Як довго жив воїн у Середньовіччі: реалії виживання того часу

На середньовічних полях битв воїни стикалися не лише з небезпеками бою, а й із жахливою перспективою — залишитися без належної медичної допомоги у разі поранення.

Незважаючи на розвиток медичних знань у нечисленних центрах того часу, як-от Монпельє і Салерно, переважна більшість поранених воїнів опинялися в руках некомпетентних лікарів, чиї "лікувальні" дії часто лише наближали смерть, інформує портал fishki.

Дефіцит кваліфікованої допомоги

Істинно кваліфікованих лікарів, здатних надати професійну допомогу, було критично мало. У той час як кілька великих міст могли похвалитися підготовленими фахівцями, у більшій частині Європи панувала майже повна безграмотність щодо передових медичних практик.

Конували й антисанітарія

Більшість поранених воїнів опинялися в руках коновалів та ремісничих цирульників, чиї пізнання обмежувалися лікуванням вивіхів, переломів, накладенням швів та припіканням ран. Однак антисанітарія, що панувала, відсутність стерильних інструментів і нездатність упоратися з внутрішніми пораненнями часто призводили до гноїння ран та зараження крові.

Смертельні травми

Порожнинні поранення живота, грудей та голови, а також пошкодження від стріл, арбалетних болтів та осколків зброї вважалися майже невиліковними. Потрапляння навіть невеликих стріл могло спричинити руйнівні внутрішні ушкодження органів та кровеносних судин, ставлячи життя воїна під загрозу.

Рідкісні успіхи лікарського мистецтва

Іноді, за сприятливого збігу обставин, лікарям все ж таки вдавалося врятувати життя знатного пацієнта. Відомий випадок із принцем Генріхом, майбутнім королем Генріхом V, якому 1403 року під час битви під Шрусбері витягли стрілу, що застрягла біля вилиці. Хоча поранень залишився живий, ушкодження лицевого нерва спотворило його обличчя на всю життя. Однак такі відносно успішні результати були дуже рідкісними.

Шарлатані в одязі лікарів

Ставлення освічених сучасників до середньовічних лікарів часто було зневажливим, що частично пояснювалось некомпетентністю та шарлатанством самих лікарів. Навіть такі видатні діячі тієї епохи, як поет Петрарка, відкрито критикували та висміювали "докторів", називаючи їх ошуканцями та відмовляючи близьких від звернення до їх послуг. Потрапити до рук справжнього майстра лікарського мистецтва було для пораненого воїна воістину великим успіхом.

Таким чином, перспективи виживання для середньостатистичного середньовічного воїна після отримання серйозного поранення були дуже похмурими. Крім самих опасностей бою, йому загрожувала практично неминуча загибель від рук некомпетентних лікарів-самоучок, антисанітарії та відсутності ефективних методів лікування. Лише небагатьом обраним щасливчикам вдавалося вижити завдяки своєму високому статусу, доступу до найкращих медиків того часу та особливої удачі.

Також "Телеграф" писав про те, чому ви б ніколи не хотіли жити в Середньовіччі, жахлива правда того часу. Окрім цього, вас може зацікавити, як куди поділися нацистські лідери після падіння Берліна.