Чому в СРСР всі грали в шахи: як виникло масове захоплення

Що приходить вам у голову, коли ви чуєте фразу "настільні ігри"? Напевно, кольорова коробка з розкладним полем, картками, фішками та кубиками. Але так було не завжди, в СРСР головною настільною грою були шахи, які мали чи не культовий статус.

Але звідки пішла така традиція? І чому вона повністю зійшла нанівець, а шахи стали розвагою для поодиноких любителів. OBOZ.UA поцікавився історією гри.

Перший прототип шахів історики знаходять в Індії і датують 5-6 століттям нашої ери. Гра називалась чатуранга. Хоча ігри з переміщенням фішок по полю були відомі і раніше та виникли і в Азії, і в Африці, і в Америці, проте вони частіше мали сакральне значення і нерідко використовувались для ворожіння. В Європу шахи потрапили через сучасну Іспанію, яка у Середні віки тісно контактувала з арабським світом. Досить швидко цікава гра дісталась і Київської Русі.

Проте довгий час шахи залишались грою для еліти. Лише привілейовані верстви суспільства мали вдосталь часу, щоби повправлятись в інтелектуальній забаві. Партії розігрували у кав’ярнях, світських салонах, аристократичних домах, тощо.

У 19 столітті з подачі французьких та англійських любителів шахи перетворились на повноцінний вид спорту. Він швидко набув популярності у всій Європі. Почали публікуватись шахові підручники, довідники, ентузіасти організовували міжнародні турніри.

Після утворення СРСР влада новоствореної держави намагалась впорядкувати по-новому всі сфери життя громадян. В тому числі, запровадити нові типи дозвілля. Тому у 1924 році під гаслом "шахи в маси" саме вказівкою згори почалась популяризація гри серед населення. Робітниками та селянам, які були буцімто звільнені від пригнічення "буржуїв", влада намагалась забезпечити інтелектуальний відпочинок. Шахи підійшли на цю роль ідеально.

До того ж заняття шахами об’єднувало країну. У школах організовували гуртки для дітей та розробляли стратегію спеціальної освіти, у пресі друкували шахові задачі, по радіо транслювали ігри та турніри, в тому числі міжнародні. Мати свою власну шахівницю вважалось престижним, тому вони були чи не в кожної радянської родини.

Результати цієї політики принесли плоди уже після Другої світової війни. Радянські шахісти почали домінувати у професійному спорті, завойовуючи усе більше титулів. Серед чоловіків можна назвати імена Михайла Ботвинника, Олександра Альохіна, Юхима Боголюбова, серед жінок особливо виділялись Нона Гапріндашвілі, Єлизавета Бикова, Майя Чибурданідзе. Пізніше прославились Михайло Таль, Тигран Петросян, Віктор Корчний, Анатолій Карпов, Гаррі Каспаров.

Певний час шахи могли позмагатись за популярністю із футболом. У дворі радянської багатоповерхівки літнього вечора можна було спостерігати одну і ту ж картину – хлопчаки ганяють м’яча, а старші чоловіки пересувають за столиком фігури по шахівниці.

Піком інтересу до шахів в СРСР були 50-60-ті роки. Війна лишилась у минулому, епоха масового телебачення ще не настала і люди соціалізувались, розігруючи партії та вболіваючи за гравців.

З часом популярність гри почала падати. Певний сплеск відбувся, коли доступними стали онлайн-сервіси, де можна розіграти партію з комп’ютером. Довгий час вважалось, що машина в принципі не здатна обіграти людину у таку складну гру. Однак першу поразку живому гравці суперкомп’ютер ІВМ наніс у партії проти Гаррі Каспарова 10 лютого 1996 року.

Зараз відголоски радянського захоплення шахами можна побачити у парках великих місць, куди приходять старші люди, щоби провести трошки часу разом за шахівницею. У Києві місцем таких зустрічей є парк Шевченка.

Раніше OBOZ.UA розповідав, чому в СРСР забороняли карате та інші східні єдиноборства.

Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.