Матір вбили, а дитину душили та катували: на Херсонщині росіяни вчинили страшне звірство

Хлопчика врятувала родичка.

На Херсонщині під час окупації росіяни вчинили страшне вбивство. 3-річному хлопчику затягнули на шиї зашморг і залишили помирати, а його маму вбили.

Подробиці дивіться в ексклюзиві TСН.ua.

Тіло 3-річного хлопчика у будинку, де він жив із мамою, із зашморгом на шиї, знепритомленого виявила його родичка. Жінка підозрює, що окупанти у цей будинок зайшли не випадково, тато хлопчика - воює на фронті ще від 2014 року. Дитину дивом вдалося врятувати.

"20 червня 2022 року, окупований Херсон. Я отримала повідомлення, що в будинку моєї невістки ламають двері. Зранку я поїхала туди і знайшла її вбитою, закатованою. Поряд була дитина, теж закатована, із зашморгом на шиї. Я зняла зашморг, намагалася його відкачати. В мене вийшло. І я вивезла його до Одеси", - розповідає жінка.

Виїжджати з Херсона жінка боялася, на блокпості росіяни могли одразу дізнатися, що це за родина. Натомість її все одно виявили і вбили у власному будинку, не пошкодували і дитину. Обох страшенно катували. Втім, жодного свідка - сусіди, скоріше за все, чули крики, але вийти боялися. 

"Ніхто не чув, хоча це було літо. Я думаю, кричала дитина, кричала вона. Вікна були відчинені, навіть розбиті. Я думаю сусіди чули, але свідків немає. Коли все почалось, вона написала чоловіку, моєму брату, а він написав мені. Але зв’язку не було, бо орки його вимкнули в Херсоні. І я могла отримати повідомлення лише після комендантської години, вийшовши до магазину, який роздавав WI-FI. Це була 7 ранку, я отримала повідомлення й одразу поїхала до них. Десь за годину я вже була там і знайшла їх в такому стані. Я зателефонувала йому і кричала йому в трубку про те, що сталося… В нього шок був, звичайно, він кричав там, на тому кінці", - продовжила вона.

Матір катували в дитини на очах 

Дитина бачила, як убивали його маму, чув крики й піддався теж не одноразовим тортурам. Окупанти не зважали навіть на вік дитини. Родичці ж довелося побачити увесь той жах двічі: її вмовили повернутися до будинку, аби зафіксувати звірства росіян над її рідними. 
"Вона була дуже побита, зґвалтована і з зашморгом на шиї. Дитина бачила, бо дитину теж катували. Він дуже сильно був побитий, недопалки тушили йому в обличчя і теж був зашморг на шиї. Йому зараз чотири з половиною, а тоді йому було три рочки… Коли це сталося, і я повідомила телефоном, мені сказали, що треба зайти знову до кімнати. Вдихнути глибоко, заспокоїтись і зробити знімки та відео для слідства, щоб можна було відкрити справу. Навіть занадто, це було для мене занадто, але мені довелось зайти… я їх відправила і зі свого телефону. Потім я їх видалила, стерла все в телефоні, абсолютно всю інформацію. Ще був її телефон. Там теж я все стерла всю інформацію і заховала всі документи, їх не знайшли", - сказала жінка.

Тамтешня "влада" та очільник гарнізону зробили вигляд, що взялися розслідувати справу та шукати катів. 

Дорога з окупації 

Жінка розуміла, що залишатися у місті їм не можна. Але боялася, що на дитину можуть "полювати", аби добити. Виїжджати теж небезпечно, але все ж вона наважилася, щойно дитина трохи відійшла від тортур. Зізнається, дорога ускладнилася і тим, що у неї діабет важкої форми, доступу до інсуліну в окупації не було, але треба було рятувати дитину. В неї вийшло. 

"Ми очікували, доки заживуть на обличчі дитини і на шиї візуальні сліди, щоб нас не ідентифікували. А те, що не встигло зажити, за два з половиною тижні ми маскували. Я не мала говорити, я не мала плакати — я не могла виплакати своє горе. Для мене то була особиста втрата. Ця дівчинка була мені дорога. Вона була мені як донька. І для мене - це особисте горе. Я не мала змоги горювати, на руках була дитина. Я мала триматися, бо я знала, що мені за кермо і поїздка буде дуже важка. І так і сталося, вона була надто важка. Це було жахливо, ми в дорозі перебували три доби. Від Херсону до Одеси ми проїхали 850 км, в обхід через блокпости. Їх було біля 30. І я чула у свою адресу від однієї жінки, вона мені кричала, що "тебе розстріляють на першому ж блокпості". І я їх рахувала, коли ми їхали. Перший — проїхали, на мосту Антонівському, другий, третій, сімнадцятий... Ми доїхали до Васильківки. Ми простояли в черзі, яка була 18 кілометрів. Навіть люди вмирали, там було дуже спекотно. Хворі люди, епілептик помер, жінка лежача після інсульту померла не витримала. Це була така напруга.. вона була в повітрі. Люди просто виїжджали, а ми їхали з секретом. Я вивозила дитину, яку ледь не вбили. І я вивозила її як свою дитину. Тобто в нас були підробні документи. І на одному з блокпостів, вже після Васильківки, перед сірою зоною нас зупинили. І один іншому каже: "Этих в расход". А інший йому відповів: "Та ні, мені сьогодні досить". А той сказав йому: "А мені нормально". А інший каже: "Та ні, нехай на наступному вже блокпості, хай там порадіють".  Я бачила тіла, я не бачила, що з ними сталося, але я бачила тіла. Я бачила їх не чітко, вони були на відстані від мене, але я розуміла, що то люди, четверо. Я була за кермом всі три доби в мене паралізувало праву ногу я тисла на педаль лівою. Я була в важкому стані. В мене був дуже високий цукор, майже 30, тиск за 200. Я була в критичному стані, але я мала вести машину. Я обіцяла, що я довезу пасажирів живими, і я це зробила", - поділилася вона подробицями.

Що наразі із хлопчиком

Через пережиті жахи дитиною займалися лікарі, зокрема психологи. Жінка каже, перші місяці після трагедії - були нестерпними, але зараз хлопчику краще, ним продовжують займатися фахівці й готують до першого класу. 

Росіяни закатували тисячі українців 

Станом на листопад 2023 року в СБУ розслідували понад пів сотні тисяч фактів порушення звичаїв війни, серед яких і знущання над цивільними. За свідченнями потерпілих та свідків, допити і катування здійснювали співробітники російської ФСБ, а також військові, росгвардійці, бойовики так званої "Донецької народної республіки" та особовий склад "Групи Вагнера". 

Тортури над людьми в окупованій частині Херсонщини особливо посилилися напередодні так званих виборів Путіна.