Сі та Макрон — на порозі дружби: чим це загрожує Україні

На травень заплановано офіційний візит Сі Цзіньпіна до Парижа. Журналіст Орест Сохар бачить у цьому загрозу для України через спробу Китаю нав’язати Європі мирний план, вигідний Росії.

Пекін пробує змінити геополітичну полярність ЄС

Китай хоче зайняти місце Вашингтона на чолі європейського столу. Іншими словами, Піднебесна прагне навʼязати Європі свою конфігурацію майбутнього.

Китайський лідер Сі Цзіньпін відвідає Францію на початку травня. Перед тим канцлер Німеччини Олаф Шольц побуває у Китаї. Поїздки відбуваються на тлі прагнень Пекіна зменшити ворожість з ЄС, — Politico.

Китай хоче відновити зіпсовані відносини з Європою — через “безмежне партнерство” Сі з кримінальним злочинцем Путіним.

КНР вибрав вдалий час для своєї невгамовності: ЄС тривалий час був під поганим впливом політичних “хуліганів” із США, а тепер Вашингтон дистанціюється від Брюсселя. Тому “настав час скерувати Європу у зворотний бік, до зниження ризиків”.

Що таке “ризики”, зрозуміло навіть без дешифратора. Ось Пекін різко відреагував на безпрецедентне рішення ЄС минулого місяця внести китайські компанії в чорний список через їхні зв’язки з РФ. Його величезна індустрія електромобілів також близька до вступу в торгову війну з європейськими регуляторами, які звинувачують китайську державу в субсидуванні нових гігантів. З іншого боку, КНР прагне зберегти європейські інвестиції в китайську економіку, яка зазнає величезної турбулентності через нестабільний ринок нерухомості.

Паризька зустріч Сі з Макроном відбудеться через рік після візиту президента Франції до Пекіна: торік французький президент намагався натягнути сову на глобус КНР на голову ЄС: “Європа повинна зменшити свою залежність від США й уникнути втягнення в конфронтацію між Китаєм і США через Тайвань”… “Великий ризик”, з яким стикається Європа, полягає в тому, що вона “потрапить у кризи, які не є нашими, що заважає їй розбудувати свою стратегічну автономію”. Ці слова Макрона торік виглядали як бажання кинути виклик північноатлантичній єдності, хоча далі слів справа не зайшла.

Тепер лідер Франції перебирає на себе роль ватажка Європи. І саме до нього летить Сі. Що характерно, ця зустріч відбуватиметься тет-а-тет.

Ситуація ніби змінилася, і сьогодні немає підстав підозрювати Макрона в якійсь зраді, він зайняв радикальну антипутінську позицію. З іншого боку, не треба бути оракулом, аби розуміти: в конфлікті одразу з двома імперіями — нинішнім з Китаєм та очікуваним зі США — Євроспільноті буде важко встояти: Старому Світу потрібна колаборація з однією із супердержав.

Економічну вразливість Європи від Китаю добре показують дані Євростату: європейський експорт в КНР удвічі менший за імпорт з цієї країни.

ЄС:

• Імпорт — €514,4 млрд.
• Експорт — €223,5 млрд.

Франція:

• Імпорт — €42 млрд.
• Експорт — €25 млрд.

Німеччина чи не єдина перебуває в балансі:

• Імпорт — €94,5 млрд.
• Експорт — €97,3 млрд.

Високий градус антиєвропейського трампізму в США дає Пекіну підстави розмовляти з європолітиками із сильними економічними козирями. Але не тільки торгівлею козирятиме Сі. Китайський лідер “продає” міф про ручного Путіна, “легкий” і “швидкий” мир та спільний безпековий простір — від Глобального Півдня до Північної Атлантики. Саме для цього він переконує Європу запросити Московію за стіл мирних переговорів у Швейцарії, що організовуються Україною… Інакше “Пекін бойкотуватиме такі зустрічі”.

Ну і звісно: Путін у травні також збирається до Китаю: як припускає Reuters, ще до візиту Сі в Європу. Пазл склався.

Ця “благодійність” Пекіна дуже спокуслива для ЄС і небезпечна для України, оскільки бункерний фюрер не тільки залишиться без покарання, але й виторговуватиме собі окуповані території та повторюватиме оту всю маячню про “демілітаризацію” та денацифікацію України.

Але є й хороші новини: поїздка спецпосланника Пекіна країнами ЄС не викликала належного ажіотажу в європейських столицях, і — варто сподіватися — Сі також не вдасться переломити цей тренд. Адже європейці мали б засвоїти головний путінський урок: диктатори мʼяко стелять, діляться дешевими ресурсами, але потім усі ці лестощі обертаються глобальними кризами.