"Усі хотіли подивитися на хлопця з України": тренер сенсаційного чемпіона світу розповів про шок австралійців та квартиру для переможця

21-річний український плавець Владислав Бухов став сенсацією чемпіонату світу-2024 в Катарі, зробивши неймовірний ривок у другій половині 50-метрівки вільним стилем і вирвавши "золото" у визнаних фаворитів. Але, за словами тренера донеччанина Андрія Хлопцова, у спортсмена немає ніякої зіркової хвороби. Він продовжує жити разом з батьками у орендованій квартирі і тренуватися Києві, незважаючи на тривоги.

У розмові з OBOZ.UA Хлопцов-старший розповів про роботу після початку повномасштабного вторгнення РФ, австралійське "оточення" під час фінального запливу Владислава на чемпіонаті світу та здивованих зірок світового плавання, які підходили до них у Досі, щоб подивитися на швидкого хлопця з України.

– Розкажіть, будь ласка, як ви почали працювати з Владиславом, адже він перейшов до плавання з іншого виду спорту?

– У Влада унікальна ситуація. Він був спочатку п'ятиборцем, але всім своїм нутром відчував, що це не його вид. Тому набрався сміливості і пішов до найближчого басейну біля свого дому. Рік він тренувався там у тренера, потім я побачив його на чемпіонаті України і зрозумів, що це хлопець, у якого є потенціал і з яким я можу далі працювати. Такий технічний момент. Адже я сам по собі тренер-технар.

Влад тому і наздоганяє потужно на фініші, оскільки у нього така техніка. У нього ще немає стартового стрибка, але техніка плавання у нього висока. Шість років ми працюємо разом. Він при мені вже став чемпіоном світу серед юніорів-2019. І ось, чотири роки потому, виграв і дорослий чемпіонат світу.

– З боку здається, що Владислав дуже серйозний, весь у собі. Чи він такий і є насправді?

– А яким чоловік повинен бути? (Сміється) Щось кричати, розповідати? Насправді, він хлопець з головою. Він розуміє, що таке погано, а що – добре. Тому з ним цікаво працювати. Але не хочу його хвалити, як тренер. Чого я буду хвалити? У мене і так всі запитують, як Олімпіада, як Олімпіада? А я забобонна людина...

– Знаю, що ви з Владиславом тренуєтесь в Києві. У басейні Школи вищої спортивної майстерності. Як іде робота зараз, після початку повномасштабної війни?

– Це ціла трагедія. Коли приходиш на тренування і тільки готовий його розпочати, як об'являється, що почалась тривога і летять ракети. Ми ж не майстра спорту хочемо зробити чи чемпіонат України виграти. Ні. Наша мета – це чемпіонат світу і Олімпійські ігри. Тому, розумієте, у такого чоловіка, великого спортсмена, повинен бути всередині якийсь стрижень.

Ми з Владиславом прийняли рішення, що треба тренуватися. Ну ми і тренуємося, незважаючи ні на що. Ну, що ми будемо вибігати, будемо боятися ту ракету? Ми тренуємося. Це – наша робота. Тому ми це сприймаємо, як роботу, незважаючи на те, що коїться навколо.

– Розумію, що Владислав був ще дитиною, коли залишив Донецьк, але чи якось відображається на ньому, що спочатку російське вторгнення відібрало у нього одну домівку, а тепер війна прийшла і до Києва?

– Його батьки одразу ухвалили рішення їхати з Донецька, вони не прийняли того, що там коїлось. Тому переїхали до Києва, зняли квартиру. Це, до речі, одне з наших питань. Якщо зараз є такі результати, то якось нам і квартиру треба. Оскільки батьки Владислава й досі знімають житло.

Він мешкає у цій квартирі з мамою і татом. Тому я буду зараз порушувати це питання. Він – військовий, тому я ще буду з військовими розмовляти і нашим київським департаментом. Це одне з таких питань, які, вважаю, будуть мати вплив на його підготовку до Олімпійських ігор-2024.

– Що плануєте робити зі стартом напередодні Олімпіади?

– Тренуватися. Насправді, ми багато що робимо. На кожних міжнародних змаганнях я розмовляю з відомими тренерами. Наприклад, з Австралії, з Ізраїлю. Кличу їх, мовляв, подивіться. Тому що новий погляд – це новий погляд. А вони кажуть все те, що ми і так розуміємо. Тому треба тренуватися. В залі тренуватися. Стрибкову підготовку робити. Працювати.

Я вам скажу, що він вже став краще. Але все одно – фінальний заплив чемпіонату світу в Досі показав, що є над чим працювати.

– Зрозуміло, що він доганяє суперників по дистанції, але дистанції дуже мало...

– Мало дистанції і мало часу. І не когось там наздоганяти, а чемпіона світу. І коли у фіналі після старту він вийшов з води, залишилося плисти 15 секунд, а я бачу, що метр відстані. Ну, думаю, все. І коли він почав останні ті грибки додавати, то це було просто щось таке...

Ми так стояли всі тренери разом. Поруч зі мною австралійські, чоловік вісім. І я один – з України. Вони навколо мене стоять всі в зелених і жовтих майках. І тут українець наздоганяє їхнього спортсмена (сміється). І я один кричу. А вони схопилися за голови. Але молодці. Вони підійшли пізніше до нас. І спортсмен підійшов. Вони подружилися с Владиславом. Хоча Макевою 29 років.

Макевой – там такий биток. Зі старту далеко стрибає. Він штовхає штангу 150 кг, а Владислав – 70. Але цей пливе швидше (посміхається).

– А ви змогли побачити, хто першим торкнувся бортика?

– Я бачив, що він перший руку кидає. Я навіть думав, що може бути трохи більше перевага. Але Макевой – дуже досвідчений плавець. Він там якось пальчики свої склав і теж добре торкнувся. Але не вистачило йому сотої, тому ми – чемпіони світу. І дуже цим тішимся.

– Про що спілкувалися після перемоги? Адже людина стала чемпіоном світу, але вже за півроку у нього Олімпійські ігри.

– Особливо ні про що. Ми два дні походили по місту. Поплавали в басейні. До нього стали підходити відомі у минулому плавці, олімпійські чемпіони. Всі хотіли подивитися на хлопця. Як же можна було догнати Макевоя?

Підійшов до Владислава олімпійський чемпіон зі Сполучених Штатів Ервін. Підійшов, тиснув йому руку і уважно дивився. Я навіть не підходив до них і не заважав. А він стоїть, в очі йому дивиться, вітає з перемогою і питає, чи щось потрібно? Може, якась допомога, в плані техніки там. А сам дивиться йому в очі, щоб зрозуміти, як хлопець з України, яку він не знає, наздогнав Макевоя.

А третім став Бен Прауд – англійський чемпіон світу. Ми з ним теж тренувалися колись. Він нам здавався богом ще місяць тому. А тепер взагалі не здається.

– Ми зараз не будемо робити прогнози на Олімпіаду, але, як вважаєте, наскільки зможе впоратись Владислав з цим психологічним тягарем? Адже в Париж-2024 він приїде у статусі діючого чемпіона світу.

– Так, є певний тиск. І де б ми не були, наприклад, в басейні до нього підходять діти, їх батьки. Всі хочуть доторкнутися до нього. Ми з ним розмовляли про це. Він, звісно, радіє своїй перемозі, але розуміє, що є інші змагання, які ще важливіші і престижніші за чемпіонат світу.

Є ще й рекорд світу, над яким ми хочемо працювати. Ми на Олімпіаді ще не зосереджуємося. Зараз ми працюємо над поліпшенням власного особистого рекорду. І якщо ми його поліпшимо, то все само собою вирішиться і на Олімпійських іграх.

Ще є рекорд світу, до якого 0,4 секунди. А Владислав зараз буде 22 роки, потім – 23. Це ж самий розквіт чоловіка. Він все чудово розуміє. І у нього немає елементів зіркової хвороби.

Раніше у розмові з OBOZ.UA сенсаційний чемпіон світу розповів про тренування з тривогами, порвані шорти перед стартом і ЧС у Досі.

Тільки перевірена інформація в нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!