Що таке "травма свідка" та як війна руйнує нашу психіку: інтерв'ю з психотерапевткою

Така людина не вважає себе травмованою, так само не відчувають її травмованості ті, хто перебуває в контакті з цією людиною, про це 24 Каналу розповіла практична психологиня та психотерапевтка Волянська Людмила.

Ознака травми свідка

Проте через сильне емоційне занурення в ситуацію, у свідка жахливих обставин виникають певні відчуття та емоції:

страх (це могло трапитися зі мною, або з моїми близькими);
полегшення (добре, що це трапилося не зі мною);
відчуття провини (я нічим не зміг допомогти);
безпорадність (я відчуваю безсилля через те, що не зміг нічим зарадити);
злість (чому таке взагалі відбувається в сучасному світі);
сором (хтось страждає, а зі мною все в порядку).

Волянська Людмила

“Усі ці емоції залишаються у свідомості, людина раз за разом прокручує події, шукає відповіді на запитання і не знаходить їх.”

Травма свідка – це вторинна травма, яка має свої ознаки, що доводять те, що людина все ж таки була травмована.

ситуація спливає в пам'яті регулярно і події раз за разом проживаються сильніше. Виникає тривога, яка руйнує психіку зсередини.
коли людина потрапляє в обставини, що, навіть, дуже віддалено нагадують травматичну подію, будь то звук вибуху, постріл, схожі рухи, шуми, запахи, все це викликає жах і тривожність. З'являються фобічні симптоми – небажання їздити автомобілем, ліфтом, перебувати в натовпі людей або ж залишатися наодинці.
виникає емпатійна загальмованість. У ситуації, коли хтось потребує підтримки і співпереживання, людині з травмою свідка стає важко це зробити. Людина не стала не чутливою і жорсткою, та через травматичний досвід відбулося блокування емоцій. Емоції стають критерієм відчуття болі і психіка блокує їх аби захиститися.

Як собі допомогти

Для того, щоб пережити трагедію, людина, яка отримала травму свідка може почати з самопомочі.

Потрібно дати свободу для проявлення власних емоцій, усвідомлюючи, що вони є нормальними та доречними, не картати себе за них. Травматична ситуація може бути настільки раптовою, що можна навіть не встигнути злякатися, а перші тривожні симптоми з'являються через кілька тижнів або місяців.
Організувати свою звичну рутину – домашні справи, роботу, але не до стану перевтоми.
Влаштувати собі інформаційне розвантаження. Не дивитися стрічку новин, не шукати відеозаписи, де показують події, які схожі на ту, що пережила людина.
Говорити з людьми, які готові слухати без засуджень і критики.
Не перетворювати життя на залу очікування. Кожного дня приймати рішення і ставити нові невеликі цілі, це дасть змогу підтримувати інтерес до життя.

Які наслідки може мати травма свідка

Наслідки від травми свідка можуть бути доволі індивідуальними, але є великий ризик того, що рано чи пізно вони перетворюються в посттравматичний стресовий розлад. Спочатку, людина втрачає можливість нормально спати і їсти, далі виникають короткочасні депресивні епізоди, що можуть стати початком глибокої депресії.

Волянська Людмила

“Ті, хто відмежовується від своєї травми, не допомагає собі самостійно, нехтує зверненням до психотерапевта, стикається з панічними атаками, розладами адаптації та навіть суїцидальними думками. Якщо протягом декількох тижнів, людина не може прийти в норму, відсутня увага до себе та своїх справ, постійно переслідують нав'язливі думки – це ознака, що потрібно звернутися по допомогу до спеціаліста.”

Як реагувати на екстремальні події

На жаль, ніхто не застрахований від того, щоб опинитися в екстремальній, трагічній ситуації. Як ми будемо діяти в такому випадку, передбачити важко, але керуючись певними правилами, можна не тільки вберегти себе від непоправного, але й допомогти іншим людям.

Якою б не була ситуація, слід якомога швидше убезпечити себе. Не потрібно фізично втручатися, якщо ви розумієте, що ризик для власного життя занадто високий. Коли існує загроза життю людей, ви можете викликати всі екстрені служби, надавши їм базову інформацію про подію і де вона відбувається.

Якщо ви хочете надати докази ситуації правоохоронним органам, зафіксуйте побачене на відео або фото, згодом ви можете їх видалити. Надавайте допомогу тим, хто її потребує, якщо є розуміння, що немає загрози власному життю.

Постраждалі від екстремальної ситуації люди хочуть бути почутими. Так само цього потребують і ті, хто став свідком страшних подій. Є необхідність у висловленні своїх емоцій, і кожен обирає свій шлях. Хтось викладає фотографії у соцмережі та пише пости, закликаючи покарати винних. Хтось обговорює подію з близькими, шукаючи розуміння і підтримку. Це спосіб проявити те, що перебуває глибоко всередині і не дає спокійно жити.

Проявлення емоцій має терапевтичний ефект, коли реакцією на них є безоцінковість і відсутність критики. Важливо бути емоційно присутніми, співпереживати, приймати почуття, без агресії та упередження.

Волянська Людмила

“Сподіватися на підтримку в соціальних мережах не варто. Публікація фото і відео, спричинені цим дискусії, коментарі, що залишають люди, не думаючи про почуття травмованої людини, призводить до ретравматизації – повторного проживання події, що не тільки не пришвидшує відновлення, але й тільки глибше занурює людину в проживання травми.”

Обставини, що позначені, як травматичні, не сприяють тому, що людина виражає свої емоції конструктивно, часто – це хаос думок, переживань, неможливість назвати їх. Все це є абсолютно нормальним. Надати своїм почуттям право бути, не намагатися перекрити їх вживанням алкоголю або психоактивних речовин. Не можна також ігнорувати свої емоції, якщо дати собі можливість проживати, поступово їх інтенсивність буде зменшуватися.

Вплив соцмереж на травму свідка

Оскільки сьогодні кожен є користувачем соціальних мереж, убезпечити себе або дітей від контенту насильницького характеру, трагедій війни чи будь-яких інших екстремальних подій – неможливо. Споживання подібного контенту категорично негативно впливає на непрямих свідків обставин, будь-то дорослі, чи діти.

Психіка людини вразлива до насилля, тому подібне призводить до підвищення рівня тривожності, агресії. Менш очевидним є те, що споглядачі подібних відео втрачають довіру до світу, і складають про нього негативне уявлення. Надалі, людина може почати імітувати чи реалізовувати насильницьку поведінку для самоствердження, а після – відчувати страх і занурюватись в депресію. Систематичний перегляд подібних відео може призвести до зниження рівня емпатії та неможливості співпереживати тим, хто пережив травматичний досвід.

Захистити дітей від небезпечного контенту для психіки не проста задача для батьків, адже не усе і не завжди можна проконтролювати. З дітьми потрібно спілкуватися про складні речі достатньо простими, зрозумілими для них словами. Розказати про війну, насилля і те, що збереження власного життя і здоров'я є найголовнішим.

Волянська Людмила

“Ви можете встановити фільтри та обмеження на гаджетах ваших дітей, в разі, коли ви не впевнені в тому, що переглядає дитина. Вибудовуйте з дитиною довірчі стосунки, не сваріть за те, що вона побачила те, що не варто було, краще поговоріть з нею про це.”

Критичне мислення – те, що батьки здатні розвинути у дитині на прикладі власного досвіду і ретельно обговорюючи події навколишнього світу. Звертайте увагу на те, що подобається дитині, що захоплює увагу, викликає захват. Якщо це пов'язано з екстремальними подіями або насиллям, починайте з відкритого діалогу, але майте на увазі, що ніколи не соромно звернутися до спеціаліста, психотерапевта, адже від цього може залежати життя і здоров'я вашої дитини.