Справжня причина, чому Польща не збила російську ракету

Причому поляки не думають, що вони зганьбилися. Але ж головне, що думають українці.

Що стримало Польщу від збиття ракети?

Так, ми всі б хотіли, щоб ця війна була не тільки нашою проблемою. Щоб у війну втягнулась Польща, а з нею і все НАТО. Це наше природне бажання. Але не більше. Так само природним є небажання Польщі бути втягнутою у війну. Абсолютно раціональна поведінка.

Польща не збила ракету, яка на 39 секунд залетіла у її повітряний простір. Польща бачила, що ця ракета не загрожує її громадянам. Поляки чудово розуміли, що ракета має ціль в Україні й скоро туди повернеться. Польща виходила з національних інтересів Польщі, схвалюючи рішення не збивати ракету. Не з національних інтересів України, як не дивно, а з власних.

Що стримує Польщу від збиття ракети? Перше – це ризик потенційної ескалації. Так, він може бути не великим. Він може бути всього 5%, наприклад. Але це не важливо. Коли в тебе немає війни, то навіть 5% ризику, що вона буде, це – забагато. Уникати війни – це логічно та раціонально.

Україна так само поводилася б, якби Росія воювала з Білоруссю і випадково ракета залетіла у Рівненьку область на 40 секунд. Без війни ми б ніколи не пішли на ризик спровокувати війну. Жодна демократична країна не пішла б. Тому називати це "боягузтвом" – нерозумно. Це вираження раціональної доктрини демократичної країни.

Додатково, для поляків збиття ракети над своєю територією – це і фінансові витрати, бо ракети вартують грошей. Також був ризик, що постраждає хтось на території Польщі, бо збиті уламки ракети могли б упасти на голову якомусь фермерові й вбити його. Коли у тебе немає війни, то це занадто великий ризик. Не кажучи вже про те, що такий пуск, бойовий пуск, призвів би до купи бюрократичної роботи у всіх учасників процесу і ніхто цього не хоче.

Недоречність порівняння з Ердоганом

Дивно, що українці дуже часто апелюють до досвіду турецького президента Реджепа Ердогана, який не побоявся збити російський літак, хоча цей приклад взагалі не релевантний. Ердоган хотів збити цей літак. Дуже сильно хотів. Він просто скористався можливістю. Ердоган вже перебував у конфлікті з Росією на території Сирії і тому хотів показати силу.

Ердоган є авторитарним лідером, для якого це характерно. Невеликий ризик війни для нього не був проблемою, а дах НАТО дозволяв йому розуміти, що ризик ескалації обмежений. Він готовий був його взяти, бо хотів показати Владіміру Путіну силу, бо хотів обмежити діяльність російських військ в Сирії, бо хотів збити цей літак. Польща – країна демократична, і для демократичної країни такі виверти не природні.

Ми можемо скільки завгодно розповідати, що такі дії провокують Путіна йти далі, і що це може призведе до нападу на Польщу. Це лише екстраполяція наших бажань. Це не аргумент для Польщі самостійно ескалювати і підвищувати ризик. Польща готується до потенційної агресії. Розвиває армію. Збільшує витрати на оборону. Але не хоче робити нічого, щоб підвищувало ризик виникнення цієї війни.

39 секунд – не причина щось міняти. Абсолютно недоречним є маніпулятивні порівняння такої ситуації із варіантом прольоту літаків через Польщу чи атаки вглиб території Польщі. Для поляків абсолютно зрозуміло, що ціль цієї ракети була не в Польщі, й що входження ракети на територію Польщі є скоріш технічним збоєм, ніж актом агресії. Поки поляки не отримають залізобетонних підтверджень, що це не так, вони не будуть ескалювати.

Що треба зрозуміти українцям

Позиція українців продиктована тим, що ми вже у війні і нам немає що втрачати. Війна вже прийшла до нас. І тільки до нас. Ми захищаємо себе без мети врятувати світ. У нас є мета врятувати себе.

І так, це раціонально і цинічно. Але саме таким є світ. Не розуміти цього – дуже дитяча позиція. Як і сподіватись, що хтось вирішить наші проблеми і добровільно візьме цей тягар на себе. Ми це зробили не самі. За нас обрав Путін. Ми б так само понад усе хотіли, щоб цього не сталось й уникали будь-якої ескалації до останнього.