Аніта Луценко вперше розповіла про труднощі материнства та баланс між особистим життям і роботою

Шалений темп життя створює чимало викликів для сучасних жінок. Кожна шукає секрет ідеального балансу в усіх сферах: як залишатися щасливою мамою, коханою дружиною та успішною бізнеследі. Ми запитали Аніту Луценко, головну експертку країни зі здорового способу життя, про її досвід материнства та думки щодо внутрішньої гармонії.

— З якими труднощами ви зіштовхнулись, поєднуючи материнство та кар'єру?

Я не можу сказати, що стикалася з якимось значними труднощами. Ну хіба що годування на знімальному майданчику. Насправді у мене вдало виходило все поєднувати з самого початку, враховуючи, що більшість часу я працюю онлайн. Хоча одна проблема все ж почала виникати пізніше, коли донька почала запитувати, чому мені можна сидіти в телефоні довго, а у неї є всього 20 хвилин на день для мультиків. Зрештою ми, звісно, дійшли консенсусу, і Мія зрозуміла, що така специфіка моєї роботи онлайн. Моя позиція щодо гаджетів досить жорстка: до 10 років, коли формується авторитет, мені важливо, щоб авторитетом була я, а не хтось з телефону. Тому час чітко лімітовано.

— Чи можливо знайти ідеальний баланс між роботою та особистим життям?

Я вважаю, що так. Для мене творчість, реалізація та саморозвиток є невід'ємними складовими життя, і я можу відчувати себе щасливою, тільки коли перебуваю в динаміці. Колись я написала для себе список справ, які б хотіла зробити, якби не було дитини, і зрозуміла, що всі пункти можна цілком втілити у життя і з дитиною. Загалом прийшло усвідомлення того, що варто перестати шукати виправдання і відкладати життя на потім. Материнство стало для мене повноцінною частиною мого розвитку. Я пишаюсь тим, що так проходжу цей шлях. Мені подобається не підлаштовувати своє життя під дитину, а навпаки залучати її до нього й інтегрувати малечу у своє життя.

— Як ви справляєтеся з почуттям провини, коли не можете бути з дитиною?

Насправді в мене зовсім немає почуття провини з цього приводу. Коли Мія не поруч зі мною, то вона у школі або проводить час з подружками. Вона дорослішає і в неї з’являється окреме від мене коло спілкування, про яке вона часто розповідає з усмішкою.

Я не мала очікувань щодо свого материнства і ніколи не думала, що буду гарною мамою, але зараз вважаю, що мені вдалося стати справжньою підтримкою. Хтось може сказати, що я – "мама-квочка", яка робить поробки у вільний час, щоб Мії не хотілося брати телефон, пише листи від феї, вкладає записочки у ланчбокс і читає кожного вечора мінімум 20 сторінок улюбленої книжки доньки, але все це для мене є внеском у щасливе майбутнє не лише Мії, а загалом нашої сім’ї.

— Чи користувались ви додатковою допомогою, наприклад, няні чи бабусі?

Раніше у Мії була чудова молода няня, яку вона досі згадує з теплотою, власне, як і я дуже вдячна цій людині. Їй я могла цілковито довірити дитину і мати більше часу для реалізації себе у кар’єрі. Але в питанні додаткової допомоги також не можна применшити роль бабусі з дідусем, які проводили з онукою дуже багато часу на вихідних. Вони люблять Мію і мають особливий веселий підхід до розваг з нею. Саме батькам я завдячую за розвиток винахідливості та дослідницьких здібностей доньки, нам дуже з ними пощастило. Зараз Мія також має додаткові заняття з викладачем, а саме вивчає глибше українську мову двічі на тиждень.

— Як материнство вплинуло на вашу кар'єру?

Думаю, я стала більш емпатичною та емоційною. До народження дитини я була більш жорстким та, так би мовити, “безжалісним” тренером, вимагала завжди викладатися на повну. За час вагітності я сильно набрала вагу і після пологів важила 80 кг. Тому, коли пережила всі етапи нової себе та за 4 місяці змогла привести себе до попередньої форми, тоді стала розуміти людей, які болісно переживають зміни фігури після вагітності або з віковими змінами. Це справді допомагає мені в роботі зараз, адже я на власному досвіді краще розумію, як можу допомогти людям та підтримати їх на цьому шляху.

— Як ви знаходите час для самоосвіти та розвитку своїх навичок?

У цьому мені допомагає звичка прокидатися рано. З шостої ранку, поки всі сплять і в квартирі панує тиша, у мене відбувається власна магія ранку – я насолоджуюсь цими годинами і навчаюсь. Для мене внутрішній розвиток є дуже важливим аспектом життя і я приділяю цьому багато часу. Власне, це і мотивує не лежати в ліжку довше і працювати над собою. Після особистих ранкових ритуалів я починаю готувати сніданок і буджу донечку.

— Розкажіть про цінності, які ви хочете прищепити своїй дитині.

Мія – ідеальна дитина: вона розбирається в білках, жирах, вуглеводах і харчується набагато краще, ніж я б могла уявити. Щоранку за сніданком ми використовуємо настільну гру "Між нами kids" і розмовляємо на всі теми, які там випадають. Так цікаво часом послухати, як діти бачать світ і які погляди у них формуються в такому ранньому віці. Донька може і розсмішити за грою, а може й справді змусити замислитися.

Мені дуже важливо, щоб Мія була доброю та чуйною дитиною, якою вона і є. Коли виникають якісь труднощі у спілкуванні або я не знаю, як правильно реагувати на нову поведінку доньки, я завжди звертаюсь за порадою до дитячого психолога. Це допомагає робити правильні рішення відносно виховання і вибудовувати здорові стосунки з донькою. Бо усього життєвого досвіду батьків часом не достатньо, аби зрозуміти маленьку дитину.

Мені також важливо, щоб Мія була розсудливою і розуміла, що є добре, а що погано. Я розповідаю їй, що іноді правила можна порушувати, а не сліпо їм слідувати, приймати рішення за себе і брати за них відповідальність. Я ніколи не сварю, а натомість розмовляю та пояснюю ситуацію. Коли ж вона злиться, прошу сказати, що за емоцію вона відчуває, і так ми розвиваємо здоровий емоційний інтелект.

Мія – україномовна дитина, що для мене дуже важливо. Ми продовжуємо надалі розвивати знання мови разом з іншими дисциплінами, шукати нові інтереси й досліджувати вподобання доньки. У цьому віці найважливішими я вважаю розвиток креативності, нестандартного мислення та відкритість до нових ідей, а також здібностей аналізувати, а не заучувати.