Тисячі хімікатів у пластику становлять небезпеку для роботи гормонів – вчені

Близько трьох із понад 16 тисяч хімічних речовин, що містяться в різних видах пластику, становлять небезпеку для здоров'я людини та навколишнього середовища. Більшість таких сполук здатні просочуватися в їжу, що щорічно обходиться Сполученим Штатам у понад 900 мільярдів доларів витрат на охорону здоров'я. Однак лише 6 відсотків хімічних речовин, що входять до складу пластмас, які можуть становити до 70 відсотків ваги продукту, підлягають міжнародному регулюванню. За останні кілька місяців шквал досліджень та звітів виділив одну групу речовин як особливо проблемну – "хімічні речовини, що порушують роботу ендокринної системи" (EDC), пише Popular Science.

Ці хімічні речовини порушують, зокрема, обмін речовин та роботу репродуктивної системи. Нещодавно їх виявили у пластикових упаковках для харчових продуктів у різних країнах, а дослідження, опубліковане минулого місяця, пов'язало їх із 20 відсотками передчасних пологів у США.

Хоча деякі політики роблять кроки щодо захисту людей від негативного впливу EDC – наприклад, Європейська комісія у 2022 році запропонувала суворіші правила маркування, які зобов'язують компанії попереджати споживачів про небезпеку, – багато фахівців вважають, що загальна реакція була незрівнянна з масштабами кризи: на їхню думку, необхідний глобальний підхід. Андреа Гор, професор фармакології та токсикології Техаського університету в Остіні, а також її колеги звернулися з цього приводу до учасників переговорів про глобальний договір ООН із пластику, які у квітні зберуться на черговий раунд у Канаді.

Ендокринні гормони допомагають людському організму контролювати ріст, метаболізм, репродукцію, лактацію та рівень цукру в крові. Збої у роботі ендокринної системи – це ризик безпліддя, діабету, гіпертонії та смерті.

EDC втручаються в роботу ендокринної системи, часто імітуючи гормони, щоб викликати відповідну реакцію, або блокуючи їх, щоб не допустити її взагалі. Дослідження виявили не менше тисячі таких речовин у пестицидах, фарбах, будівельних матеріалах, косметиці та пластикових виробах, водночас некомерційна організація Endocrine Society, членами якої є лікарі та вчені, називає це "лише верхівкою айсберга" через величезну кількість хімічних речовин, які ще потрібно перевірити.

Деякі з найбільш поширених або відомих EDC, виявлених у пластику, включають фталати, що використовуються для надання матеріалу більшої гнучкості; бісфенол А або BPA, що використовується для виготовлення міцних, прозорих виробів; та PFAS, клас із понад 14 тисяч хімічних речовин, що використовуються для надання харчовим контейнерам, одягу для активного відпочинку та іншим виробам олійно- або водовідштовхувальних властивостей. Серед інших EDC, що викликають занепокоєння – фосфорорганічні ефіри, бензотриазоли та PBDE, які використовуються для надання пластиковим виробам вогне- та світлостійкості.

Особливу тривогу викликає той факт, що люди можуть зазнавати впливу хімічних речовин, що руйнують ендокринну систему, просто торкаючись пластику, вдихаючи мікропластик, що міститься в пилу, а також вживаючи їжу з пластикового посуду.

Зниження впливу ендокринних руйнівників є складним завданням з кількох причин. Головна з них – недбалий підхід урядів країн до регулювання хімічних речовин, який зазвичай не вимагає, щоб нові сполуки перевірялися на ендокринні порушення чи інші фактори безпеки, перш ніж вони потраплять у виробництво та будуть включені до складу продуктів. "Зараз ми діємо на підставі того, що всі хімічні речовини невинні, поки їхня вина не доведена", – каже Філіп Ландріган, професор епідеміології у Бостонському коледжі.

Часто, коли вчені заявляють про шкідливість чогось, бюрократичні тяганини та лобіювання промисловості перешкоджають регулюванню. Наприклад, Закон про контроль токсичних речовин (TSCA) – головний хімічний закон США – заборонив лише кілька речовин майже за 50 років з моменту його прийняття, за які на ринку з'явилося не менше 100 тисяч нових хімікатів. Почасти це пов'язано з нереалістичним очікуванням, що вчені встановлять прямий причинно-наслідковий зв'язок між речовиною та конкретними наслідками для здоров'я, що потребувало б небезпечних експериментів над людьми.

Ще одна проблема полягає в тому, що деякі компанії змінюють хімічні речовини, названі шкідливими, на їхні аналоги, які не були ретельно вивчені, після чого з'ясовується, що замінник так само токсичний, як і оригінал, якщо не більше. Це відбувається в широкому масштабі з EDC, такими як PFAS, а також бісфенолами. У деяких країнах, де BPA заборонено – наприклад, у дитячих пляшечках, виробники використовують бісфенол S, незважаючи на дослідження, які показують, що він також порушує роботу ендокринної системи.

"Глобальний договір не може реформувати TSCA, – каже Ландріган, – але він може встановити орієнтири, що вказують країнам, що якщо вони хочуть постачати свою продукцію на міжнародний ринок, то мають відповідати певним стандартам".

Раніше вчені заявили, що у бутильованій воді міститься "величезна кількість нанопластику".