Ворог руйнує Сумщину КАБами та ФАБами: жителі евакуюються разом із коровами

Сумській області не пощастило на початку повномасштабного вторгнення бути прикордонним районом з Росією. Регіон одним із перших прийняв удари ворога: вже о пів на п'яту ранку 24 лютого 2022 року росіяни перейшли кордон у районі смт Велика Писарівка, а за дві години вибухи лунали вже на околицях селища. За годину російські танки увійшли до Великої Писарівки і пішли далі на Харків.

Селище майже повністю розбомбили

Минуло два роки – і ситуація повторюється. Знову села та селища Сумської області під обстрілами та бомбардуванням, а Велика Писарівка з колись 4-тисячним населенням практично стерта з лиця землі. Люди залишають свої будинки, рятуючи себе та дітей, але багато хто залишається, не бажаючи залишати свою землю.

- Нас звільнили ЗСУ 28 лютого 2022 року, тож ми недовго страждали. Але з середини лютого цього року весь жах почався знову. І якщо до цього часу ми чули чотири-п'ять сигналів повітряної тривоги за день, то зараз уже не рахуємо - вона гуде майже завжди. А з 16 лютого нас обстрілювали майже шість годин без зупинки. Тут усе гуло й ревло, ми не знали, що робити, прощалися одне з одним. Минув місяць – і наше селище практично повністю розбомбили, - розповідає мешканка села Наталія Степаненко.

Окрім Великої Писарівки, снаряди летять до інших громад регіону. Лише за 17 березня мешканці почули 341 вибух. Росіяни скидають на українців фугасні та керовані авіабомби. Перші падають вертикально вниз, другі пролітають близько 100 км з точки запуску. Стріляють із мінометів, РСЗВ, артилерії. Минулої неділі (17 березня) Сумщину обстрілювали і С-300, і Х-59, і «шахеди».

Розбомбили все що можна: у Великій Писарівці зруйновано магазин, будинок культури, нову бібліотеку, дитячий садок, пошкоджено газо- та водопровід. Щодня із села виїжджають люди – навіть найстійкіші здригнулися перед шаленою ненавистю росіян, які не шкодують для них снарядів. Жити без води та електрики у невеликих селищах практично неможливо.

Мстять за Грайворон

Б'є ворог по житлових будинках у Середино-Будській та Юнаківській громадах, не просто ушкоджуючи, а руйнуючи чиєсь житло. Страждає Конотоп – місто відчуло на собі удари навіть «Іскандерами». Конотопський мер підозрює, що в місті залишилися «ждуни», які коригують запуски ракет та артилерію на будинки мирних жителів та інфраструктурні об'єкти.

- Наші аналітики моніторили російські паблики, і там описувалося - який димок іде, скільки часу горить і т.д. Це може відстежити той, хто безпосередньо бачить все на місці. Тут є чим зайнятися нашим спецслужбам, – каже конотопський міський голова Артем Семенихін.

Мешканець Конотопа Олександр Зварич вважає, що Росія мстить за свій обстріляний Грайворонський район, хоча там бойові дії ведуть громадяни РФ, які складають кістяк легіону «Свобода Росії», Сибірського батальйону тощо.

– Вони ж не зізнаються ніколи, що кілька росіян тримають під прицілом цілий район Білгородської області. Вони запевняють, що їх обстрілюють ЗСУ. От і відповідають – по мирних будинках. Для них же у кожному приватному будинку – «центр прийняття рішень НАТО» чи ЗСУ.

У Білопіллі жителі вже запасаються водою - обстрілами перебито водопровід, і коли аварійні служби дістануться до пошкодженої ділянки, невідомо. Конотоп залишився без теплопостачання, але поки що вдалося щось полагодити – до кінця опалювального сезону вистачить, а далі потрібен капітальний ремонт. У Сумах ракети потрапили біля цвинтаря, вивернувши бетонні огорожі та зруйнувавши пам'ятники.

- На кілька годин вимикається світло майже кожен день, тому намагаємося зарядити телефони за будь-якої можливості. Є запаси води, продуктів швидкого приготування, тривожні валізки з документами зібрані вже давно. Дитсадки та школи переходять на дистанційку, та й ніхто з батьків не відпустив би свою дитину зараз із дому кудись, - каже мешканка Сум Аліна Крутова. – Хоча відкриваються чергові групи та класи. Не можу сказати, що місто прям вимерло – люди ходять, магазини та установи працюють, але відчуття постійної тривоги є і нікуди не дівається.

Вивозять із собою домашню живність

Частина сіл прикордоння залишилася без зв'язку, і дізнатися про долю людей, які там залишилися, як кажуть чиновники, неможливо. Здебільшого це ті, хто одразу не наважився на евакуацію, оголошену з 5-кілометрової зони біля кордону з РФ, а тепер шкодує про це. Влада не може дістатися до тих, хто залишився, і їм доводиться виїжджати на власному транспорті або йти пішки.

Це відбувається, наприклад, у Попівці. За словами військових, мешканці виходять польовими стежками у безпечні місця. Із довоєнної чисельності у 400 селян зараз у Попівці залишилося десь 20 осіб. Приблизно така сама ситуація у селах Лугівка та Олександрівка, але звідти жителям допомагають евакуюватись військовослужбовці.

- У Рижівці залишилося сім мешканців, яких ще не евакуювали. Усі вони пенсіонери. Одна родина, бабуся та дідусь, хочуть виїхати. Але через небезпечну ситуацію волонтерів і владу в село не пускають (військові. – Авт.). Тому вивезти цих людей поки що неможливо. Загалом волонтери вивозять із села 140 мешканців, – розповіли жителі громади. До речі, волонтери вивозять навіть свійських тварин – собак та котів, якщо про це просять їхні господарі. Самі власники беруть із собою худобу, рятуючи корівок від загибелі під снарядами. Хтось евакуюється на велосипедах, а один місцевий житель збирає по дорозі всіх на свій трактор, який він оснастив білим «прапором», що сигналізує про те, що їдуть мирні жителі, а не військові.

Крім цього, саме в Сумську область, як найближчу до кордону, намагаються прорватися диверсійні групи росіян. Українські прикордонники вже запобігли спробам щонайменше трьох груп непроханих гостей заявитися в Україну. Місцеві жителі кажуть, що зараз, як ніколи, була б корисною «стіна Яценюка» на кордоні з Росією, проте щось її не видно, хоча будівництво начебто десь іде. Та й для смертоносних ракет та бомб вона не перешкода. А ось боєприпаси для України точно не завадили б.