"Ніколи не кажи ніколи": чому в певний момент війни в Україні дійсно можуть з’явитися західні війська

Мова не йде саме про натовські війська, бо їх, як таких, не існує. Сили Альянсу – це ЗС його країн-членів. Тому питання відправки військ західних країн до України – це особиста справа кожної держави.

За словами міністра закордонних справ Польщі Радослава Сікорського, не є таємницею, що певна кількість західних військових присутня в Україні. Частково цю "таємницю" вже розкрив канцлер Німеччини Олаф Шольц, емоційно пояснюючи, чому не може надати Україні далекобійні ракети Taurus, здатні серйозно пошкодити Керченський міст. Ще наприкінці лютого він заявив, що Берлін не може собі дозволити присутність німецьких військових в Україні, які б допомагали Києву з наведенням ракет Taurus на цілі, як це роблять Британія та Франція зі своїми Storm Shadow і SCALP.

Необхідність присутності німецьких військових для наведення Taurus спростували як німецькі політики та експерти, так і власне виробник цих ракет. Небажання передати Україні Taurus – виключно особистий страх Шольца перед Росією та Путіним. Частково це також питання керування ризиками міфічної ескалації, хоча Кремль вже використав всі військові засоби проти України, крім ядерної зброї. Тому, не зовсім зрозуміло, про яку ескалацію йдеться. Проте, такого ж принципу продовжують дотримуватися й у Вашингтоні.

Але підхід до цього принципу в Європі на третьому році повномасштабної війни Росії проти України починає змінюватися.

По-перше, після перепризначення Путіна в Росії ще на шість років, коли Кремль намалював йому понад 87% голосів, вже всім зрозуміло, що Москва не зупиниться, її економіка на військових рейках, і ці "вибори" були радше референдумом щодо продовження війни.

По-друге, на тлі політичного хаосу в США та ймовірності другого "пришестя" Дональда Трампа до Білого дому, який вже робить неоднозначні заяви щодо підтримки союзників по НАТО, все більше європейських лідерів розуміють, що треба розвивати свої ОПК та розбудовувати регіональні альянси, більше покладаючись на власні сили.

Це не "стратегічна автономія" Європи від Америки чи "смерть мозку НАТО", про яку кілька років тому говорив президент Франції Еммануель Макрон, а свого роду щеплення від можливого розвороту США в бік ізоляціонізму та більшої зосередженості Америки на Китаї. І заяви Макрона про можливість відправки до України західних військ – його відлуння.

Тож, чому варто всерйоз сприймати заяви Макрона та інших європейських лідерів, що на якомусь етапі війни в Україні дійсно можуть з’явитися західні війська? Від чого це залежить, та як може відреагувати Москва? ТСН.ua розкаже в цьому тексті.

Нічний кошмар Путіна: НАТО наближається

Напередодні Другої світової в одній зі своїх промов президент США Рузвельт, який був переконаний у неминучості війни, закликав свою країну до "карантину для боротьби з епідемією беззаконня в світі, епіцентром якої є авторитарні держави". Проте тоді в Конгресі панував жорсткий ізоляціонізм, діяв закон про нейтралітет, і ця промова Рузвельта була сприйнята вкрай негативно. Щось схоже в США відбувається й зараз.

ТСН.ua вже писав, що після зустрічі з Дональдом Трампом у Флориді на початку березня, угорський прем’єр Віктор Орбан заявив, що Україна не отримає ні копійки збройної допомоги в разі перемоги Трампа на президентських виборах у США в листопаді цього року. "Якщо Америка не дасть грошей, самі європейці не зможуть профінансувати цю війну, і тоді війна закінчиться", – передав начебто слова Трампа прем’єр Угорщини. В Європі вже не заперечують той факт, що Орбан ретранслює проросійські меседжі. Тому ніхто не знає, чи можна вірити його словам про те, що сказав Трамп, на відміну від публічних заяв власне самого Трампа, що він би закінчив війну Росії проти України за 24 години, домовившись із Путіним. Не менш песимістичні заяви лунають і в бік європейських союзників США по НАТО. Наразі Трамп вже дещо пом’якшив свою риторику, заявляючи, що Америка прийде на допомогу в разі нападу в обмін на сплату Європою своєї справедливої частки оборонних витрат. Проте, нагадаємо, що раніше Трамп і це ставив під сумнів, погрожуючи під час свого президентства навіть виходом США з НАТО.

Попри те, що Україна та врегулювання війни в Європі стали заручниками президентських передвиборчих баталій у США, про можливе скорочення американської військової допомоги Київ попереджали ще наприкінці 2022 року. Тому можлива зміна американського курсу для України та Європи не мала б бути несподіванкою. Вже влітку минулого року, коли Британія, а потім і Франція передали Україні свої далекобійні ракети Storm Shadow і SCALP, у британських дипломатичних та експертних колах почала всерйоз дискутуватися ймовірність відправки їхніх військ до України на певному етапі війни. Потім про це вперше публічно сказав колишній посол України в Британії Вадим Пристайко після повернення зі своєї дипмісії у Лондоні у другій половині 2023 року.

"Британія – це перша країна серед західних членів НАТО, яка публічно обговорює можливість безпосередньої участі британських військових у конфлікті в якийсь момент, якщо Україна програватиме. Вони не говорять про безпосередню участь військового контингенту Великої Британії у бойових діях на території України, але розуміють, і вже винесли це в публічний дискурс, що рано чи пізно за умов програшу України їм доведеться воювати з Росією десь в Європі", - наголошувала ще в лютому в своїй колонці для ТСН.ua очільниця напряму "Регіональна безпека та дослідження конфліктів" Фонду демократичні ініціативи ім. Ілька Кучеріва, та дослідниця Лондонської школи економіки та політичних наук Марія Золкіна.  

За словами старшого наукового співробітника Hudson Institute Люка Коффі, Британія неодноразово заохочувала своїх європейських сусідів підтримувати Україну. На початку 2022 року, напередодні повномасштабного російського вторгнення, королівські ВВС вже доставляли в Україну вкрай необхідну зброю.

"Мабуть, найсміливішим виявом підтримки України стала поставка Британією минулого літа ракет Storm Shadow дальністю 250 км. Вони стали першою далекобійною зброєю, яку Захід надав Україні. Незабаром після цього французи надали свою версію тієї ж ракети (SCALP – ред.). Storm Shadow зіграли провідну роль у забезпеченні українцями можливості завдавати ударів по російському флоту. Дальність дії ракети відкинула російський флот досить далеко від українських вод, щоб продовжити експорт зерна в країни Глобального Півдня", - зазначає Люк Коффі.

Україну вже не кинуть: негласний тандем Британії та Франції

Від самого початку повномасштабного російського вторгнення, коли стало зрозуміло, що план "Київ за три дні" провалився, Москва почала погрожувати Україні й Заходу застосуванням ядерної зброї. Протягом останніх кількох місяців, надто після заяви Еммануеля Макрона про можливість відправки до України західних військ, Кремль й особисто Путін знову почали публічно погрожувати ядерною зброєю, говорячи начебто про те, що їхня тріада більш сучасна за американську.

Насправді Росія вже давно використовує так звану політику стратегічної невизначеності. Що це означає? Ніхто достеменно не знає, чи дійсно Путін готовий натиснути ядерну "кнопку". Він може піти на це, а може й – ні. За словами голови Військового комітету НАТО, адмірала Роба Бауера, наразі Альянс не бачить жодних рухів з боку Росії, які би свідчили про підготовку Росії до можливого ядерного удару. Проте для західних партнерів і союзників – це вагомий стримуючий фактор у питанні передачі Україні більш потужної зброї, як, наприклад, далекобійні ракети ATACAMS чи Taurus. А Макрон своєю заявою про можливість появи західних військ в Україні першим серед західних лідерів за понад два роки повномасштабної російської війни підвищив ставки, використовуючи ту саму політику стратегічної невизначеності.

Погано, що цю заяву Макрона одразу кинулися спростовувати майже всі європейські лідери від Берліна до Вашингтона, за виключенням знову ж таки Британії, Польщі, країн Балтії та кількох скандинавських держав. І тут треба ще раз звернути увагу не негласний тандем Лондона та Парижа в цьому питанні. Саме ці дві європейські країни мають ядерну зброю, тому, кому як не їм робити відповідні заяви.

До того ж, є ще один дуже вагомий фактор: якщо до 24 лютого 2022 року Україну, по суті, списували з рахунків, вважаючи, що ми не встоїмо перед російською навалою; то зараз, розуміючи стратегічні наслідки програшу України для континенту, європейські союзники готові брати на себе ініціативу та відповідальність, якщо, наприклад, російські війська знову підуть на Одесу чи Київ.

"Франція здатна виділити одну дивізію, тобто близько 20 тис. осіб, для участі в коаліції протягом 30 днів. Вона здатна командувати коаліційним армійським корпусом чисельністю до 60 тис. осіб, об'єднавши французьку дивізію і національні сили з однією або кількома дивізіями союзників. Штаб корпусу є важливою структурою для управління сухопутними операціями різної інтенсивності, від врегулювання кризових ситуацій або місій запевнення до операцій високої інтенсивності", - написав у своїй статті для Le Monde начальник Генштабу французької армії П’єр Шілль.

Ця колонка була опублікована вже після зустрічі Шольца, Макрона та польського прем’єра Туска в Берліні у форматі Веймарського трикутника тиждень тому, де ніхто з трьох європейських лідерів, навіть Макрон, не згадав про можливість появи західних військ в Україні. А Шольц ще раз підкреслив, що "ми (напевно він мав на увазі Німеччину та НАТО – ред.) не перебуваємо в стані війни з Росією".

На думку голови комітету ВР з питань зовнішньої політики Олександра Мережка, деякі західні лідери зараз можуть бути трохи наляканими й говорити "ні" можливості появи західних військ в Україні, але дуже швидко незабаром можуть сказати "так". І це, до речі, дуже вагомий стримуючий фактор щодо Путіна. Захід також зрозумів: якщо нам не вдасться, запобігти Третій світовій війні і нападу Росії на країну-члена НАТО буде неможливо.

"Я пам’ятаю перші тижні після початку повномасштабного вторгнення. Було враження, що світ завмер у шоці. Були навіть заяви деяких країн, які свідчили, що нас списали, бо їм навіть було вигідно повернутися до business as usual з Росією. Але ми довели нашу спроможність, як держави. І на Заході, мені здається, існує традиція допомагати тим, хто допомагає собі. Вони побачили, що понад два роки ми ефективно боремося проти "другої" армії світу, що ми звільнили більше половини окупованої після 24 лютого 2022 року території, в певному сенсі встановили контроль над Чорним морем, і російський флот просто втік із ганьбою. І це вражає", - сказав в інтерв’ю ТСН.ua Олександр Мережко.

Варто нагадати, що вперше про можливість відправки західних військ до України Еммануель Макрон сказав 26 лютого в Парижі після неформального саміту західних партнерів щодо подальшої підтримки України. Старший науковий співробітник Центру аналізу європейської політики (Париж) Ніколя Тензер підтверджує, що ця заява французького президента стала певним шоком для союзників. Проте, на думку експерта, вони не мали цьому аж так дивуватися, адже на зустрічі 26 лютого в Парижі за закритими дверима це питання проговорювалося, але, швидше за все, більшість союзників не знали, що Макрон збирався говорити про це публічно. 

Поки що питання появи в Україні західних військ, за словами заступника голови комітету ВР з питань нацбезпеки, оборони та розвідки Єгора Чернєва, це більше гіпотетична історія. Але через те, що вона вже почала обговорюватися, це значне підвищення ставок і значна глава в наших відносинах з європейськими країнами.

"Я розумію, чому це робить Макрон, намагаючись перетягнути лідерство в Європі на себе (в часи браку лідерства США в ЄС, хоча це для Макрона другий президентський термін у Франції, і після 2027 року він вже не зможе балотуватися знову – ред.). Але, все одно, такі заяви не можуть бути зроблені без якогось непублічного пропрацювання. І ми бачимо, що деякі країни до цього приєднуються й говорять, що не виключають такої можливості, якщо це буде необхідно. І це дозволяє не стільки нам, скільки європейським суспільствам звикнутися з цією думкою, і коли настане час, вона не буде такою шокуючою для них", - сказав в інтерв’ю ТСН.ua Єгор Чернєв.