Бути собою, щоб стати особливим. Михайло Мудрик як план Б збірної України

Джерело - Чемпіон.

Михайло Мудрик вірить, що він може все на світі.

Коли Шахтар його продавав, то для зростання ціни розповідав усілякі небилиці та створював реальність, у якій Мудрик – третій найкращий вінгер світу після Кіліана Мбаппе та Вінісіуса Жуніора.

Багато хто повірив.

Зрештою, коли сума трансферу на початку 2023 року дійшла до 70 мільйонів євро плюс бонуси, то це не вважалося чимось надзвичайним. Тоді всі говорили про Мудрика, не тільки в українському футболі, але й особливо у європейському, зокрема в Англії. Не могли ж усі говорити про когось звичайного.

Кого не потрібно було переконувати Шахтарю в тому, що він особливий чи навіть обраний, так це самого Мудрика. Він себе таким дійсно вважає.

Мудрик хоче бути кращим за інших, він реально говорив про бажання виграти Золотий мʼяч та прагне бути зіркою. Прагне забити гол та ефектно радіти на переповненому стадіоні.

При цьому його працездатність та намагання розвиватися зовсім не типове для раніше вказаних характеристик, для гордині. Він може бути скільки завгодно показушником, але при цьому є пахарем, який дуже серйозно відноситься до свого футбольного розвитку. Працює в тренажерному залі над силою та швидкістю.

Це його татуювання, що самого таланту не досить, – це також про нього.

Кожного разу, коли в нього щось не виходить на полі, якісь прості речі чи ті речі, які він вважає простими для себе, Мудрик дуже сильно засмучується та навіть злиться. Є надто інфантильним, адже годі говорити про молодий вік у 23.

Мудрику потрібно, щоб його любили та цінували, грали через нього та робили важливою частиною команди.

І ось тепер це все стосується збірної України в її головному матчі – фіналі кваліфікації плей-оф Євро-2024 проти Ісландії.

"Я не типовий ісландець": лідер суперника збірної України забиває, як Бекхем, має легендарних предків і є одноклубником Малиновського

У грі проти Боснії та Герцеговини дії Мудрика можна трактувати двояко. З одного боку, він 20 разів утратив мʼяча, фолив частіше, ніж це робили проти нього, зробив тільки два точних навіси з 10 та віддав одну гостру передачу.

Те переведення на Юхима Коноплю в першій гольовій атаці є містком, який зʼєднує мудрикофілів та мудрикофобів у цьому матчі. Він грав погано, але зробив цей пас. Він грав добре та зробив цей пас.

Мудрик багато помилявся й ухвалював неправильні рішення. Однак він виконував якісь дії, що було вже серйозним досягненням у грі збірної України в цьому матчі.

Усе від самого початку пішло не за планом Сергія Реброва та його штабу, корективи в перерві також не призвели до якихось вагомих змін. І ледь не єдиною потенційною загрозою за таких умов став Мудрик.

Артем Довбик на довгий час загубився, Олександр Зінченко не міг вести гру команди, Андрія Ярмоленка та Віктора Циганкова не було, а Георгій Судаков ще не з тих, хто може тягнути.

У певний момент часу виникло враження, що Україна в даному матчі може забити тільки завдяки тому, що ця зарядженість та індивідуальні якості Мудрика призведуть до цього.

Тому інтерпретація дій Мудрика в зустрічі з Боснією та Герцеговиною залежить від контексту. Якби Україна добре грала в цьому матчі, то все те, що він робив, було б поганим та неправильним. Він би все псував. Але Україна грала так, як вона грала, й у цій спробі все робити стерильно та виважено, нестриманість та нестримність Мудрика стали важливим фактором.

Він взяв гру на себе. І йому самому це подобалося, як подобається завжди. Мудрик любить доводити усім усе що завгодно. Усім, хто його не підтримує та недооцінює.

У тренерському штабі вінгеру Челсі, очевидно, це дозволили робити: бути собою в усіх хороших та поганих моментах. Якраз у Челсі видається, що він має більше вимог та зобовʼязань, які не призводять до того, що він має бути кимось іншим.

Це логічно і для Челсі, і для збірної України, що вони хочуть мати свого Мудрика в складі. Челсі – все ж клубна команда, де структура має велике значення, адже вона розробляється не для окремого матчу, а для тривалих відрізків чи навіть сезону наперед. Також рівень гравців у Челсі та збірній України відрізняється. Там йому легко знайти заміну в стартовому складі. А тут Мудрик має бути зіркою без усяких "але". Тут йому потрібно дозволяти бути зіркою.

Зважаючи на те, що Ярмоленка немає, Зінченко після травми, Циганков буде після травми, то напередодні матчу проти Ісландії доводиться говорити, що "виграти цей матч для України" може хіба Мудрик.

Авжеж, це зауваження правдиве тільки тоді, коли Україна знову буде грати настільки невпевнено та зовсім без контролю з власного боку.

І в цьому захований головний парадокс та суперечливий момент Мудрика в збірній України. Якщо вона гратиме в той організований та структурований футбол, який хоче бачити Ребров та його тренерський штаб, то чи буде дозволено в ньому Мудрику бути собою? Бігати з м’ячем, втрачати його, намагатися щось створити самотужки та, можливо, десь вимолити своєю активністю якийсь дотик магії. Втілити план Б.

Зрештою, щоб реально сподіватися, що він "виграє матч для України", потрібно хоч один такий приклад, коли він "виграє матч для України".

Андрій Шевченко таке робив, Ярмоленко теж, молодий Ребров забив купу вирішальних голів. Якщо Мудрик хоче бути особливим, то ось це робили особливі люди в українському футболі.

Ігор Бойко, для Чемпіона

Фото: УАФ та Instagram Михайла Мудрика