Легендарний динамівець зізнався, що баптисти з його церкви воюють у складі ЗСУ

Ексгравець київського Динамо і збірної СРСР Стефан Решко був найвідомішим баптистом радянського футболу. Зараз професор кафедри спеціальної фізичної підготовки Національної академії внутрішніх справ Решко, якому 24 березня виповнюється 77 років, продовжує працювати.

Чемпіон розпитав Стефана Михайловича про роботу, Шовковського і Шевченка, а також баптистів з його церкви, які зі зброєю в руках захищають незалежність України. Нашу розмову спробувала перервати голосна повітряна тривога, але легендарний ветеран спокійно продовжив відповідати на питання.    

– Пане Стефане, днями виповнюється 45 років із того моменту, коли ви прийшли працювати в академію. Відпочинок вам тільки сниться? 

– Офіційно на пенсію я вийшов у 2005 році. Але весь цей час продовжував працювати. З цього навчального року перейшов на пів ставки. Влітку закінчимо навчальний рік і, мабуть, піду з академії. Нещодавно зробили операції на обох колінах, поміняли суглоби. Важкувато ходити. На жаль, роки беруть своє. Але поки працюю. Готуємо курсантів, щоб вони гідно і професійно захищали нашу країну. Відпрацьовуємо захист від нападу, затримання із застосуванням зброї та ще безліч схожих спеціальних фізичних вправ.  

– Як вам виступ Динамо при новому тренерові? Шовковський може стати Лобановським? 

– Лобановським ніхто вже не зможе стати. А за Шовковського я радий. Добре розпочав. Іноді тренер може загубитися на старті кар'єри. Програв пару матчів і далі все пішло не так. Олександр же може далі розвиватися, набиратися досвіду. А за декілька років стане зрозуміло, який у нього рівень як тренера.  

– Якби 10 років тому вам сказали, що Шовковський буде тренувати Динамо, а Шевченко стане президентом УАФ, чому б більше здивувалися? 

– Що Шовковський стане тренером. Шевченко все ж таки поїздив по світу,  набрався європейського досвіду. Непогано виходило в Андрія і як тренера збірної України. 

– Як вважаєте, Шевченко ще може в майбутньому повернутися до тренерської роботи? 

– В нашому житті може бути все, що завгодно. Зараз ми не знаємо, що буде завтра. Але Шевченку може і не сподобатися працювати в УАФ. Не вірю, що він буде працювати президентом УАФ 20 років. Не виключаю його повернення на тренерську роботу в майбутньому.

– Ви навіть під час своєї ігрової кар’єри не приховували, що є баптистом. Баптисти можуть взяти зброю до рук, щоб захищати власну країну?

– Можуть і захищають. В ЗСУ пішло десь 25-30 людей з нашої церкви. Дуже шкода, але деякі вже загинули. Кожен день ми молимося за них. І за нашу Україну. До речі, дехто пішов в українську армію капеланами. Російські окупанти, які прийшли на нашу землю - це сатаністи. Сатана зайшов у мозги Путіну і керує їм. Путін став нікчемністю, ним заволоділи бісівські сили. 

– Знаєте багато прикладів баптистів, які відмовилися йти в армію? 

– У нас таких немає. Те, що баптисти не можуть брати зброю до рук - це міф, який розганяла ще радянська пропаганда. Вони називали нас сектою. Насправді ж грецьке слово “баптизо” означає хрещення. Баптисти - це віруючі християни, які сповідають хрещення по вірі. Ми - патріоти України. Захищаємо нашу державу. Хочемо, щоб вона була сильна та вільна.    

– Нещодавно спілкувався з Йожефом Сабо, який приїхав до Києва, як і ви, з Закарпаття. Шкодував, що йому в 1959 році в столиці України довелося вчити російську мову - тому що на той час в Динамо майже ніхто не розмовляв українською. Ви з’явилися в Києві в 1971 році, мовна ситуація була ідентичною?

– На жаль, так. Українською я в Динамо на той час розмовляв тільки з Петром Слободяном, який родом з села на Івано-Франківщині. В моєму рідному селі Ключарки на Закарпатті взагалі спілкувалися русинською бесідкою, тож вдома переходив на неї. 

• Сабо: "Нас було 7 дітей в родині, прийшли русаки – забрали будинок"

– Ветерани Динамо під час війни не збиралися? 

– Останній раз бачили один одного на базі Динамо в Конча-Заспі 15 жовтня 2020 року, коли нас нагороджував президент України Володимир Зеленський. Зустріч була присвячена 45-річчю перемоги Динамо в Кубку володарів кубків та Суперкубку УЄФА. Мене тоді нагородили орденом “За заслуги” І ступеня.  

Максим Розенко, Чемпіон

Вперше цей текст був опублікований 8 березня

Редакція не впливає на зміст блогів і не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють на сторінках champion.com.ua