукових станцій в Австралії, Палау та на острові Нова Гвінея. Сейсмічні станції не засікли метеор, хоча мали, якщо він справді вибухнув там, де заявляється.

Більше того, у даних станції на Манусі хоч і є сигнал, він не відрізняється від інших сигналів, зареєстрованих в той самий час. Ця станція взагалі часто ловить такі сигнали. Подивившись на супутникові знімки місцевості, автори нової роботи припустили, що «винуватець» — розташована неподалік дорога, якою проїхала чергова вантажівка.

Інфразвукові станції вловили сигнал метеора, але надто сильні шуми не дозволяють точно визначити область падіння уламків. З 90% ймовірністю це область площею близько 270 тисяч квадратних кілометрів з центром приблизно за 170 кілометрів від місця виявлення фрагментів. Втім, вона захоплює сферу пошуків.

Щодо самих сфер, після публікації результатів експедиції інші вчені зіставили заявлений склад із можливими земними та антропогенними джерелами. Автор дослідження, опублікованого в Research Notes of the American Astronomical Society, припустив, що здебільшого це просте вугілля

У роботі, викладеній на початку березня 2024 року на arXiv.org, автор сфокусувався на 10% сфер із «позаземним походженням». Його аналіз показав, що у складі цих гранул немає нічого незвичайного – це мікротектити. Судячи з розташування, з Австрало-Азіатського еліпса розсіяння метеорита, найбільшого та молодого з тектитових «полів». Воно утворилося від падіння метеорита приблизно 788 тисяч років тому. До речі, той метеорит мало не знищив людського роду.

Все ж таки пошук справжніх фрагментів позаземного метеорита — важливе завдання, тому що це дозволить нам багато дізнатися про інші системи. На жаль, за оцінками вчених, через велику швидкість будь-який «гість», найімовірніше, повністю згорить в атмосфері Землі. До поверхні може долетіти лише мала частка його маси.