Чому американці залишають Каліфорнію та Нью-Йорк

У США відбуваються цікаві демографічні процеси, що можуть уплинути на результати майбутніх президентських виборів і розстановку політичних сил усередині країни. Провідні демократичні штати поступово втрачають кількість виборщиків, тоді як республіканські нарощують своє представництво в колегії. Ця тенденція простежується з початку цього століття і є занадто статистично відчутною, щоб її можна було ігнорувати.

Ми звикли до того, що в США є так звані демократичні та республіканські штати. Але умовний поділ на сині й червоні штати виник в Америці не так давно. Ще на президентських виборах у 1980-х роках країна була електорально єдиною й масово голосувала за республіканців Рональда Рейгана та Джорджа Буша-старшого. Перші ознаки електорального розподілу з’явилися у 1990-х роках. А вже з 2000-х намітилася чітка тенденція до розмежування штатів на так звані республіканські й демократичні, яка з часом посилилася. Але не всі штати набули виразного синього чи червоного відтінку. Чимало з них потрапили в проміжну зону. Відтоді у прогнозах результатів виборчих перегонів особливу увагу почали звертати на позицію хитких штатів. Вважається, що саме там визначається доля президентських виборів.

Однак кількість голосів виборщиків — змінна величина, що оновлюється раз на десять років на основі даних перепису населення. До основних демократичних штатів належать розташовані на тихоокеанському узбережжі, а також на північному сході США. Серед них найбільше голосів виборщиків демократам забезпечують Каліфорнія, Нью-Йорк та Іллінойс. Провідні республіканські штати — це передусім Техас і Флорида. Також республіканськими вважають більшість штатів умовного Півдня та Середнього Заходу. Втім, є штати, які коливаються між підтримкою кандидата від Республіканської чи Демократичної партії. До них зараз відносять Неваду, Аризону, Міннесоту, Вісконсин, Мічиган, Пенсільванію, Джорджію, Північну Кароліну, Нью-Гемпшир та Мен.

Якщо порівняти представництво делегатів від найбільших традиційно демократичних штатів 2004-го і 2024 року, можна простежити цікаву закономірність. Демократичні штати втрачають кількість виборщиків. Каліфорнія тепер має 54 виборщики (55 — 2004 року), Нью-Йорк — 28 (31 — 2004-го), Іллінойс — 19 (21 — 2004-го), Нью-Джерсі — 14 (15 — 2004-го), Массачусетс — 11 (12 — 2004-го). Натомість республіканський штат Техас 2024 року дасть 40 голосів у колегію виборщиків (34 — 2004-го), Флорида — 30 (27 — 2004-го). Отже, два найбільші республіканські штати сумарно за 20 років збільшили представництво в колегії виборщиків на 10 голосів. Тоді як п’ять великих традиційно демократичних штатів втратили вісім місць.

Такі статистично значущі показники не можуть бути просто мізерною похибкою, а свідчать про певні глибші тенденції всередині країни. Вочевидь, є вагомі чинники, що змушують американців робити вибір на користь міграції з демократичних до республіканських штатів. Щось, що робить життя у штатах чи містах, якими керують демократи, менш привабливим. І це надалі відображається в розподілі голосів виборщиків.

Каліфорнія — найбільший за кількістю населення штат Америки. Втім, його демографічні перспективи протягом останнього десятиліття виглядають не надто оптимістично. З 2010 року фіксується постійне перевищення кількості осіб, які залишили штат, над тими, хто прибув. Особливо прискорилася тенденція виїзду з Каліфорнії останніми роками. У 2021–2022 роках штат залишили понад 1,6 мільйона американців, тоді як прибуло вдвічі менше. За 2020–2023 роки населення Каліфорнії скоротилося на більше ніж пів мільйона.

Експерти називають різні причини, через які жителі залишають Каліфорнію. Серед них домінують висока вартість життя, злочинність, надмірне податкове навантаження, жорсткі екологічні правила, недоступність житла, невдоволення внутрішньою політикою штату, яку багато хто вважає вкрай лівою. Цікаво, що більшість мешканців Каліфорнії переїжджає до Техасу — республіканського штату. Також певна частина каліфорнійців мігрує до Арізони, Невади, Вашингтону, Айдахо та Юти. Бастіон демократів покидають люди з різними рівнями доходу. Зокрема й власники успішного бізнесу та випускники коледжів.

Одним з яскравих прикладів проблем штату є Сан-Франциско, якому дехто вже пророкує сумну долю Детройта. Місто, яке колись вважалося драйвером інформаційної революції, страждає від опіоїдної кризи, а рівень смертності від наркотиків посідає друге місце в країні. Крім того, в Сан-Франциско спостерігається значна кількість бездомних. Усе це змушує жителів залишати місто на березі Тихого океану.

Відчутне зменшення кількості населення фіксується й у ще одному провідному демократичному штаті — Нью-Йорку. З 2020 року загальна кількість жителів штату скоротилася на 600 тисяч осіб. У абсолютних цифрах із Каліфорнії та Нью-Йорку лише 2022 року виїхало близько 1,4 мільйона осіб. Того року найбільше американців, які покинули Нью-Йорк, переселилися до республіканської Флориди (більш як 91 тисяча осіб). Щоправда, чимало нью-йоркців перебралися й до сусідніх, переважно демократичних штатів. Хоча, з іншого боку, 30 тисяч виїхали до Техасу. Серед основних причин переїзду американці називають кращу якість і нижчу вартість життя, можливості для розвитку та роботи, дешевше житло, політичні чинники.

З часу останнього перепису населення 2020 року кількість жителів демократичного штату Іллінойс зменшилася майже на 80 тисяч. 2023 року Іллінойс посів третє місце у США за темпами зменшення населення. Негативна демографічна тенденція там триває вже десять років поспіль. Перше й друге місця за темпами депопуляції 2023 року — у штатів Нью-Йорк і Каліфорнія. Натоміть республіканські Техас і Флорида стали лідерами за зростанням кількості населення. Хоча до Іллінойсу приїздять мігранти та біженці з інших країн, це не рятує ситуації. Опитування показали, що майже половина жителів штату розглядає можливість переїхати. Американці залишають цей штат через високі податки, дорогу нерухомість і менші можливості для працевлаштування. Основні штати, до яких переселяються жителі Іллінойса, — Флорида, Індіана, Вісконсин, Техас, Каліфорнія, Міссурі.

Економіст Американського інституту підприємництва Марк Перрі підтверджує, що люди переїжджають переважно зі штатів, якими керують демократи, до штатів, очолюваних республіканцями. Все тому, що сині штати є «економічно застійними, фінансово нездоровими, з вищим податковим тягарем і несприятливим бізнес-кліматом». Натомість червоні штати є «більш економічно жвавими, динамічними та сприятливими для бізнесу».

Також серед республіканських виборців часто можна почути звинувачення, буцімто там, де керують демократи, злочинність розквітає. Аналіз рівня злочинності штатів не зовсім підтверджує це: серед штатів, де рівень злочинності вищий за середній показник, представлені як сині, так і червоні. Проте такі думки не позбавлені об’єктивності, якщо поглянути на криміногенну ситуацію в розрізі окремих населених пунктів. У переліку двадцяти міст із найвищим рівнем насильницької злочинності на 100 тисяч осіб у США вісімнадцятьма керують мери від Демократичної партії. Анкоридж — єдине місто в цьому списку, яким керує мер-республіканець. Спрінгфілд очолює незалежний мер. Дев’ятнадцятьма з двадцяти міст США, де зафіксовано найвищий рівень убивств, керують мери-демократи (виняток — місто Талса, штат Оклахома). У списку 50 міст світу з населенням щонайменше 300 тисяч, де 2022 року було зафіксовано найвищий рівень убивств, є сім американських: Нью-Орлеан, Балтимор, Детройт, Мемфіс, Клівленд, Мілвокі, Філадельфія. Всіма цими містами керують мери-демократи.

Звісно, визначальний вплив на результати виборів 2024 року матиме позиція кількох хитких штатів. Та електоральна демографія демонструє певні внутрішні процеси в американському суспільстві, не надто помітні під час поверхового аналізу. Вочевидь, у значної частини американців є справді серйозні підстави бути незадоволеними внутрішньою політикою демократів. І це безпосередньо впливає на позиції президента Джо Байдена, зменшуючи його шанси на виборах 5 листопада 2024 року.