Автоматизований розподіл справ у судах: чи все гаразд?

Аби суспільство не втратило віри у судову реформу (довіра до судів найнижча після партій), йому запропонували автоматизований розподіл справ між суддями. Це серйозна інновація. Але! У розвинених демократіях можуть розподіляти все вручну, бо у європейців є довіра до судів. А у нас навіть при таких нововведеннях виникають питання.

Охочі «вирішувати» справи в судах нікуди не поділися. Тут варто пригадати розслідування «Схем» про загадкову хворобу 29 суддів Окружного адмінсуду Києва, що залишила комп’ютеру для вибору лише одного кандидата, або проаналізовані DEJURE схеми з поданням багатьох позовів чи маніпуляції зі спеціалізацією суддів.

І хоча останнім часом про такі скандали не пишуть, треба розуміти: що глибша та ефективніша судова реформа, то більше буде охочих використати білі плями у законодавстві щодо алгоритму розподілу справ.

А вони є.

«Справа Пашинського»

Одна з найгучніших справ останнього часу — обрання Вищим антикорупційним судом запобіжного заходу екснардепу Сергію Пашинському, якого підозрюють у незаконному заволодінні нафтопродуктами на майже мільярд гривень.

Пашинський був не першопроходцем у суді в цьому провадженні, тож вирішення питання із запобіжним заходом, за законом, передали обраному раніше складу й у Вищому антикорсуді, і в Апеляційній палаті.

Тож слід аналізувати, як відбувся первинний авторозподіл загалом по справі Пашинського при обранні слідчої судді Наталії Мовчан ще 2022 року, а потім як в Апеляційній палаті Вищого антикорсуду обрали колегію із суддею-доповідачем Миколою Глотовим при розгляді апеляції бізнес-партнера Пашинського Сергія Тищенка.

Нижче на рис. 1 наведено графіки, побудовані за відповідними протоколами, які відображають імовірність вибору суддів при авторозподілі залежно від їхнього коефіцієнта навантаження.

В обох випадках імовірність випадкового вибору судді з найменшим навантаженням визначена за відмінним від інших суддів принципом і становить 50%. В обох випадках саме цього суддю і було обрано.

Коли підозрюваний — опозиціонер, справа завжди матиме політичних підтекст. І знайдуться охочі повірити в політичне переслідування.

От тільки ці графіки жодним чином не доводять наявності зловживань у справі Пашинського (!). Такий алгоритм зашито в автоматизованій системі документообігу, яку цей суд використовує для авторозподілу справ.

З моменту початку роботи Вищого антикорсуду та його Апеляційної палати завжди у судді з найменшим навантаженням виставляється 50% ймовірності вибору. Тому просто за теорію ймовірності у такій кількості випадків при розгляді справ було обрано саме такого суддю, а збіг в обох інстанціях, як це відбулося в історії з Пашинським, буде у кожному четвертому випадку.

Чим це загрожує?

Апарат суду наперед знає, в якого саме судді при авторозподілі наступної справи буде виставлено ймовірність вибору 50%. І от коли це буде бажаний суддя, відповідальній особі Апарату неважко в потрібний момент скоординувати подання справи через Електронний суд чи занести в систему заздалегідь подані в паперовому вигляді документи. І керівництво судів теж матиме таку спокусу — впливати.

Є і простіші варіанти. Наприклад, на суддю не розподіляються справи за 14 днів до відпустки, якщо її тривалість не менш як два тижні. Але Вищий антикорсуд установив, що ці дні враховуються при розрахунку коефіцієнта (пункт 3 розділу ІІ Засад використання автоматизованої системи документообігу). Як наслідок, перші кілька днів після відпустки у судді буде постійна ймовірність вибору у 50% при авторозподілі справ, поки він не наздожене колег за навантаженням. Цим може скористатися кожен, а в суді можуть навіть не знати про спроби маніпуляцій із боку заявників.

Однак «можливість зловживань» зовсім не означає «наявність зловживань».

Специфіка описаної схеми в тому, що при її реалізації відсутні сліди, бо втручання в роботу автоматизованої системи немає, а за результатами розподілу теоретично неможливо виявити, чи був злив інсайдерської інформації та штучний підбір судді або ж його не було, бо всі розподіли виглядають однаково підозріло.

Якщо, наприклад, Пашинський почне звинувачувати владу у підтасовках при виборі судді при розгляді його справи, він не зможе нічого довести, навіть якщо щось таке мало місце. Але і влада ніколи не зможе довести неправдивість звинувачень, тим самим для багатьох стаючи винною.

Ситуація виглядає ще цікавішою, якщо порівняти між собою різні суди.

А от на рис. 2 графіки побудовано за даними випадково обраних протоколів авторозподілу в скандально відомому Окружному адміністративному суді Києва за день (12 грудня 2022-го) до прийняття закону про його ліквідацію та протоколу в той самий день у Київському окружному адміністративному суді, якому поки що і передали виконання роботи за ОАСК.

Абсурд. Але на прикладі найбільш корумпованого суду можна продемонструвати, як має виглядати чесний алгоритм визначення ймовірностей.

У скандальному Окружному адміністративному суді міста Києва не було маніпуляцій на цій стадії. У цьому не було потреби — під кінець його роботи вибір судді не впливав на можливість отримати будь-яке рішення на замовлення.

А в Київському окружному адміністративному суді, який у плані правосуддя не безнадійний, вибір судді багато на що впливає, тож там використовується такий же сумнівний алгоритм, як і у ВАКС.

Хоча Україна і унітарна за Конституцією держава, немає єдності в підходах в однакових судах у різних регіонах. Наприклад, із шести апеляційних господарських судів розподіл ймовірностей без аномалій у Північному (Київ) і Північно-західному (Рівне) на суддю з найменшим навантаженням виставляється ймовірність вибору 30%, а в інших чотирьох — 50%.

З семи працюючих апеляційних адміністративних судів нормальний розподіл у Другому (Харків) і Шостому (Київ), у Першому (Краматорськ) — автоматично 30% ймовірності на суддю з найменшим навантаженням, в інших чотирьох — 50%.

Чи є суттєвою можливість впливати на вибір суддів?

Лише на перший погляд може здаватися, що ймовірність 50% на окремого суддю — це не так і багато.

Наприклад, це дає можливість у рази збільшити ефективність схем, що були описані DEJURE. Якщо для підбору судді могли подавати однакові позови по 5–10 разів, то ту саму надійність за новою схемою забезпечує один, максимум два позови. І це вже не приверне уваги.

В апеляційних і Верховному суді підбирають потрібну колегію, а не окремого суддю, тож імовірність випадання когось із колегії з таким авторозподілом буде вже 55–65% залежно від кількості постійних колегій із відповідною спеціалізацією.

Ефективність впливу від роботи Громадської ради доброчесності можна відразу ділити на два, адже для впливових людей імовірність вибору когось із небажаних для них порядних суддів буде завжди вдвічі меншою. І що більшими є успіхи судової реформи, то більшу роль відіграватиме ця схема. В суді на кілька десятків доброчесних суддів може залишитися лише один непорядний, але буде можливість забезпечити 50% ймовірності вибору саме його.

Звідки взявся такий алгоритм?

Це найцікавіше: він таємничо народився десь усередині судової системи із білої плями в законодавстві. На рівні закону не встановлено вимог до принципу визначення ймовірності обрання того чи іншого судді.

Діюче наразі затверджене Радою суддів Положення про автоматизовану систему документообігу суду просто встановлює, що «обрання судді за випадковим числом здійснюється відповідно до коефіцієнта навантаження судді на момент автоматизованого розподілу судової справи», — і жодних уточнень, як це випадкове число має визначатися.

Ну а далі, за відсутності будь-яких нормативно-правових актів, у централізовано розроблені під керівництвом Державної судової адміністрації програми взяли і заклали алгоритм, передбачивши можливість кожному суду в налаштуваннях встановлювати, яку ймовірність вибору судді з найменшим навантаженням вони бажають отримати.

Іноді збори окремих суддів затверджують у власних Засадах використання автоматизованої системи маніпулятивні норми на кшталт таких: «У полі «Ймовірність розподілу… на суддю з найменшим навантаженням» відсоток ймовірності розподілу справи на суддю з найбільшим інтервалом встановлено 50». Але здебільшого, як, наприклад, і у ВАКС, збори суддів жодних рішень із цього приводу не приймають, а суди просто користуються програмою з параметрами, налаштованими за невідомо якими підставами.

Однак описаний механізм має шанси в будь-який момент із нелегального перетворитися на узаконену схему.

Рада суддів України своїм рішенням схвалила проєкт Порядку роботи Підсистеми автоматизованого розподілу справ у складі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. «Для судді, який має найменше навантаження (коефіцієнт навантаження), діапазон ймовірності розраховується не менше, ніж 50% від суми значень діапазонів ймовірності всіх суддів, що приймають участь у автоматизованому розподілі», — йдеться у документі.

Як наслідок цього, по-перше, навіть якщо в окремому суді більшість становитимуть доброчесні судді, вони все одно на своїх зборах уже не зможуть встановити чесні правила авторозподілу, і завжди залишатиметься ефективна лазівка для маніпуляцій із вибором судді. По-друге, формулювання «не менше, ніж 50%» відкриває можливості безпечно закласти в алгоритм розподілу ще більшу ймовірність випадкового вибору окремого судді.

Підсолодити таку пігулку спроможне було хіба що врахування при розрахунку навантаження виключно днів, коли на конкретного суддю розподілялися справи, з позбавленням права зборів суддів це змінити. Не дуже справедливо в сенсі розподілу роботи між суддями, але це хоч трохи ускладнювало використання схеми для зловживань, бо після виходу судді з відпустки у нього на кілька днів не встановлювалася ймовірність вибору у 50%, як це було описано вище на прикладі діючого у ВАКС положення.

Далі схвалений Радою суддів проєкт через Державну судову адміністрацію був направлений до Вищої ради правосуддя, яка 25 січня 2022-го затвердила його як зміни в Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

А вже за місяць Вища рада правосуддя на прохання Верховного суду додатково внесла невеликі, але принципові зміни, встановивши, що при розрахунку навантаження враховується кількість робочих днів, відпрацьованих суддею у поточному році на момент автоматизованого розподілу судової справи, якщо інше не встановлено рішенням зборів суддів. Тобто, за замовчуванням, уже передбачено описаний вище найбільш зручний для використання і небезпечний для правосуддя механізм.

Проте після повномасштабного вторгнення введення в дію нового порядку авторозподілу справ відкладали кілька разів рішенням голови Верховного суду. А потім новообрана Вища рада правосуддя 28 лютого 2023 року своїм рішенням відтермінувала на невизначений строк — «до внесення змін до цього Положення та доопрацювання програмного забезпечення автоматизованої системи документообігу суду».

Чи має сенс таке штучне завищення вибору окремого судді для забезпечення справедливого рівного навантаження суддів?

Зловживання з ймовірностями при авторозподілі справ можуть виправдовувати необхідністю забезпечити справедливість уже для самих суддів — це, начебто, потрібно для рівномірного розподілу між ними навантаження.

Проте, хоча парламент і не приймав законів математичної статистики, вони все одно діють. Рівномірне навантаження суддів може бути забезпечене і без зловживань, особливо якщо не зациклюватися на ідеї рівності жорстко протягом поточного календарного року.

У разі розподілу на суддів великої кількості справ навантаження поступово вирівнюватиметься. Навіть у судах, де кількість справ протягом року не дуже велика, достатньо брати в розрахунок показники за кілька останніх років.

А все інше зробить і так існуючий алгоритм, що відповідає за лінійну залежність на наведених вище графіках. Наприклад, у згаданій історії з Пашинським в Апеляційній палаті ВАКС навіть на лінійній ділянці графіка суддя при навантаженні у 1,6 разу меншому, має вже у 8,4 разу більшу ймовірність бути випадково обраним. Цей підхід ефективно зрівняє навантаження лідерів та аутсайдерів до кінця року, не створюючи при цьому зручних для зловживань схем.

Найкращий доказ цього можна отримати, просто порівнявши розкид навантажень у судах, де використовується різний підхід. Для прикладу візьмемо апеляційні адміністративні суди, бо там багато справ, і подивимося дані за один день 1 грудня 2023-го (під кінець року, але коли судді ще не почали йти у новорічні відпустки).

У Шостому апеляційному адмінсуді, де лінійний розподіл без аномалій, різниця між суддями з найменшим коефіцієнтом навантаження (3,5204) і найбільшим (3,5736) становить лише 1,5%. У П’ятому апеляційному адмінсуді, де суддя з найменшим навантаженням автоматично отримує ймовірність вибору у 50%, різниця між найменшим навантаженням (43,8961) і найбільшим (44,2100) становить 0,7%.

Не потрібно проводити складних статистичних досліджень, щоб побачити очевидну річ: підхід «50% на суддю з найменшим навантаженням», що створює значні ризики зловживань при розподілі справ, в аспекті впливу на рівномірність навантажень суддів фактично не відрізняється від чесного розподілу.