Коломойський — небезпечний як ніколи, навіть якщо вам здається інакше

Коломойський знов усіх переграЄ. Інтрига лише у тому, чи він це робить у змові з президентом або ж на зло йому?

Знаю-знаю, він замкнений у СІЗО СБУ. В одиночній камері, без мобільного, таємниця спілкування з адвокатом не гарантується, застава — два з половиною мільярди гривень, на поруки видатним медійникам не віддають, на медичні обстеження не пускають.

І ресторанне харчування, і безперешкодний доступ до телефону адвоката, і цікаві відвідувачі «в’язня совісті» лишаються за кадром, у кадрі лише знедоленість.

Саме ця картинка й потрібна Коломойському, який виходить на ендшпіль у Штатах.

На відміну від Лондона, де Приватбанк намагається стягнути з ексвласників завдані збитки, у США Ігорю Коломойському та його партнеру Геннадію Боголюбову шиють кримінал (історія давно нами описана). Насправді розвиток саме американської сюжетної лінії цієї епопеї може стати найдраматичнішим для наших героїв. Те, що наразі цей сюжет активно не розвивається, не означає, що про нього забули головні фігуранти.

Крім іншого, американські справи чекають завершення судових процесів в Україні й фіналізації трьох ключових аспектів у цій історії. Мова про конституційність націоналізації, її оскарження колишніми власниками та «позикові» процеси. З першими двома вже розібралися: конституційність доведено, останнє провадження про «скасування націоналізації» — в касації, без проведення судових засідань, без азарту. На диво, добігає кінця і «позикова» історія.

Нагадаємо її суть. Підконтрольні Коломойському та Боголюбову підприємства на чолі з Нікопольським заводом феросплавів (НЗФ) подали численні однотипні позови з вимогою визнати виконаними їхні кредитні зобов’язання перед Приватбанком. Буквально просили довідки про погашення кредитів.

На рисунку наведено спрощений приклад того, як було організовано шахрайську схему в Приватбанку для купівлі лише одного з об'єктів нерухомості у Штатах. Один епізод із багатьох, адже схема існувала роками — підприємства отримували кредитні лінії, виймали з банку гроші, розщеплювали суми: щось відмивалося, щось перерозподілялося серед інших компаній групи «Приват», щось поверталось у банк. Власне, схема так довго проіснувала завдяки тому, що попередні кредити періодично гасилися за рахунок нових позик. Тому позови НЗФ і решти подрібнили на конкретні кредитні договори, за якими найпростіше отримати рішення про те, що НЗФ справді повернув гроші банку. По суті, суду надали частинки величезного пазла, вони абсолютно неінформативні та не дають змоги оцінити всю схему шахрайства цілком.

Зате у Високому суді Лондона, за інформацією наших джерел, здається, змогли розгледіти не маленькі шматочки, а всю схему. Рішення вже пишеться — до кінця весни ми точно його побачимо. Ой як буде неприємно, якщо воно різко контрастуватиме із «довідками» від українських суддів. Що гірше, ці «довідки» уже стали підмогою для Коломойського в його битві з правосуддям США.

Справа №910/12559/20 — фінішна пряма «позикових» історій. У понеділок, 26 березня, слухатиметься вже апеляція банку на рішення, точніше, на «довідку», видану суддею столичного Господарського Вітою Бондарчук Нікопольському феросплавному про виконання зазначених у позові зобов'язань перед банком. Із цікавого: позивач не приховував своїх мотивів, відверто вказавши, що приводом для звернення стала оприлюднена в медіа інформація про позов банку у штаті Делавер. Суддю це не збентежило. Дякуючи саме нашій судовій системі, подібними рішеннями, мов фіговими листками, колишні власники Приватбанку принаймні спробують прикрити окремі епізоди однієї із наймасштабніших фінансових схем у світі.

Ці ж рішення можуть допомогти їм у іншому двобої з Мін’юстом США — в арбітражі про захист інвестицій.

На початку 2021-го юристи Ігоря Коломойського та Геннадія Боголюбова звернулися до Міжнародного центру врегулювання спорів (ICSID) щодо експропріації Сполученими Штатами їхніх інвестицій в американську комерційну нерухомість. «Відомі магнати» (це вони себе так називають, не ми) мають намір довести, що Штати порушили положення Договору між США та Україною про взаємний захист інвестицій, конфіскувавши їхні американські активи.

До кінця 2022-го справа була ні жива, ні мертва — сторони погоджували арбітрів. Потім намагалися з’ясувати, чи взагалі цій справі місце в ICSID. Нарешті нещодавно з’явилося оновлення — всі три заперечення, наведені Мін’юстом США як відповідачем, були відхилені арбітрами, а значить, справа слухатиметься по суті (документ). Це потенційно дає Коломойському з Боголюбовим додатковий інструмент захисту від американського правосуддя. Той факт, що знедолений «магнат» замкнений в українському казематі, йому лише на користь.

Уявіть, що ви про Коломойського вперше чуєте, і подивіться на картинку очима арбітрів з ICSID.

Позбавлений українського громадянства підданий Ізраїлю стверджує про експропріацію його інвестицій Мін’юстом США і перевищення ним юрисдикції повноважень, бо ймовірні «злочинні дії та збитки» відбулися на території України і ще ніким не доведені. На руках у нього судові довідки про повернені банку кредити. Його захищає Авихай Мандельблит — колишній головний воєнний прокурор Ізраїлю та багаторічний юридичний радник ізраїльського уряду. Адвокат публічно (і завбачливо англійською) ділиться розчаруванням від побаченого в Україні. Його підзахисний пів року перебуває під вартою за підозрою, але без обвинувачення «у зв'язку з відсутністю на даний час достатньої доказової бази». Знаний юрист наголошує: тримання під вартою без обвинувачення є порушенням фундаментальних прав підзахисного. Що гірше — навіть натяку на обвинувачення дійсно нема.

Наразі існують дві підозри від БЕБ, СБУ та Офісу генпрокурора і ще одна від НАБУ. Перша — де всі, крім Коломойського та голови столичної філії банку у 2013 році, не встановлені слідством особи та ще й неправильно визначено потерпілу сторону. І третя — де ясності не більше, але більша сума і вже присутнє злочинне угруповання «із співробітників банку», знову ж таки утаємничених. Там поки дійдуть до звинувачень, Коломойський встигне звернутися та виграти справу в Європейському суді з прав людини (він уже натякав).

Друга підозра від НАБУ виглядала більш переконливо: основні підозрювані встановлені, юрособи теж, є записи розмов підозрюваних про схему, є фінзвітність на підтвердження, навіть арешти на активи фігурантів наклали. Але потім усе якось швидко зійшло нанівець — досудове розслідування призупинили, арешти познімали, і, окрім твердження керівника САП Олександра Клименка про «високі шанси завершити розслідування», від неї не залишилося нічого.

У сухому залишку увесь, удаваний чи щирий, гнів президента, включно із позбавленням Коломойського українського громадянства та запроторенням саме до СІЗО СБУ за її ж підозрами, — Коломойському на користь. Тепер він іноземний інвестор, якого позбавили активів та утримують без обвинувачень за дивними підозрами. Жодна з яких, до речі, і натяком не підтверджує існування тих схем, які описані Мін’юстом США. Натомість є рішення українських судів, якими за певного завзяття ці схеми можна заперечити.

Готове політичне переслідування із присмаком порушення прав інвестора. Та ще й поплічник Боголюбов, який мав би бути якщо не співучасником, то ключовим свідком, — узагалі поза усіма процесами. Він на правах кращої половини постійного представника України у міжнародних організаціях відбуває до Відня. Може, вже й дипломатичний паспорт має.

Якщо Коломойський із Боголюбовим доведуть арбітражу, що все, що відбувається в Україні, — це типовий для наших широт тиск на інвесторів, арбітраж може вирішити, що й зазіхання Мін’юсту США на їхню власність невиправдані. А з таким козирем на руках вони значно впевненіше почуватимуться й у інших штатівських справах. Там кожна дрібниця на вагу золота, а це цілий зливок.

Коли ми роками писали, що будь-яке рішення, прийняте в Україні, — важливе, в тому числі й для інших юрисдикцій, це не було поетичним перебільшенням. Поки результати не вражають, і навіть коли вам здається, що Коломойський — все, це точно не так.