Документи про освіту, отримані на ТОТ: чи визнає їх Україна

Через повномасштабне вторгнення Росії, в Україні продовжуються бойові дії. Деякі наші населені пункти опинилися на тимчасово окупованій території (ТОТ). Українці, які не виїхали з ТОТ, часто вимушені отримувати документи.

Юрист LCF Law Group, молодший лейтенант запасу, інструктор із надання домедичної допомоги в тактичних умовах Володимир Романчук у статті «Це важливо знати. Які документи, видані в окупації, визнає Україна?» на ZN.UA розповів, чи визнаються нашою країною документи про освіту, видані на ТОТ.

Романчук зазначив, що позиція держави щодо визнання освітніх документів на окупованих територіях є менш однозначною й навіть контроверсійною.

«Очевидно, що сучасна освіта складається не лише з умовно «аполітичних» точних наук, а й із правознавства, захисту України (або іноземних аналогів цього предмету), літератури, державної мови, позанавчальних активностей, а головне — з національної та світової історії. Не потребує пояснення скепсис щодо вмісту шкільних або інших освітніх програм на ТОТ, а тому очевидно, що Україна не мала б визнавати документи квазіформувань «ЛНР/ДНР» про здобуття освіти», – сказав він.

За словами юриста, водночас в Україні наразі чинним є закон «Про визнання результатів навчання осіб, які проживали на тимчасово окупованій території України», згідно з яким документи таки визнаються!

«Проте, зауважимо, лише частково. Так, діти, які отримали свідоцтво про базову загальну освіту на ТОТ і хочуть продовжувати навчання вже в українській школі, мають, попередньо звернувшись до контактних центрів, скласти два іспити і пройти процедуру визнання результатів навчання», – пояснив він.

Романчук наголосив, що закон визнає результати вищої освіти (в обсязі не більш як 75%).

«Тобто з дипломом, виданим у Донецьку після 2014 року, працевлаштуватись одразу не вийде, доведеться щонайменше рік навчатися в іншому виші. На другому (магістерському) рівні документи про здобуття освіти не визнаються взагалі, крім освітніх програм підготовки магістрів медичного, фармацевтичного та ветеринарного спрямування. Тобто гіпотетично десь в Україні може працювати лікар, який навчався в школі на окупованих територіях, а також здобув там ступінь спеціаліста у вищому навчальному закладі», – додав експерт.

За словами юриста, автор цього закону — народний депутат України, член комітету Верховної Ради з питань освіти Роман Грищук — зазначив, що норми дозволяють визнати знання, які люди здобули, а не документи.

«Така заява є щонайменше контроверсійною, оскільки de facto дає змогу визнати такими, що відповідають вимогам до освіти в Україні, знання, здобуті під час навчального процесу, повністю контрольованого державою-окупантом. Очевидно, що стимулювання молоді з окупованих територій до навчання є важливим, проте цей процес не має ставити під удар ні загальну політику держави щодо невизнання порушення свого суверенітету, ні якість спеціалістів, які після завершення навчання потрапляють в українське суспільство з правом провадити ту чи ту діяльність. Інакше ми ризикуємо побачити на посаді викладача історії особу, котра десять років навчалась у школі й університеті окупованого Донецька, а потім протягом року склала академічну різницю», – резюмував Романчук.

Всі статті Володимира Романчука читайте за посиланням.