Коваленко: Росія посилила повітряний терор України. Як і чим можна відбити масовані удари

Протягом тижня російські окупанти тричі піддавали територію України ракетним ударам. Вночі проти 22 березня по Україні було завдано одного з наймасованіших комбінованих та першого масштабного удару по енергетичній інфраструктурі з початку 2024 року. Декілька міст залишилися без електрики, завдані збитки – колосальні.

Через це постає питання: а чи можна було цього уникнути і які засоби захисту від таких атак необхідні Україні?

Докладніше про це – у матеріалі спільного проєкту OBOZ.UA та групи "Інформаційний спротив".

Shahed-131/136

"Шахеди" стали основним засобом терору РОВ, який окупанти застосовують практично щоночі по містах України. І в ході масованої атаки в ніч на 22 березня було задіяно 63 дрони-камікадзе, з яких 55 збито.

Пуск Shahed-131/136 здійснювався з Приморсько-Ахтарська (Краснодарський край РФ), а заходили в повітряний простір України дрони-камікадзе через Азовське море, Запорізьку та Херсонську області, через Чорне море – Одеську область.

Хтось може зазначити, що збиті 55 дронів із 63 – це непоганий результат. На перший погляд, складно з цим не погодитися, але – ні. Насамперед вісім дронів все ж таки досягли деяких цілей. До того ж, крім основної функції (удару по цілях), вони виконували й додаткові.

Під час цієї атаки "шахеди" відволікали увагу ППО на себе, розосереджували увагу, змушували витрачати боєкомплект – виснажували засоби захисту перед основним ударом. При цьому були обрані максимально непрості траєкторії для перехоплення дронів-камікадзе сухопутними мобільними групами, а також ЗРК, оскільки в першому випадку Shahed-131/136 намагалися пролітати над важкопрохідною місцевістю, а в другому прикривалися польотом над житловими і навіть багатоповерховими спорудами.

Це дозволило дронам-камікадзе перебувати в повітряному просторі України з 20:40 21 березня до 6 години ранку 22 березня. Тому, навіть незважаючи на високий показник знищення Shahed-131/136, свої завдання вони, на жаль, виконали.

Протистояти "шахедам" можуть як стандартні засоби ураження, так і нестандартні. До перших належать засоби протиповітряної оборони малого та середнього радіуса дії, зокрема – гарматні ЗСУ Gepard, ЗСУ-23-4 "Шилка", 2К22 ЗРГК "Тунгуска", зенітно-ракетні Crotalе, Alvis Stormer, Стріла-10, "Оса" , L3Harris VAMPIRE та низка інших.

Також стандартом вже стали комплекси РЕБ та мобільні групи перехоплення, ефективність яких висока, але є нюанси, наприклад, із важкопрохідною місцевістю. І допомогти їх вирішити можуть уже нестандартні засоби перехоплення.

До них я відношу ті засоби, які стали б повітряними групами перехоплення. Такими можуть бути легкі турбогвинтові штурмовики або легкі ударні гелікоптери. І цю тему я неодноразово порушував, наводячи приклад можливих варіантів – зокрема EMB 314 Super Tucano/A-29 та Bell AH-1W SuperCobra.

Навчально-бойовий легкий турбогвинтовий штурмовик EMB 314 Super Tucano/A-29 був прийнятий на озброєння у 2003 році. Його крейсерська швидкість 530 км/год (а максимальна 590 км/год) дозволяє як перехоплювати, так і наздоганяти Shahed-131/136.

Практична стеля польоту Super Tucano – 10600 метрів, дальність польоту – 1330 км, бойове навантаження – майже 1600 кг. Літак має у стандартній комплектації кулеметну спарку 12,7-мм FN Herstal M3 з боєкомплектом по 200 набоїв. П'ять точок підвіски дозволяють розміщувати різноманітну номенклатуру озброєнь від різних ракет (наприклад, AGM-65 Maverick), до найширшої номенклатури бомб (Mk 81, Mk 82, M-117 тощо).

Але у разі протидії "шахедам" найкращі ракети класу "повітря – повітря" AIM-9 Sidewinder, MAA-1 Piranha або Python ¾, а також додаткове розміщення 20 мм автоматичної гармати.

Легкі ударні AH-1W Super Cobra / AH-1Z Viper розвивають крейсерську швидкість 280 км/год (максимальна – 350 км/год). Вони озброєні як гарматними засобами, 20-мм автоматичною гарматою, так і ракетним озброєнням, зокрема ракетами класу "повітря – повітря" AIM-9 Sidewinder.

Перебуваючи на шляху "шахедів", ці засоби могли б перехоплювати цілі над важкопрохідними районами, де сухопутним мобільним групам не проїхати, а засобів ППО немає.

Але загалом проблема перехоплення Shahed-131/136 полягає й у тому, що Україні критично не вистачає стандартних засобів перехоплення, аби надійно закрити повітряний простір та не допускати проривів ППО. Що ж до поки що для нас нестандартних засобів перехоплення повітряного типу, то про їх постачання Україні й зовсім поки не йдеться.

Ракетна компонента

Почну з дозвукової категорії, до якої належать крилаті ракети авіаційного базування – Х-101/555/55 та морського базування – КРМБ "Калібр". Швидкість цих ракет становить 870 км/год, але при цьому вони здатні основну фазу польоту проходити на наднизьких висотах до 30 метрів над поверхнею землі, що ускладнює їх перехоплення.

З іншого боку, засоби ППО малого та середнього радіуса дії (зокрема ЗРК "Бук", NASAMS, IRIS-T, а також вищезгадана номенклатура ЗРК малого радіуса дії) цілком ефективно перехоплюють ці ракети на певній ділянці польоту. Проблемою залишається те, що самих засобів перехоплення недостатньо і пропорційний розподіл боєкомплекту обмежений. Особливо проблема виникає із ракетами до ЗРК "Бук", яких практично немає. Хоча ЗРК "Бук" і "Куб" модернізують під ракети Sea Sparrow, що значною мірою вирішило б проблематику боєкомплекту, але поки що цього рішення немає.

Варто зазначити, що, будучи досить дорогою ракетою, близько $13 млн кожна, Х-101/555/55 являють собою основний, наймасованіший засіб для прориву нашої ППО, за яким слідує хвиля з решти номенклатури. І незважаючи на те, що вони збиваються з високою ймовірністю, прорив їм все ж таки вдається – і в ніч на 22 березня ракети долітали до Тернопільської та Івано-Франківської областей.

При цьому вхід у повітряний простір йшов через Азовське море – Херсонську область та зі сходу через Сумську область. За наявності достатньої ешелонованої ППО на цих рубежах жодного прориву вглиб України до західних областей і не було б. Але на жаль.

А в ніч на 24 березня окупанти застосували 29 ракет Х-101/555/55, з яких було збито 18. Переважно атаки зазнала Львівська область, і третині ракет вдалося прорвати ППО, оскільки вони обрали найменш насичений системами перехоплення маршрут. Саме брак систем ППО для створення повноцінних ешелонів рівня місто – область дозволяє російським окупантам навіть такою категорією ракет, що збиваються, досягати цілей, сіяти терор.

До надзвукової категорії я відношу всю номенклатуру із надзвуком – балістичні, аеробалістичні, гіперзвукові ракети. Йдеться про 9М723/9М728, KN-23, Х-22/32, Х-47М2 "Кинжал", П-800 "Онікс".

Ці ракети можуть перехоплювати тільки комплекси Patriot і SAMP/T, але їх критично не вистачає, щоб створити хоча б захист міст-мільйонників, чим і користуються росіяни.

Висновки

На сьогодні Україна залишається вразливою перед масованими комбінованими ударами із застосуванням ракет зі складною траєкторією польоту. Окрім того, немає абсолютної гарантії захисту навіть від засобів ураження доступних типів збиття.

Все це обумовлено тим, що Росія може собі дозволити щодня здійснювати нальоти дронами-камікадзе, завдавати ударів ракетами як обмеженим боєкомплектом, так і масовані удари комбінованим. Україна ж не може собі дозволити сформувати над кожним містом-мільйонником чи потенційно небезпечною зоною ешелоновану парасольку ППО.

Здавалося б, тема протиповітряної оборони звучить вже другий рік поспіль з багатьох міжнародних майданчиків, але процес рухається настільки повільно, що поки буде створено другий чи третій купол ешелонованого захисту (такий, як над Києвом), деякі міста вже можуть зникнути з карти.