США не хочуть ударів по російським НПЗ. Перш ніж ненавидіти Америку – подумайте

Перед тим як ненавидіти США – подумайте, де б ми були без них.

Ми повністю залежимо від підтримки союзників.

Союзники вимагають,щоб ми враховували їх інтереси.

І що тут не логічного?

Звісно нам би всім хотілося, щоб світ був україно центричним. Щоб всі тільки і думали про Україну, враховували перш за все наші бажання і інтереси. І наша травма через війну дає нам самим перед самими моральне право такого вимагати від світу. Але це ілюзія. Це інфантильність. Наша інфантильність. Коли ми чомусь думаємо, що всі нам щось винні. Але ж це не так. Нам допомагають. Нас рятують. І це наше щастя. Але вважати допомогу такою, яка природньо має надходити. Але ж ні. Допомога для нас безпрецедентною в світовій історії. І наша поточна ситуація, в тому числі економічна, є унікальною. Ніколи в світовій історії країна не мала такої підтримки, не мала такого відносно високого рівня життя як Україна зараз. І ми звикли приймати це як належне.

Так. США не хоче, щоб ми стріляли по російським НПЗ. Бо для влади США вкрай важливо, щоб ціни на бензин не росли. Чи це новина? Та ні. Навіть дизайн санкцій на нафтопереробну галузь США робили так, щоб обмежити доходи Росії, але не обмежити постачання нафти на ринок. Бо економіка і політика США дуже чутливі до ситуації з цінами на пальне. Бо зараз інфляція є головним економічним викликом в США. Тому це бажання американців природнє. Було б дивно, якби вони цього не робили. І так, це і персоналний інтерес Байдена. Бо вищі ціни на бензин допомогають Трампу у передвиборчій компаній. Риторичне питання, чи хочемо ми перемоги Трампа на виборах.

Чи можемо ми вимагати від США, щоб вони дбали в першу чергу про наші інтереси, а потім про свої? Та звісно ні. Так не буває. Ні у відносинах держав. Ні навіть у відносинах людей. Хоч деякі люди вважають, що якщо ви їм допомогли, то вони можуть сідати вам на шию. Але це дуже токсичні відносини. Тому США природньо дбають перш за все про США. А потім вже про Україну. І це нормально.

На додачу, скільки раз сама Україна (українська влада) робила все, щоб у Білому Дому не було персональних симпатій? Скільки реформ було саботовано? Скільки було прийнято таких рішень, які сприймалися як плювок в обличчя американцям? І скільки можна робити такого і чекати, що люди будуть дбати про тебе наче про власну дитину?

Ненависть до США на тлі публікації в американський газеті американськими журналістами інформації про те, що США вимагають не стріляти по російським НПЗ подібна до хейту на адресу Шольца, коли той не дає Тауруси, здатні зруйнувати Кримський міст. При тому, що Німеччина зараз посідає провідну роль у допомозі України, взяла на себе фінансовий тягар як по військовій допомозі, так і по фінансовій, проштовхує європейську інтеграцію. Але все це сприймається як належне. Але коли німці не дають конкретні ракети (при тому, що дають дуже багато всього іншого) то на них йдуть прокльони. Як це назвати? Те саме і з Сполученими Штатами.

Хто взяв на себе основний тягар фінансової і військової підтримки України з початку війни? США. Хто просував санкції? США.

І так, зараз США має політичну кризу, яка призупинила допомогу. І основний тягар на себе взяла Європа. І особлива подяка Чехії. Але навіть така поведінка Європи, її здатність кидати виклик Росії, походить від того, що європейські країни мають парасольку НАТО. Тобто мають захист США. І можуть не боятися Путіна. Всі. Від маленьких балтійських країн до Німеччини.

І так, санкції не зруйнували економіку Росії. Але вони на неї впливаю. І можливості Росії під санкціями значно менші, ніж Росії без санкцій. І навряд чи б нам хотілося, щоб був другий варіант. Коли у Росії більше ресурсів, в тому числі на полі бою.

І друга сторона цієї історії. Якби удари по російським НПЗ дійсно змінювали ситуацію радикально, то можна б було обурюватись. Але що вони вже дали, окрім того, що вибісили і Путіна і Байдена одночасно? Матеріальні втрати російських олігархів від руйнування НПЗ? Вони є, це приємно. Але це не змінює ситуацію кардинально. В Росії незначно піднялися ціни на бензин. Так, це приємно. Це буде стимулювати інфляцію. Але знов таки, не кардинально.

Чи впали від цього доходи російського бюджету, а отже здатність Путіна вести війну? У тому й справа, що ні. Бо це призвело до зростання цін на світових ринках на нафту. Так відреагував ринок. Ми можемо вважати його поведінку не логічною, але ринок є ринок. Отже, ціни на нафту зросли. Росія перенаправила ту нафту, яку не переробляє, на експорт. І доходи від експорту росіян збільшились. Тому що сирої нафти Росія продає набагато більше ніж продавала бензину до обстрілів. Бінго.

Чи нам це вигідно? Риторичне питання, правда ж. Поки що наші атаки на російські НПЗ не приносили бажаного результату. А, навпаки, збільшували доходи російського бюджету. Можливо, це було лише половина справи. Можливо, ми мали б винести всю нафтопереробку і це якось інакше вплинулло б на ситуацію. Але знов таки, ті заводи, які нам не досяжні, давали б достатньо палива для російської армії. А дефіцит бензину на внутрішньому ринку в Росії навряд чи спричинив би суттєву зміну у поведінці агресора. Тому настійливі прохання американців можуть бути неприємні, але ті обмеження, про які вони просять, не суттєво впливаю на ситуацію на полі бою. Якщо взагалі впливають.

І так, ми можемо скільки завгодно говорити, що допомога нам в інтересах сполучених штатів. Але давайте інші країни будуть самі визначати для себе, що для них є пріоритетом. І будемо просто радіти, що так склалися обставини, що весь західний світ зараз підтримує Україну. Бо цього могло і не бути. І тоді результат протистояння з Росією був би зовсім інший… Чомусь в Україні багато хто постійно забуває про це.

І так, є лише одна країна яка радіє, коли в Україні зростають антиамериканські настрої. Як і раніше антипольські. І це Росія.