Вся справа в мозку: чому кріоніка не зможе подарувати безсмертя людям

Одна з найпоширеніших сцен у науковій фантастиці: людину на смертному одрі повністю заморожують, а потім поміщають у спеціальну камеру, щоб її надалі можна було воскресити. Але чи можливо це насправді?

У своїй книзі «Чому ми вмираємо: нова наука про старіння та пошуки безсмертя» біолог, лауреат Нобелівської премії Вінки Рамакрішнан розповідає про багаторічні пошуки можливостей кріонічного збереження, при яких людину заморожують, а потім «воскрешають» через роки, та можливі «пастки» індустрії побудована на цій ідеї. Уривок із книги наводить видання Live Science. ZN.UA публікує її скорочений переклад.

Стародавні єгиптяни муміфікували своїх фараонів, щоб у певний момент вони могли воскреснути у фізичному тілі для подальшого життя у потойбічному світі. Зараз, через тисячоліття після фараонів, ми не стали б робити нічого подібного. Але існує сучасний еквівалент цієї практики.

Біологи давно мають можливість заморожувати зразки для того, щоб їх можна було зберегти і використовувати пізніше. Зробити це не так просто, оскільки живі істоти здебільшого складаються з води. Коли вона замерзає, вона розширюється, розриваючи клітини та тканини.

Ціла сфера біології - кріоконсервація - вивчає, як заморозити зразки, щоб вони залишалися життєздатними при подальшому розморожуванні. Вже вдалося, наприклад, розробити спосіб зберігання стовбурових клітин та інших важливих зразків у рідкому азоті, сперму донорів та ембріони для подальшого запліднення.

Кріоконсервація працює для багатьох типів клітин та тканин. Часто вона проводиться з використанням таких добавок, як гліцерин, які дозволяють опустити температуру зразка до дуже низьких температур, але не дають воді перетворитися на лід.

Ідея про те, щоб заморозити цілу людину, а потім розморозити її, коли з'являться ліки від її хвороби, з'явилася вже давно. Вона стала популярною завдяки роботі Роберта Еттінгера, викладача фізики та математики в коледжі з Мічигану, який також писав наукову фантастику. За задумом Еттінгера, вчені не лише зможуть розморозити тіла та вилікувати людей, а й зробити їх знову молодими.

У 1976 році він заснував Інститут кріоніки недалеко від Детройта і переконав понад 100 осіб заплатити по 28 000 доларів кожен за збереження своїх тіл у рідкому азоті у великих контейнерах. Однією з перших заморожених стала його власна мати Рея, яка померла 1977 року. Там же перебувають і дві його дружини. Еттінгер помер у 2011 році у віці 92 років та приєднався до них.

Існує також напрямок трансгуманізму, представники якого хочуть вийти повністю за межі людського тіла. Вони виступають за заморожування виключно мозку. Це дешевше, та й мозок зайнмає менше місця.

Мозок – сховище пам'яті та міркувань. У якийсь момент у майбутньому, як вважається, інформацію з мозку можна буде просто завантажити в комп'ютер або якийсь інший об'єкт. Ця сутність матиме свідомість і спогади людини і відновить її «життя». Вона не буде обтяжена такими турботами людини, як потреба в їжі та їжі, їй не потрібен буде сон. Людство зможе вийти за межі тіла та подорожувати Всесвітом.

Погані новини полягають у тому, що немає жодних доказів того, що кріогеніка людини будь-коли працюватиме. Потенційні проблеми цього методу незліченні. До моменту, поки технік зможе ввести в кров інфузію, можуть пройти хвилини та години. За цей час кожна клітина тіла померлої людини зазнає різких біохімічних змін через нестачу кисню та поживних речовин, тому стан кріогенно замороженого тіла не відповідає стану живої людини.

Прихильники кріозаморозки кажуть, що досить просто зберегти структуру мозку. Поки вона зберігається достатньо, щоб можна було побачити зв'язок між усіма клітинами, можна реконструювати весь мозок.

Картування всіх нейронів мозку - це нова наука, яка називається коннектомікою. І поки у вчених немає даних про те, як правильно підтримувати мозок людини, поки коннетоміка зможе його відтворити.

Лише нещодавно дослідники навчилися зберігати мозок миші. Але для цього в мозок необхідно ввести рідину для бальзамування, поки серце миші ще б'ється, а це вбиває тварину. Жодна з існуючих компаній з кріоконсервації не може гарантувати, що зможе зберегти головний мозок людини таким чином, щоб майбутні вчені змогли отримати повну карту його нейронних зв'язків.

Але навіть якби така карта існувала, її було б недостатньо для моделювання мозку. Уявлення про кожен нейрон як про простий транзистор в комп'ютерній схемі безнадійно наївне. Всередині кожної клітини мозку виконується програма, що постійно змінюється, в якій задіяні тисячі генів і білків, і її взаємини з іншими клітинами постійно змінюються. Картування зв'язків у мозку було б великим кроком уперед у нашому розумінні, але це було б статичним знімком.

Мозок людини розвивається разом з рештою тіла, постійно отримує сенсорні сигнали та реагує на них. Мозок нестабільний: нові з'єднання додаються щодня і обрізаються вночі, коли ми спимо. Існують як добові, так і сезонні ритми, що включають зростання та загибель нейронів, і це постійне ремоделювання мозку погано вивчено.

Крім того, мозок без тіла функціонуватиме інакше. Мозок управляється як електричними імпульсами, які проходять через зв'язок між нейронами. Він також реагує на хімічні речовини, що знаходяться як усередині мозку, так і походять з тіла. Його діяльність багато в чому визначається гормонами, які виробляються в органах і включають основні потреби, такі як голод, а також внутрішні бажання.

Задоволення, які відчуває мозок, в основному походять від плоті: смачна їжа, сходження на гору, секс. Навіть якщо вдасться зберегти мозок після смерті, це буде мозок старого, а не 25-річного юнака.

У будь-якому разі немає жодних доказів того, що заморожування тіла чи мозку та повернення його до живого стану хоча б віддалено близько до життєздатного.