Кто укусил Макрона? В последнее время президента Франции не узнать

Он больше не ищет пути примирения, он как Д'артаньян, готовый к бою и бросающий вызов Путину и его росгвардейцам. И это очень полезно для Украины. Потому что Макрон также хочет, чтобы "Он и был против".

Но почему? Что произошло? Кто укусил Макрона?

Далее текст на языке оригинала

Найпростіше було би сказати, що його вкусив Путін. Фігурально. Коли читав йому 5 годинні лекції з нудної історії. І Макрон зараз радий помститися російському диктатору.

Але ж напевно ні. Макрон же має мати і раціональні. Політичні причини.

Скоріш за все це вибори. В європарламент. Які ще раз яскраво підкреслюють, який великий стратег Путін і як він всіх переграв.

Про що мова? Зараз в Європі є зростання популярності правих радикалів. Що непокоїть. Чому вони стають більш популярними? Вони продають страх. Страх, це, насправді, найкращий інструмент впливу на людей. І от право радикали лякають людей у Європі напливом мігрантів, ісламізацією. Це дієво. І це знаходить відгук у найглибших точках людської душі, а точніше ДНК. Бо "свої проти чужих". Еволюційний механізм. І люди бояться. І тому готові голосувати за правих.

Яка відповідь? Ще більший страх. Страх війни. І тут інтереси політиків і України співпали. Що може налякати людей ще більше, ніж мігранти, ніж чужинці? Війна. Чужинці із зброєю. Дикі варвари зі Сходу. Цей страх має бути навіть сильнішим. Чи, принаймні, альтернативним. Ми не знаємо, чи планує Путін напасти на Європу чи ні. З нього станеться. Він може і це хотіти. Хоча ресурсів для цього в нього фізично немає. Але й напад на Україну був не раціональним в нашій логіці. І хто зна що там підказує Путіну логіка імперця. Планує він чи не планує, але його поведінка дозволяє говорити, що він може напасти. А значить становить загрозу пересічним мешканцям континенту. А значить вони можуть цього боятися. І значить можна очолювати рух спротиву. І набирати електоральні бали. А вибори в Європарламент вже близько.

От так і співпали інтереси Макрона і України. Тим більше, що підтримка України не тільки в інтересах особисто Макрона, але й Франції як держави. Як і ЄС.

До того ж, Макрон завжди хотів бути лідером ЄС. І не може собі дозволити, щоб Шольц, який останнім часом дуже сильно допомагає, а сама Німеччина де-факто взяла на себе лідерство в останні місяці по організації збільшеної підтримки України і європейської інтеграції України (так, є Таурусу, але це окрема історія, виключення на тлі дуже активної допомоги німців по всім іншим можливим напрямкам), був крутішим пацаном, нім Макрон. Дуже подобається така зміна підходу. Бо 2 роки тому ці хлопці змагались, хто раніше подзвонить Путіну. Тепер ця конкуренція грає на руку Україні. І буде грати. Бо розвернути цей корабель ЄС, корабель бюрократії, вже не під силу нікому. І навіть праві, приходячі до влади чи виграючи вибори, залишаються на позиції підтримки України і протистоянні Росії. Бо для правих завжди краще експлуатувати два страхи, ніж тільки один.

І як символічно виглядає черговий провал стратегії Путіна. Він сподівався, що загроза війни з росією і економічні причини змусять європейців відмовитись від підтримки України. Хотів заморозити Європу. Залякати. Його карманний карликовий алкоголік Мєдвєдєв цим займається без зупинки, хіба що робе перерви на вживання допінгу. А результат виявився зворотнім. Виявилось, що у цю гру можна грати удвох. Виявилось, що страх перед Росією не змушує кинути Україну, а може забезпечити як інтереси Макрона і інших політиків, так і забезпечити збільшення підтримки для України. Яка нарощується. І буде нарощуватись. Бо стає мейнстрімом в Європі.

Цинічно? Та будь-ласка. Головне, що це допомагає Україні.