Національні відбори на «Євробачення-2024»: сербський Pesma za Euroviziju, шведський Melodifestivalen і португальський Festival de Cancao

Рейтинги цьогорічного українського відбору на «Євробачення» були настільки високими, що голосування зламало «Дію». Але при цьому лунає і критика — мовляв, в інших країнах ставляться до конкурсу менш серйозно та більш відповідально, а деякі з них, як-от Румунія, взагалі не бачать сенсу витрачати на нього кошти. З’ясувати, чи так це, нам допоможе огляд інших відкритих національних відборів країн-учасниць, що проходять цьогоріч. Часто саме ці локальні шоу можуть бути навіть цікавішими за саме «Євробачення». «Детектор медіа» вирішив проаналізувати інші відкриті національні відбори країн-учасниць, що проходять цьогоріч для конкурсу. Ми вже писали про національні конкурси низки країн (тут, тут, тут, тут і тут), а цього разу наприкінці сезону відбіркових шоу обговоримо конкурси, за допомогою яких обрали пісні, що представлятимуть Сербію, Швецію та Португалію.

Огляд чотирьох національних відборів ведеться за наступними критеріями: формат, загальний рівень пісень, продакшн (сцена, візуальна айдентика, бренд, зйомка, якість звуку тощо). Також в огляді кожного відбору буде одна пісня, на яку варто звернути увагу, але яка не перемогла на національному відборі. Огляд є суб’єктивним і відображає лише особисту точку зору автора. Підбірка відборів створюється на хронологічній основі їх проведення та не містить шоу, де обирався лише артист, а не конкурсна пісня.

Pesma za Euroviziju (Сербія)

Джерело: RTS

Формат: Сербія є країною, яка формально перемогла під час свого дебюту — у 2007 році. Саме тоді країна вперше взяла участь самостійно, до цього вона брала участь разом із Чорногорією, а ще раніше — у складі Югославії. У більшість тих років Сербія використовувала шоу «Беовізія» для вибору своїх представників та пісні. У нього є певне цікаве історичне значення — місцеві жителі подейкують, що саме відбір 2006 року став «останньою краплею» та призвів до референдуму, що відбувся влітку того ж року, на якому союз двох країн припинив існування.

Тоді чорногорські члени журі ставили бали лише своїм співвітчизникам і бойкотували сербських учасників, у той час, як фан-фаворитами та переможцями за голосуванням телеглядачів був сербський колектив. Однак через таке ставлення журі переможцями у підсумку було визнано чорногорський бенд, що дуже не сподобалося глядачам у залі. Публіка освистала офіційних переможців і почала завчасно йти з зали, однак потім на сцену вийшли виступити переможці глядацького голосування. У підсумку країна голосувала на конкурсі, однак не змогла знайти компромісу щодо участі й не виступала. Після референдуму 2006 року, на якому припинив існування союз двох держав, чорногорці святкували результати референдуму вуличним співанням тієї самої пісні, яка перемогла на відборі офіційно.

З того часу Сербія лиш іноді експериментувала з форматом вибору учасника. У 2012 році вона застосувала важку артилерію — на конкурсі Сербію представляв відомий балканський виконавець та автор Желько Йоксимович, який у 2004 році теж брав участь від Сербії та Чорногорії та посів третє місце. У 2012 році він повторив цей результат, але учасниці, обрані «Беовізією», не пройшли до фіналу у 2013-му. У 2014-му країна відмовилася від участі, а у 2015-му році автор «Молитви»  (з якою сербська співачка Марія Шерефович виграла Євробачення-2007) Владімір Граїч написав три пісні трьом окремим виконавцям, серед яких і обрали заявку. У 2016-2017 роках RTS використав закритий відбір, але після непроходження до фіналу в 2017-му, повернулася до «Беовізії». На якому в 2021 році не переобрали популярний дівочий гурт, який виграв відбір на скасований конкурс 2020 року. У 2022 році канал RTS планував знову проводити «Беовізію», однак після внутрішнього конфлікту з продакшном, який виробляв шоу, мовник вирішив зробити відбір в іншому форматі під назвою Pesma za Euroviziju. Двадцять вісім пісень було поділено на два півфінали, де учасники виступали наживо під час трансляції в прямому ефірі з шоу, на якому не було глядачів. Як у фіналі, так і в півфіналах результати визначено за системою 50 на 50, де половину результату визначило голосування місцевого журі, а половину — глядацьке.

Загальний рівень пісень. З початку проведення PZE вирізняється цікавим поєднанням суперекспериментальних і типових пісень балканської естради. У рамках цього формату поки що перемагають пісні, що виходять за рамки того, якою ми звикли бачити Сербію. Воно й не дивно, адже ледь не щороку до 2021-го країна надсилала щось якщо не повністю етнічне, то з вкрапленням етніки. Але це дуже швидко втомило та не принесло надто втішних результатів.

Цьогоріч на відборі можна було побачити й нестандартну пісню про «електрокохання», і м’який денс-поп, і поп-рок, і хаус, і джаз-реп (так, було і таке), і омаж на пісню Buttons у виконанні The Pussycat Dolls, і блюзову пісню авторства вже знайомого нам Дарко Дімітрова, і весільну музику, і навіть хлопця у сукні (як бачимо, на Балканах є певний тренд) з ось таким офіційним фото:

Джерело: RTS

Також виділилися пісня про дно з оригінальною ідеєю виступу, танцювальний хіт від сербської Олівії Родриго, танцювалка від дуету з представницею Сербії на «Дитячому Євробаченні-2018» та диско-пісня виконавиці, яка представляла країну на «Євробаченні-2022» та принесла їй п’яте місце у фіналі. Цього разу замість критики системи охорони здоров’я Констракта співала про сербський уряд і висміяла учасників, які багато разів повертаються на конкурс, але у підсумку не представляють нічого нового. Пісня має назву «Нове, краще», але її виступ на відборі навмисно є майже калькою попереднього.

Варто також відзначити й одну з фан-фавориток — виконавицю Зейну, яка цьогоріч співала у приспіві «Зейна є найкращою». Або ще одного фан-фаворита — Філіпа Балоша, який торік уразив усіх своєю конкурсною піснею, але цьогоріч не пройшов навіть до фіналу відбору. До цієї категорії варто віднести й драматичну баладу виконавиці під псевдонімом Зор’я.

Цікавим є також випадок із конкурсною заявкою виконавиці Бресквиці під назвою «Орлине гніздо». Хоч артистка і заперечує безпосередній зв’язок пісні з будь-якими політичними подіями, сербські націоналісти використовують пісню для своїх відео та нав’язали цій пісні антиалбанський та антикосовський підтекст (чорний орел є національним символом Албанії та албанської етнічної групи). Хоч ця фолкова композиція і перемогла в глядацькому голосуванні, але на відборі виграла виконавиця Тея Дора з піснею, де Сербія представлена у вигляді квітки, яка відроджується з новими надіями серед воєн, особливо після Першої світової. Якщо ви чули в тіктоку пісню з приспівом «Моє море», то її виконує саме ця артистка.

Тож цікавих пісень на сербському відборі було багато і про них можна довго говорити. Однак, мабуть, усе ж було би краще, якби їх було трохи менше, але всі з були чимось особливим.

Продакшн. Видно, що з одного боку канал RTS намагався подати це шоу як щось надсучасне та прогресивне. Сцена виглядає ніби й гарно, робота камер непогана. І ніби у вже знайомого нам фінського відбору теж спробували взяти певні уроки щодо розкриття артистів, наприклад, знімали з ними неформальні ігрові відео. Але в деталях видно, що до справжньої сучасності як цьому шоу, так і мовнику в цілому все ще є куди рости. Все непогано, але відбір іноді спотикається на дуже простих речах — у когось не працюють вушні монітори, у когось погано працюють камери, ведучі та гостьові номери все ще виглядають іноді застарілими. Як і невиправдано довгий хронометраж. Через усе це концепт виглядає дещо недопрацьованим та недошліфованим.

Сцена PZE. RTS

Пісня, на яку варто звернути увагу: Hristina — Bedem. Артистка лейблу мовника RTS, який організовує відбір, виконала мінімалістичну та нетипову для Сербії баладу з оригінальною ідеєю виступу наживо.

Melodifestivalen (Швеція)

Джерело: SVT

Формат: Хто не знає Швецію на «Євробаченні»? Сім перемог і легендарні хіти. Власне цього року учасники знову поїдуть саме туди завдяки другій перемозі виконавиці Лорін, яка вперше прогриміла на «Євробаченні» у 2012 році зі своєю «Ейфорією». У 2023-му Лорін стала першою жінкою, що двічі перемогла на конкурсі. При цьому традиційний формат нацвідбору «Мелодифестивален» є популярнішим у Швеції за саме «Євробачення».

Здебільшого той формат, який ми спостерігаємо зараз, сформувався у 2011 році після того, як у 2010-му Швеція вперше не пройшла до великого фіналу. Після того було змінено систему голосування — до голосування телефонними дзвінками додали голосування через спеціальний додаток, а також усі голоси було розподілено по вікових групах. Цьогоріч формат теж зазнав змін — замість чотирьох півфіналів по сім пісень тепер маємо п’ять по чотири. У них учасники виконують свої пісні наживо під час шоу в прямому ефірі. В півфіналах голосують лише глядачі, а результати оголошують в наступний спосіб — спочатку оголошують того, хто набрав найбільше голосів, а потім іншого фіналіста оголошують у спосіб видачі балів від кожної з вікових груп. Тобто насправді оце голосування з балами відбувається за друге місце. Пісні, які перебувають на третьому та четвертому місці, отримують «Другий шанс» — вони змагаються у додатковому етапі за два останні вільні місця у фіналі. Цього року замість окремого шоу, «Другий шанс» пройшов лише у вигляді голосування в рамках останнього півфіналу без виконання пісень з цього списку наживо. У підсумку, це нововведення викликало скандал, оскільки до фіналу з «Другого шансу» пройшли пісні, які прозвучали наживо у вечір голосування у рамках п’ятого півфіналу. У фіналі застосовують систему 50 на 50 із використанням міжнародного журі та глядацького голосування.

Цікавим є також те, що повні студійні версії пісень, які посіли перші два місця у своїх півфіналах, вийшли аж після останнього півфіналу. Мовляв, щоб фіналісти не мали зайвої переваги над іншими піснями та задля інтриги.

Загальний рівень пісень: Шведський відбір вже щонайменше кілька років проживає кризу — Лорін радше є винятком із правил. Більшу частину пісень в рамках відбору пише та сама група авторів, через що вони всі звучать дуже посередньо й одноманітно. Цього року рівень посередності сягнув піка — хоч і фінал вийшов непоганим, але враховуючи пісні в півфіналах, все звучало дуже ніяк. Великою проблемою теж є те, що мінімум половина учасників конкурсу вже колись у ньому брала участь. Дуже прикро це бачити, враховуючи багатство шведської музичної культури. До цієї групи можна віднести й пісню з приспівом «Ла-ла-Гунілла», й шведський недороблений інді-поп, і осучаснений шлягер, сучасну поп-пісню від дебютантки шоу, заявку під натхненням горорами (ще один тренд), пісню з рядком «Бо я знайшов свого дракона» і посередній поп-рок-трек. Серед усього цього фан-фавориткою була українка Марія Сур із танцювальною поп-піснею. Увагу фанів теж прикували й пісні таких учасників попередніх років «МФ» (як його скорочено називають) — Доттер, дуету Medina та Денні Сауседо.

Однак у попередні роки шведська аудиторія не висловлювала великої підтримки чомусь нестандартному в рамках цього відбору, через що артисти тепер бояться ризикувати. Яскраво цей принцип ілюструє та ж Лорін — після перемоги у 2012-му вона повернулася на шведський відбір із піснею Statements, яка виходить за рамки стандартної пісні для «Євробачення», особливо в рамках виступу, переповненого різними соціальними контекстами та референсами. Подейкують, що у цієї пісні було більше шансів виграти «Євробачення», аніж «Мелодіфестивален». І відчувалося, що в цьому випадку Лорін відчуває себе найорганічніше. Втім, шведи цього не оцінили — Лорін навіть не пройшла тоді до фіналу відбору з «Другого шансу».

Цього року перемогли норвезькі близнюки з дуже пафосною та відшліфованою постановкою, які торік року посіли на відборі друге місце.

Продакшн. Швеція має гарний продакшн, але, на жаль, усе це вкупі з рівнем пісень виглядає бездушно. Навіть якщо все виглядає доволі відшліфовано, шоу теж спотикається на простих речах. Недарма ще у 2017 році, коли я навчався у Варшаві, шведка під час одного з занять сказала, що це — шоу для пенсіонерів. Так воно і виглядає. І, здається, мовник не збирається нічого змінювати — у відповідь на закиди щодо якості пісень, організатори кажуть, що пісні з конкурсу стають популярними у стримінгу. Рейтинги хоч і просіли, але не так драматично. А шкода, бо у шоу справді є спадщина та репутація, яку воно зараз втрачає.

Сцена Melodifestivalen 2024. Джерело: SVT

Пісня, на яку варто звернути увагу. Kim Cesarion — Take My Breath Away. Хоч і доволі традиційна для цього шоу формула електро-поп-пісні у чоловічому виконанні, але з дуже якісним звучанням, яке недооцінили фанати. До речі, вона не пройшла далі півфіналу.

Festival de Cancao (Португалія)

Джерело: RTP

Формат. Португалія дуже довго чекала на свою перемогу, яку нарешті здобула на київському «Євробаченні» у 2017 році. З того моменту країна завжди вирізняється оригінальністю та залишається собою в рамках конкурсу. Навіть непроходження до фіналу у 2019 році з експериментальною заявкою не призвело до кардинальних змін формату «Фестивалю пісні».

Мовник запросив чотирнадцятьох авторів написати чотирнадцять пісень для конкурсу, а інші шість обрали з надісланих заявок. Їх розподілили на два півфінали по десять пісень, що транслювали у прямому ефірі. Виконавці співали свої заявки наживо. У результаті голосування місцевого журі та глядачів за системою 50 на 50 було визначено по п’ять фіналістів із кожного півфіналу, а ще двох (по одному з кожного) визначали додатковим раундом глядацького голосування після оголошення перших п’ятьох фіналістів. У фіналі переможця обирали за стандартною системою 50 на 50.

Загальний рівень пісень. За португальським відбором завжди цікаво стежити. На відміну від Швеції, тут завжди відчувається душа і навіть якщо якісь пісні тобі не подобаються через твої особисті вподобання, до них все одно є повага. Майже кожна пісня лайнапу просякнута португальським вайбом, особливо якщо йдеться про заявки, де його добре вплітають в канву експериментальної музики. Серед основних фан-фаворитів були еклектична заявка Жоау Борша, англомовний альт-поп Філіпи та пісня з реклами соків «Сандора». Однак перемогла напружена й емоційна балада, яка не звучить вторинно.

Продакшн. Португальський відбір виглядає тепло, камерно та затишно. Попри певні питання до кількох конкурсних виступів, у цілому картинка, звук і візуальна айдентика виглядають цікаво, стримано та сучасно. Якщо персоніфікувати відбори з цього матеріалу та уявити, що сербський відбір — це худенький хлопчик із села, що одягнув спідницю та намалював собі очі, а шведський — багатий мажор, який ходить до школи лише в брендовому одязі, то португальський відбір — це той хлопець, у якого в думках завжди подорожі, який чхав на думку інших і який виглядає найкрутіше у вінтажному вбранні. Сподіваюся, що Португалія й далі продовжить тримати такий рівень.

Сцена португальського відбору. Джерело: RTP

Пісня, на яку варто звернути увагу: Rita Rocha — Pontos Finais. Дуже важко було обрати пісню для цієї рубрики з такого лайнапу, оскільки головні фаворити шоу теж мені подобались. Але ось вона — поп-рок-балада із драматичною кульмінацією.

Ось і закінчився сезон відборів. Далі на учасників очікуватиме час підготовки до головного шоу, що відбудеться цього травня у шведському Мальме. Дякую за вашу реакцію на цю серію матеріалів. Сподіваюся, кожен із читачів знайшов для себе хоча б один цікавий і якісний трек у ній.

Головне фото: blic.rs