Пам’яті молодшого сержанта Віталія Ткачука

Добровільно став на захист України у 20-річному віці

Командир відділення спецпризначення бригади «Азов», молодший сержант Віталій Ткачук загинув 25 грудня 2023 року під час виконання бойового завдання у селі Діброва Сєвєродонецького району Луганської області.

“Загинув студент 4-го курсу денної форми навчання факультету комп’ютерно-інтегрованих технологій і мехатроніки Державного університету «Житомирська політехніка» Ткачук Віталій Віталійович (17.02.2003 р.н.). Безповоротно пішов у вічність розумний, мужній, добрий хлопець, Захисник України. У 2020 році Віталій пов’язав своє майбутнє з нашим університетом, вступив на навчання за освітньою програмою «Автоматизація та комп'ютерно-інтегровані технології», а потім добровільно став на захист Батьківщини, приєднався до легендарної бригади спеціального призначення «Азов». Воїну Віталію назавжди 20 років”, - повідомив про загибель Героя ректор Житомирської політехніки Віктор Євдокимов.

Віталій народився у Житомирі, а 9 класів школи закінчив у Іршанську, після чого продовжив навчання у Житомирському міському колегіумі та університеті. Хобі хлопця був спорт, якому він приділяв весь свій вільний час. Віталій займався легкою атлетикою, брав участь у різних змаганнях та мав багато нагород за свої спортивні досягнення. Під час навчання в університеті працював у різних місцях, намагаючись знайти себе і одночасно взяти від життя максимум.

- Віталя був золотою дитиною у всіх проявах, – згадує мама Мирослава. – Він ніколи не говорив, що його щось турбує, що в нього є проблеми. Завжди казав, що у нього все добре, і я йому вірила. Син був моєю опорою, помічником, порадником і другом. Пригадую, як у 2018 році я їхала на море з дітьми, а Віталя так мною опікувався, що на одній із зупинок підійшов чоловік і сказав, що у мене – дуже турботливий чоловік. Я засміялася і сказала, що це не чоловік, а мій син, на що він відповів, що такі діти зустрічаються рідко.

Уже зараз мама розуміє, що син, вочевидь, давно виношував думку про бригаду спеціального призначення «Азов». Віталій бігав по 10-12 кілометрів щодня, загартовуючи тіло та дух, але пані Мирослава вважала, що він просто хоче мати гарну фізичну форму.

Коли почалася повномасштабна війна, сім’я Віталія поїхала з Житомира на дачу. Хлопець не міг сидіти, склавши руки, допомагав облаштовувати блокпости. Згодом він ухвалив свідоме рішення і у березні 2023 року став на захист України.

- Я не знала, що син хоче приєднатися до «Азову», – розповідає пані Мирослава. – Він поставив мене перед фактом аж тоді, коли пройшов підготовку. Я почала плакати і просити його не робити цього, бо це дуже небезпечно, а Віталя сказав: «Мамо, я вирішив іти в «Азов», поки мене є кому навчити, бо там – справжні професіонали. Я не буду чекати і ховатися за твоєю спиною. Ми маємо відстояти Україну».

На війні в нього був позивний «Фантом». Віталій не розповідав рідним, де перебуває, запевняючи, що в нього все добре. Він надсилав фото з дронами, а також проводив на них збір. Тому пані Мирослава намагалася заспокоїти себе думкою, що він – не у самісінькому пеклі війни.

Рідні востаннє бачили воїна у грудні 2023 року, коли він приїжджав додому в коротку відпустку. Тоді він ще встиг познайомити їх зі своєю дівчиною, з якою зустрічався два роки. 14 грудня Віталій повернувся на війну. Загинув на Різдво. Віталій Ткачук посмертно нагороджений нагрудним знаком «Золотий хрест».

Побратими згадують, що «Фантом» був гідною людиною та хорошим воїном, з якого вони брали приклад.

- Віталя навчив мене не відкладати життя на потім. Якщо хтось телефонує, то треба поговорити зараз. Проте для мене це вже не життя, а існування. Та серце мого сина зупинилося, аби могли битися наші, – говорить пані Мирослава.

Із Віталієм Ткачуком попрощалися в Іршанську, де минуло його дитинство, а також у Житомирі. Героя поховали на Смолянському військовому кладовищі в Житомирі.