Хронологія окупації Криму 2014 року та як РФ анексувала Кримське ханство

У лютому 2014 року у Криму з’явилися озброєні особи без розпізнавальних знаків і захопили будівлю Верховної Ради Криму, аеропорт у Сімферополі та інші стратегічні об’єкти. Було заблоковано діяльність українських військ на півострові.

Спершу російська влада відмовлялася визнавати, що “зелені чоловічки” – це військовослужбовці ЗС РФ. Лише у квітні того ж року диктатор Володимир Путін заявив, що це були російські військові.

16 березня 2014 року окупанти провели “референдум” на території Криму із сумнівною явкою у 89,5%. За інформацією лідера кримськотатарського народу Мустафи Джемілєва, реальна явка виборців тоді не перевищувала 30%.

Про “приєднання” Криму до Росії за результатами “референдуму” диктатор Путін оголосив 18 березня.

Цивілізований світ не визнав це кремлівське шоу, за винятком самопроголошених утворень, як-от Абхазія та Південна Осетія, та пізніше кількох друзів росіян, зокрема Сирії і КНДР. Ані Україна, ані Європейський Союз, ані США не визнали результати голосування на “референдумі”, як і міжнародні організації. У відповідь на окупацію Криму країни Заходу запровадили проти Москви економічні санкції.

Росіяни заперечують окупацію півострова, називаючи це “відновленням історичної справедливості”.

Факти ICTV розповідають про хронологію анексії Криму, передумови до російської окупації півострова та згадують першу спробу анексії Криму Російською імперією.

Перша анексія Криму у 1783 році

Упродовж російсько-турецької війни Російська імперія у 1771 році вторглася до Кримського ханства. В результаті довелося укласти Кючук-Кайнарджійський мирний договір, вигідний для російських інтересів. Він проголошував Кримське ханство незалежним від Османської та Російської імперій. Водночас фортеці Керч, Кінбурн і Єні-Кале були анексовані росіянами вже тоді.

Це дозволило їм отримати прямий вихід до Чорного моря. До того ж Росія отримала такий собі статус “захисниці” православних, які проживали в Османській імперії, що через 70 років було використано як привід для розширення своєї території на південь і схід та спровокувало Кримську війну 1853 року.

Крим для Російської імперії був важливим виключно зі стратегічного погляду, адже більшість її портів тоді “замерзали” взимку, а для торгівлі та підтримки сильного флоту необхідним було створення порту на Чорному морі.

Отже за правління цариці Катерини II у 1783 році росіяни вперше анексували Кримський півострів. Це було насильницьке включення територій Кримського ханства до складу Російської імперії в односторонньому порядку. Як і в 2014 році, у XVIII столітті окупацію росіяни називали “приєднанням”.

Після анексії Кримського ханства у 1783 році більшість кримських татар (близько 300 тис. осіб) залишили свою батьківщину і оселилися в межах Османської імперії. З метою колонізувати та русифікувати півострів уряд Росії запровадив пільги для переселенців із півночі. Проте у 1897 році кримські татари все ще становили більшість місцевого населення (36%), а росіян було 33%.

У 2015 році Всесвітній конгрес кримських татар закликав світову спільноту та ООН визнати геноцидом дії Росії щодо знищення кримськотатарського народу з 1783 року. Зазначалося, що після окупації Кримського ханства Росія чинила систематичний тиск, щоби змусити кримських татар покинути півострів, замінивши їх етнічними росіянами. Тому протягом XIX-XX століть понад 1,5 млн кримських татар були змушені покинути свою батьківщину.

Передумови до окупації Росією Криму у 2014 році

У 2020 році слідчі ДБР озвучили п’ять причин, які сприяли окупації Криму росіянами. Зазначалося, що злочинні дії із підриву боєздатності української армії розпочалися у 2012-му й тривали до вторгнення підрозділів РФ на територію півострова у лютому 2014 року.

Серед причин виокремили п’ять основних, зокрема: злочинне скорочення ЗСУ; підрив стану мобілізаційної готовності; знищення систем протиповітряної оборони Криму; незаконні організаційні зміни та нівелювання стратегічних оборонних документів; невжиття заходів щодо реагування на зовнішні загрози.

Також варто зауважити, що Росія систематично маніпулювала приналежністю території, називаючи півострів “історичною російською” територією. Насправді Крим – це, передусім, земля кримських татар, яка з росіянами пов’язана лише загарбаннями, війнами, депортаціями корінного населення й економічним занепадом.

Російська пропаганда маніпулювала тим, як Крим увійшов до складу УРСР у 1954 році за часів СРСР. Москва називала це “подарунком”. Насправді ж Крим був дотаційним регіоном, що потребував вирішення інфраструктурних проблем. Після відкриття Північнокримського каналу у 1960-х він забезпечував понад 80% півострова прісною водою з материкової України.

Після відновлення незалежності Україна почала створювати умови для нормального життя на півострові для кримських татар на їхній історичній землі. Але зазіхати на цю частину території України Москва продовжила майже відразу після розвалу тюрми народів.

Верховна Рада Росії у 1992 році визнала постанову президії Верховної Ради РРФСР Про передання Кримської області зі складу радянської Росії до складу радянської України такою, що нібито не відповідала конституції РРФСР і не могла мати юридичної сили.

Варто згадати й про Кримську кризу або Холодну війну за Крим, як її ще називають. Цей процес розгортався у 1992-1994 роках довкола розподілу Чорноморського флоту ВМФ СРСР між Україною та Росією. Де-факто він закінчився не на користь України, адже Москва забрала близько 80% флоту собі. А у 1997 році було укладено угоду про перебування Чорноморського флоту РФ у Криму до 2017 року.

Після приходу проросійського Віктора Януковича до влади між ним та тодішнім де-факто президентом Росії Дмитром Медведєвим було підписано зрадницьку угоду про продовження перебування ЧФ РФ у Севастополі аж до 2042 року.

А репетицією до окупації Криму у 2014 році називають конфлікт щодо українського острова Тузла у 2003 році. Він розташований у Кримській протоці між Кримом і Таманським півостровом РФ. Тоді росіяни вирішили з’єднати острів із російським берегом та почали насипати дамбу до Тузли.

На прикладі конфлікту довкола Тузли РФ промацувала реакцію України та світу, а також відпрацьовувала механізми інформаційного супроводу. Тоді ж пропаганда Кремля намагалася зняти з себе відповідальність.

Зокрема у пропагандистській Комсомольській правді вийшов матеріал під назвою – Украина грозит России войной. Тобто, не РФ провокувала конфлікт, порушуючи територіальну цілісність України, а називала Київ “агресором” щодо РФ. Зрештою будівельні роботи припинили і конфлікт не переріс у воєнне протистояння.

Окупація Криму 2014 року

20 лютого 2014 року у Криму з’явилися російськомовні військові без розпізнавальних знаків на формі. Українці називали їх “зеленими чоловічками. Ще до “референдуму” зберігалася надія, що ці окупанти підуть із Криму та все налагодиться.

На початку березня диктатор Володимир Путін назвав озброєних осіб без розпізнавальних знаків у зеленій уніформі “місцевими силами самооборони”, до яких РФ нібито не має стосунку.

У цей же час у Києві відбувалося жорстоке придушення протесту. Події Революції гідності у четвер, 20 лютого, увійшли в історію як Кривавий четвер, адже тоді силовики вбили найбільше українців (47 осіб). У наступні дні Україна прощалася із загиблими, а в Києві формувався новий уряд після втечі Януковича та його посіпак. Фактично Росія скористалася цим, щоби загарбати Крим.

Хронологія окупації Криму РФ

Основна хронологія подій, що призвела до анексії Криму та тимчасової окупації півострова за лютий-березень 2014 року.

• 20 лютого 2014 року – дата початку збройної агресії.
• 24 лютого 2014 року – кораблі ВМФ РФ прийняли на борт у Новоросійську “зелених чоловічків”, бойову техніку та взяли курс на Севастополь.
• 26 лютого 2014 року – відбувається проукраїнський мітинг під Верховною Радою АРК.
• 27 лютого 2014 року – російські військові без розпізнавальних знаків блокують будинки парламенту та уряду АРК у Сімферополі, встановлюють триколор.
• 28 лютого 2014 року – Верховна Рада АРК проголосувала за проведення “референдуму про статус Криму”. “Головою” уряду Криму призначили представника партії Русское единство Сергія Аксьонова.
• 1 березня 2014 року – Путін скерував до Ради Федерації РФ пропозицію про введення в Україну російських військ.
• Початок березня 2014 року – окупанти вимикають трансляцію українського телебачення, телеефір Криму заповнюється федеральними телеканалами Росії.
• 11 березня 2014 року – парламент АР Крим ухвалює незаконну постанову “Про Декларацію про незалежність АР Крим і міста Севастополя”.
• 14 березня 2014 року – Конституційний суд України визнає неконституційною постанову Верховної Ради АРК щодо проведення “референдуму”.
• 16 березня 2014 року – відбувся “референдум” про статус Криму, який суперечив Конституції України.
• 17 березня 2014 року – вже нелегітимний кримський парламент ухвалив постанову “Про незалежність Криму”, згідно з якою створено “державне утворення Республіка Крим”.
• 18 березня 2014 року – Путін та його посіпаки підписали “Договір про прийняття Республіки Крим до складу Росії”.
• 21 березня 2014 року – Путін підписав указ про ратифікацію цього “договору”.
• 25 березня 2014 року – захоплено останній військовий корабель під прапором України – тральщик ВМС Черкаси. АР Крим і Севастополь повністю окуповані ЗС РФ.

Скільки часу Крим був “російським”

І наостанок – трішки цифр. Російська імперія анексувала Кримський півострів у 1783 році й він залишався у її складі де-факто до 1917 році – до утворення Кримської Народної Республіки. Сумарно це 134 роки.

У січні 1918 року Крим окупували більшовики. Під контролем радянців (Москви) він перебував із перервою на 1941-1944 рр. – 32 роки. Йдеться про етап 1920-1954 років.

Навіть якщо додати період перебування у складі УРСР (1954-1991 роки), то сумарно вийде 204 роки. Причому, без цього “українського” періоду за часів існування СРСР Крим під контролем Москви був лише 167 років. Це просто сміховинно на тлі кремлівського наративу про “Крим завжди був російським”.

Монголи управляли Кримом 202 роки (1239-1441), Кримське ханство існувало на півострові 342 роки (1441-1783), а Візантія контролювала Крим найбільше у період нашої ери – 650 років (із 530-х рр. до 1204 року).