Готуватися треба вже зараз. Доброволець про призов чоловіків у ЗСУ та закон про мобілізацію

14 березня наша країна відзначає День українського добровольця. Спеціально до цього дня Факти ICTV поспілкувалися із Кирилом Данильченком, який наразі служить у 14-й окремій механізованій бригаді у Куп’янському районі та околицях. Чоловік ще у 2014 році пішов до лав ЗСУ добровольцем і досі боронить нашу державу від російської агресії.

Чому вирішив піти добровольцем

– Розкажіть, будь ласка, чому ви вирішили стати добровольцем?

– Ще у 2014 році став добровольцем. Ця подія відбулась одразу після Майдану. На той момент було досить специфічне ставлення до тих подій, які відбувались в Україні, і якщо чесно, то я думав, що те, що сталось у лютому 2022 року, мало статись ще у березні 2014-го. Тож я і вирішив, що треба захищати країну.

– Як на це відреагували ваші рідні?

– Сім’я дуже злякалась. Головна тривога була з боку матері, тому що я в неї єдиний син, і вона, м’яко кажучи, не підтримала таке моє рішення.

Її ставлення зараз не дуже змінилось, тому що вона так само переймається. Для неї аспект суспільний завжди стоїть на другому плані після аспекту міжособистісного і родинного. Тому для неї це дуже тяжко і вона переживає.

Як доєднався до лав ЗСУ у 2022 році

– Аеророзвідка – ви самі обрали цей напрямок для себе чи вас туди направили?

– Це був збіг певних факторыв. Я можу почати з того, як саме доєднався до лав ЗСУ у 2022 році. Справа в тому, що службу в ЗСУ я розпочав аж наприкінці квітня, а до того перебував у складі Добровольчого формування територіальної громади (ДФТГ).

Я заходив в аеророзвідку в 45-й ОСБ, а потім перевівся до 14-ї бригади князя Романа Великого. І той підрозділ, в якому зараз перебуваю – це Рота ударних безпілотних авіаційних комплексів.

Відповідно, до лав ЗСУ я заходив із тим, що мав би служити у лавах зв’язку, але під час навчання, під час тренувань на військовій базі голова аеророзвідки набирав собі штат для того, щоб формувати відділення аеророзвідки для новоствореного батальйону. Відповідно, через те, що я почув про цю пропозицію, я написав резюме, пояснив свій попередній досвід, і мене зарахували до цього відділення.

По факту, службові обов’язки і посада, на якій перебуває людина, далеко не завжди є тотожними. Наприклад, все відділення аеророзвідки у першому батальйоні, в якому я перебував у 2022 році, було за штатом звичайним стрілецьким відділенням, тому що на той момент окремих посад і штатів під аеророзвідку ще не існувало. Тому формально ми були стрільцями: хтось водієм, хтось гранатометником. Я був стрільцем.

Чим займається аеророзвідка

– В чому полягає ваша робота?

– В аеророзвідці, як у всіх Збройних силах, є багато ролей, завдань. Є люди, які безпосередньо виконують бойові завдання, а є підтримка. Те, чим я займаюсь, більше до підтримки. Щодо того, чим займається підрозділ взагалі, то це з одного боку – контроль поля бою, постійне інформування про те, що відбувається на лінії зіткнення 24/7. Це якщо ми кажемо про тактичну аеророзвідку, яка використовує переважно квадрокоптери невеликого радіусу дії до 10-12, максимум 13 км.

Це перше завдання, тобто розвідка, інформування, стрими, які безпосередньо йдуть на командний пункт і завдяки яким здійснюється управління військами і ухвалення безпосередніх тактичних рішень. Друге – це нанесення вогневих уражень супротивнику. Станом на зараз, дрони дійсно перехопили на себе значну частину вогневого ураження у тих випадках, коли недоцільним або неможливим є використання інших засобів ураження.

Наприклад, бувають ситуації, коли для відбиття штурмів використовують саме дрони через те, що використання або ствольної артилерії, або мінометів є неможливим через наближення до власного особового складу, а особовий склад уже перебуває в скрутному становищі, і треба ворога чимось “заспокоювати”.

Чим займався до війни

– Розкажіть, будь ласка, чим ви займалися до війни і ким ви були?

– За освітою я випускник Києво-Могилянської академії, магістр філософії. Але як це часто буває, за фахом філософ я ніколи не працював.

Розпочинав свою кар’єру на телебаченні. Це був Перший національний канал українського телебачення. Після цього впродовж тривалого часу працював у громадській організації міжнародній, після цього пішов в ІТ і перед призовом, перед початком служби у 2022 році я працював тестувальником програмного забезпечення у міжнародній ІТ-компанії. Це продуктова компанія, яка робила свою дуже цікаву систему, пов’язану з дуже популярними машинами навчальними.

– Чи знадобилися навички ІТ в роботі зараз?

– Ні. Питання в тому, що Збройні сили дуже великі, і от я зараз спілкуюся з колишнім колегою, і він каже про те, що в ЗСУ є посада для фронтендерів. І я такий: Ага, в принципі, є посади для фронтендерів, але є маленький нюанс у тому, що цих посад не так багато. Найбільш популярна посада зараз – це стрілець.

Чи були ситуації на межі життя та смерті

– Чи вірите у Бога та чи були у вас ситуації на межі життя і смерті?

– Ні, в Бога я не вірю. Скажімо так, були дуже тонкі моменти, коли все могло статися, але це концентрація, це намагання з ситуації витиснути максимум для того, щоб цього не сталось. Це, звичайно, увага, спритність, винахідливість, швидка реакція.

– Чи були за ці два роки моменти, коли опускались руки? Як з цим впоралися?

– В пинципі гарний варіант – це поспілкуватися з хорошою людиною, щось почитати, якщо є така можливість, побути в тиші, гарно поспати. Повномасштабка триває більше двох років, і відповідно, дуже значна частина особового складу перебуває, м’яко кажучи, у виснаженому стані. Тому що, якщо взяти період з 2014 до початку 2022 року, то термін служби для не контрактників за мобілізацією становив один рік. Людина заходила у ЗСУ, вона знає, що рівно через 12 місяців вона каже па-па і повертається додому.

– Зараз додаткових складнощів додає те, що в людей немає розуміння залишкового терміну служби, і це так само створює певний психологічний прес через те, що немає кінцевої дати. Людина просто продовжує-продовжує-продовжує, і це перетворюється на день бабака.

Як готуватися до служби в ЗСУ

– Порада людям, які хочуть стати до лав ЗСУ, але сумніваються чи бояться?

– Якщо ви дуже сильно боїтеся, намагайтеся щось із цим зробити, можете застосовувати якісь практики для того, щоб підготувати себе якимось чином. Якщо ви розумієте, що ви просто сумніваєтесь, то вивчайте ситуацію, тому що дуже незручна ситуація – це коли ви потрапляєте до ЗСУ в: а). непідготовленому стані; б). у те місце, в якому немає застосування навичкам, які у вас безпосередньо вже є на цей момент.

Тобто, якщо людина є фахівцем своєї справи, якщо вона робить цю справу ідеально і вона чітко знає, що в ЗСУ є місця, де вона могла б застосувати свої навички, але замість цього вона робить щось інше, від цього втрачають всі. Бо, умовно кажучи, замість того, щоб кваліфікований фахівець займався будівництвом другої-третьої лінії фортифікації, йому можуть давати завдання, які не відповідають його сильним сторонам.

Зрозуміло, що навчання – це круто, але є нюанс. Наразі у нас середній вік військовослужбовців 35+, і звичайно, старого собаку можна навчити новим фокусам, але є обмеження. Тобто, якщо ви розумієте, що вам за 45-50, то йти в штурмовики – це не найкраща ідея.

Якщо ви вмієте щось дуже добре робити руками, у вас є якась прикладна спеціальність у цивільному житті, краще рисьорчити, шукати знайомих, шукати вакансії за допомогою нової системи рекрутингу для того, щоб займатись тим, що ви вмієте. Це стосовно спецільності.

Щодо додаткової підготовки – займайтесь фізичною підготовкою, якщо ви думаєте, що за час проходження навчання вас хтось чомусь навчить у фізичному плані – це дуже велика помилка, тому що, на жаль, набрати гарну фізичну форму за два місяці неможливо. Її можна відновити, але якщо ви раніше ніколи не бігали, то починайте бігати хоча б місяці за три до того, як потрапите до навчання. Так само загальна фізкультура, витривалість, гарно харчуйтесь, кидайте шкідливі звички і готуйтесь морально.

Яке ставлення до закону про мобілізацію

– Яке ставлення до нового закону про мобілізацію та про демобілізацію строковиків?

– У нас строкова служба була не найбільшим сегментом ЗСУ, і нюанс в тому, що ті хлопці, які пішли на строкову службу, пішли під конкретні умови “ось термін служби, після цього вас демобілізують”. Питання в тому, що зворотної сили закону немає, і якщо вони призвались за тим законом, за яким їх мали демобілізовувати, то дуже бажано було б їх так демобілізувати.

Після цього вони зараховуються до резерву, і після цього можуть бути повторно мобілізовані після якогось терміну. Але демобілізація має відбутись. Питання взагалі, яке я порушував, про те, що зараз в особового складу немає розуміння строків служби і так само багато експертів кажуть, що дуже бажано було б дати зрозуміти чинним військовим щодо тривалості служби.

Зрозуміло, що це впирається в інтенсивність та ефективність процесу мобілізації, тому що без мобілізації немає демобілізації. Але це загальна проблема, яку треба вирішувати, і низка оглядчів каже, що дуже гарною ідеєю було б починати приймати непопулярні рішення, щоб питання мобілізації закрити.