Він став легендою Динамо і поїхав до Барселони

Джерело - Чемпіон.

Яскравих епізодів у кар'єрі самобутнього півзахисника київського Динамо і збірної СРСР Василя Раца було більш ніж достатньо. Під керівництвом Валерія Лобановського він вигравав Кубок володарів Кубків, срібні медалі Євро-1988 і по чотири рази Кубок і чемпіонат СРСР. В числі першої хвилі радянських футболістів поїхав до Західної Європи, де виступав за іспанський Еспаньол. А далі пережив справжню трагедію - загадкова хвороба паралізувала гравця. Здавалося, мова про повернення в футбол вже не йшла. Але єдиний в 80-х етнічний угорець в складі збірної СРСР зумів не тільки впоратися з хворобою, але і виїхати на свою історичну батьківщину, де підписав контракт із найтитулованішим клубом країни Ференцварошем. Завершивши кар'єру, Василь осів в Будапешті, де з головою занурився в бізнес, заснувавши свою фірму "Рац і сини". Через півтора десятиліття Рац перевернув ще одну сторінку свого життя, декілька місяців відпрацював в тренерському штабі Динамо, а через 4 роки і Оболоні. І нехай тренерський етап кар’єри у Василя Карловича тривав недовго, він про нього анітрохи не шкодує.

Завтра Василю Рацу виповниться 63 роки!

Відмова Бєскову

Рац починав свою кар'єру в дублі Карпат, але вже в 1981 році міг опинитися в Москві.

Коли виступав за вінницьку Ниву після однієї з домашніх ігор мене хтось попросив вийти з роздягальні на вулицю, - згадував Василь Карлович в розмові з автором цих рядків. - У машині сидів Олександр Петрашевський, який відразу запросив в московське Динамо. Сказав, що це великий клуб, з якого мені буде легше потрапити в збірну СРСР. Але продовження розмови не вийшло - до машини швидко підійшов тренер Ниви Іван Терлецький. Одним махом витягнув мене з авто і накинувся на Петрашевського: "Залиш хлопця в спокої!". Покричали один на одного, після чого Петрашевський поїхав. А Іван Іванович, віддихавшись, махнув рукою в мою сторону: "Не хвилюйся, у тебе буде ще можливість потрапити в більш цікаву команду".

Читайте: Ми розтрощили київське Динамо – 5:0. Перший футболіст, який чкурнув з СРСР у Європу – ним марили Арсенал та Рома

Буквально через кілька днів після приїзду Петрашевського Іван Терлецький викликав Раца в свій кабінет.

Там мене вже чекав багаторічний селекціонер київського Динамо Анатолій Сучков. Запитав, як дивлюся на перспективу грати в Динамо. Чомусь відповів: "Не знаю". Сучков після цього зі стільця схопився і вибухнув: "Як не знаєш, тебе ж київське Динамо запрошує!?". Я спокійно парирував: "Нехай вирішує Іван Іванович - йому повністю довіряю". Терлецький тут же дав добро. Я теж погодився. Єдине, про що домовився з тренером, щоб взяв мене назад в Ниву, якщо в Динамо не піде. На той момент у мене були пропозиції від Пахтакора і запорізького Металурга. Але Терлецький на той час уже домовився про мій переїзд до Києва - у нього були хороші відносини з Валерієм Лобановським. Тому іншого шляху у мене не було. Іван Іванович сам відвіз мене в столицю України. Напевно, боявся, щоб мене ніхто не перехопив в дорозі. На вокзалі нас чекав динамівський автобус - Терлецький передав мене Михайлу Фоменко, який тоді тренував дубль киян, так би мовити, особисто в руки.

Через рік Рац отримав пропозицію від московського Спартака.

Сезон-1982 для мене вийшов невдалим, в основний склад Динамо не проходив, - зізнається Василь. - Ми грали останню гру чемпіонату СРСР зі Спартаком. Бєсков зателефонував мені в готель. Сказав, що хоче зустрітися. Під'їде до готелю і буде чекати в машині. Я вийшов, сів в його мерседес. Костянтин Іванович почав розповідати, що пильно стежить за моїми виступами. На його думку, мій стиль гри органічно вписується в "спартаківський". "Ми тут граємо в яскравий футбол і отримуємо задоволення від гри, а в Києві тільки бігати потрібно" - такі аргументи наводив Бєсков. І запропонував переходити до нього. Навіть простягнув якийсь папір, щоб написав заяву. Я відповів, що з Динамо маю намір піти, тому що хочу грати. Але заяву підписувати не став. Сказав, що мені ще потрібно переговорити з Лобановським. Однак після розмови з Валерієм Васильовичем вирішив залишитися в Києві. Він уже знав про мої контакти з Бесковим. Коли я виклав свої сумніви, як відрубав: "Мені тільки що подзвонили, Спартак взяв кілька нових гравців. У Москві тобі все доведеться заново доводити. А тут ти вже свій - я на тебе розраховую. А квартиру в Києві отримаєш відразу після зборів ". Переконав. Квартиру мені дійсно незабаром надали. А перед Бесковим довелося вибачатися.

Читайте: Сховався від хлопців у туалеті. Історія легендарного динамівця, який програв у казино абсолютно все

Барселона

У стартовому матчі Євро-1988 гол Василя допоміг збірній СРСР перемогти Голландію. А через рік українець з угорським корінням опинився в Іспанії.

В один прекрасний день Лобановський викликав мене до свого кабінету. – пригадував Рац. – Сказав, що є можливість переїхати до Шотландії чи Іспанії.. У Глазго Рейнджерс, який тоді тренував Грем Сунесс, зламався лівий півзахисник, вони готові зараз підписувати з тобою трирічний контракт. В Еспаньолі готові підписати угоду на три місяці, до кінця першості. І, якщо все буде добре, запропонують нову, більш тривалу угоду, влітку. Досвіду в таких справах у мене не було. Не було і з ким порадитися. Вирішив з Рейнжерс нічого не підписувати. Подумав, що поспішати не варто. На носі був чемпіонат світу, гарний виступ в якому міг значно підняти статус гравця, що дозволило б підписати більш цікавий особистий контракт. У мене на той час дружина була вагітною, вирішили, що нам більше підходить теплий клімат Барселони. Сподівався, що Еспаньол зможе залишитися в елітному дивізіоні, і мені вдасться підписати з клубом серйозний і більш довгостроковий контракт. Лобановський напередодні чемпіонату світу не дуже хотів відпускати мене в команду, яка знаходилася в хвості турнірної таблиці чемпіонату Іспанії. Але був змушений піти на цей крок.

Читайте: І от гравцям Динамо дарують темношкірих дівчат. Сенсаційні історії офіцера КДБ, який стежив за Лобановським

У попередньому сезоні Еспаньол вийшов у фінал Кубка УЄФА. Вдома іспанці перемогли леверкузенський Байєр 3:0, але в Леверкузені німці виграли з ідентичним рахунком, а в серії пенальті відсвяткували перемогу 3:2. Як же вийшло, що фіналіст Кубка УЄФА-1988 своєму наступному сезоні вилетів з приклади?

В Барселону приїхав Хав'єр Клементе, який почав створювати нову команду, - пригадує Рац. - У чемпіонаті Еспаньол стартував невдало і знайти свою гру по ходу сезону так і не зумів. Ми програли в перехідних іграх. Моя гра іспанців влаштовувала. Мені запропонували новий контракт на 150 тисяч доларів на рік, мерседес і квартиру. Але Лобановський ще перед моїм від'їздом говорив, що через три місяці я в будь-якому випадку повинен повернутися до Києва. "Якщо не повернешся, спорткомітет тебе "зарубає", як мінімум, на рік" - пригрозив Васильович. Чесно кажучи, коли занурився в іспанський клубний футбол, побачив рівень життя в цій країні, місцевий побут, ставлення до гравців, повертатися додому бажання зникло. Були думки залишитися, але побоявся, що на мене навісять ярлик зрадника. Тоді були ще свіжі в пам'яті історія з втечею в НХЛ Олександра Могильного. Побоявся за батьків з Закарпаття, життя яких було б, як тоді рахував, нестерпним - їх в селі всі знали. В підсумку, коли повернувся до Києва, виявився в команді останнім з могікан - більшість партнерів роз'їхалася по європейським клубам. Лобановський поїхав в ОАЕ, команду тренував Анатолій Пузач. Після Іспанії важко було зануритися в нашу сувору дійсність. Пузач говорив, мовляв, залишайся, будеш лідером команди. Але я відразу сказав, що хочу поїхати і після Іспанії грати тут більше не зможу.

Читайте: Ювентус давав за Заварова 3 мільйони, Лобановський просив 6. Перші трансфери українців і погана аура Блохіна

Параліч

Після невдалого для збірній СРСР чемпіонату світу-1990 попит на радянських футболістів впав. У Василя на той момент не було пропозицій з Західної Європи. І тоді він згадав про свою історичну батьківщину.

Я угорець за національністю, - так пояснював свій вибір Рац. - У дитинстві розмовляв угорською мовою, дивився угорські телеканали, вболівав за угорські клуби. Тому сам Бог велів завершувати кар'єру в Угорщині. До того ж тодішній президент Динамо Віктор Безверхий відразу сказав: "В угорські клуби тебе відпустимо безкоштовно, в інші – виключно за гроші". Угорщина в футбольному плані традиційно була небагатою країною. В угорському посольстві в Києві працював один знайомий. Через нього вийшов на угорські клуби. Вів переговори з Вашашем, Гонведом, МТК і Ференцварошем. Всі вони висловили зацікавленість, тому у мене був вибір. Віддав перевагу найпопулярнішому клубу країни Ференцварошу.

Але перед від'їздом в Будапешт з Василем стався випадок, який поставив під сумнів не тільки його футбольну кар'єру.

У грудні 1990 року самостійно став готуватися до нового сезону, - згадував цю моторошну історію Рац. - 31 грудня потренувався на стадіоні "Динамо". Прийняв душ. З мокрою головою простояв, намагаючись зловити таксі, близько 30 хвилин. Вдома з сім'єю посиділи, трохи випив і ліг спати. Вночі почав відчувати себе погано. Не міг поворухнути ані лівою рукою, ані ногою. Виявилося, паралізувало всю ліву сторону. Викликали швидку допомогу. Два тижні пролежав у госпіталі. Хто знає, можливо тут позначилися і майже 10 років позамежних навантажень в Динамо. Адже кілька сезонів взагалі провів без замін. Спочатку мова йшла зовсім не про повернення в футбол. А з Ференцвароша весь час, який лежав у госпіталі, обривали мій домашній телефон. Дружина спочатку приховувала правду, говорила, що підхопив застуду. Але коли через кілька тижнів уже трохи оговтався і почав ходити, сам подзвонив в Будапешт. Розповів все як є. У клубі до моєї історії поставилися з розумінням.

Читайте: Він приховував свій діагноз. Унікальна кар’єра і трагічна смерть першого українця в чемпіонаті Туреччини

Будапешт

Не дивно, що в Будапешті з першого разу Василь не зміг пройти медогляд.

Лікар не дав дозволу включати мене в заявку команди., - не приховував Рац. - Відмовився підписувати відповідні папери. Я не знав, що робити. Допоміг один професор-невропатолог, великий шанувальник футболу. З ним президент Ференцвароша домовився, професор дав дозвіл за умови, щоб я щомісяця їздив до нього на медогляд. З клубом підписав контракт на два з половиною роки. Вболівальники Ференцвароша дізналися, що я не Василь, а Ласло Рац. Вони чекали від мене яскравої блискучої гри, але я на неї вже був не здатний. Хотів показати себе, але у мене були проблеми з координацією. Так і промучився півтора року. А потім угорські бізнесмени запропонували допомогти їм з наведенням мостів в Україні. І я вирішив піти в бізнес. Розірвав контракт і з головою занурився в нову роботу.

У сезоні 1996/97 Рац повернувся в футбол і пропрацював кілька місяців в тренерському штабі Ференцвароша.

Мене запросив Золтан Варга, який свого часу грав у збірній Угорщини, - пригадував Василь Карлович. - Потім Золтан покинув країну - "поїхав", якщо можна так сказати, з огляду на тодішній соціалістичний лад в Угорщині, в Західну Європу. Виступав за Аякс. Однак довго пропрацювати в клубі не змогли - на той момент люди там просто не проводили серйозної системної роботи по відродженню клубу.

Читайте: Легенда Динамо: Дем'яненка відвіз у казарму - не хотів за Динамо грати

Особиста справа:

Василь (Ласло) Рац

Народився 25 березня 1961 в селі Фанчиково Закарпатській області.

Вихованець футбольної школи у Виноградові та львівського спортінтернату. Півзахисник.

Виступав за команди: Карпати Львів (1978-1980), Нива Вінниця (1980-81), Динамо Київ (1981-89, 1991), Еспаньол Барселона, Іспанія (1989-90), Ференцварош Будапешт, Угорщина (1991-1992).

Досягнення: Чемпіон СРСР (1981, 1985, 1986, 1990). Володар Кубка СРСР (1982, 1985, 1987, 1990). Володар Кубка Кубків (1986). Віце-чемпіон Європи-1988. Чемпіон Угорщини (1992). Володар Кубка Угорщини (1991).

Учасник чемпіонатів світу (1986, 1990).

За збірну СРСР - 47 ігор, 4 голи.

Увійшов до символічної збірної чемпіонату Європи-1988.

Тренерська кар'єра: Ференцварош Будапешт, Угорщина, (1996-97, асистент головного тренера). З вересня по грудень 2007 року працював у тренерському штабі київського Динамо. У 2011 році - тренером молодіжної команди київської Оболоні, з 31 жовтня по 26 листопада виконував обов'язки головного тренера Оболоні.