Дипфейк: як розпізнати, захиститись і навіть посміятися

П’ятниця, 29 березня 2024 року

Новини і дайджест матеріалів «Детектора медіа».

Привіт. На зв’язку Марина Леончук, комунікаційна менеджерка «ДМ».

Popcorn brain 

Таким терміном описують ефект, коли ми перемикаємо увагу з однієї справи на іншу. Наш мозок скаче, як попкорн на розпеченій сковороді, і не може сконцентруватися ні на чому. Ви ж це помічали, я знаю: нескінченні тексти, новини, лайки, дописи й коментарі у фейсбуці «вбивають» нашу здатність зосередитися. А ось і наукове підтвердження. Глорія Марк, професорка інформатики з Каліфорнійського університету в Ірвайні (місто у США), вирахувала, що середній час, упродовж якого щось на екрані утримує нашу увагу, перш ніж ми перемикаємося на щось інше, становить лише 47 секунд. У 2012 році це було 75 секунд. У 2004 році — 2,5 хвилини. Уявіть, дві з половиною хвилини ми могли читати щось, не відволікаючись. Ох, були часи. Я вирішила порахувати, і виходить, що у 1984 році ми «вміли» читати лонгриди.

Мої колеги з «Детектора медіа» пишуть переважно лонгриди — обсяжні, ґрунтовні аналітичні матеріали, які потребують залученості мозку, змушують його працювати. А він ледачий, не любить цього, і буває, що довгі тексти ми не дочитуємо. Я пошукала, як давати своєму мозку періодично відлипати від екранів гаджетів, клікбейтних заголовків, фейкового контенту та вчити його знову сповільнюватися. Що знайшла: можна готувати або збирати з дитиною лего, пазли, читати книжку, в'язати можна. Ви знали, що англійці в потягах плетуть? Більшість, звичайно, у ноутбуках або телефонах, але минулого тижня в електричці я спостерігала за хлопцем, який в’язав шкарпетку в кольорах веселки. Ми із сином купили чорно-білий пазл на тисячу деталей і вечорами помалу його збираємо. З чорно-білим погарячкували, а в усьому решта — раджу, бо можна пізнати справжній диджитал-детокс, просто сидячи й дивлячись на розкидані пазли. А ще можна розібратися, як створюються дипфейки, вивчити технологію і більше не потрапляти на цей гачок російської пропаганди.

Мій колега, експерт із протидії дезінформації Вадим Міський цього тижня в ефірі марафону «Єдині новини» показав, чи складно згенерувати дипфейкове відео, в якому російський диктатор нібито оголошує про виведення військ з України. Спойлер — нескладно. Зовсім.

І залишу одразу посилання на новий випуск «Локшину замовляли?», де Вадим Міський  розповідає  про зміну риторики російських пропагандистів щодо війни Росії з НАТО після заяви Макрона про можливу відправку західного контингенту до України. 

Про фейки, теракт у Росії та двійників Путіна учасникам Kyiv Stratcom Forum 2024 розповів і Кирило Буданов. Його присутність стала несподіванкою для частини учасників заходу, але розмова вийшла цікавою. «Детектор медіа» публікує розшифровку розмови майже без змін: «Торік вчергове повідомили, що мене вбили. З’явилося моє фото з послом Японії. І вони його «розібрали», поширили в інтернеті з приписками, мовляв, тут у мене такий нахил, а тут нема тіні… У них дві версії були. Перша — він ледве живий, у нього корсет стоїть, його просто як мумію тримають, ну і посол там підтримує, щоб не впав. А другий був варіант, що я взагалі голограма. Це вже серйозніше (сміється)», — так очільник Головного управління розвідки Міністерства оборони України відреагував на запитання про найабсурдніший фейк про нього, з якого любить посміятися.

Мої колеги Леся Бідочко та Олександр С’єдін проаналізували, чи Путін насправді готовий обговорювати щось, окрім плану капітуляції України, та оцінили маніпуляції Москви щодо різних сценаріїв мирних планів.  А от Андрій Пилипенко розібрав питання, як Кремль використовує тероризм у своїх цілях: «Майже за добу після теракту у “Крокус Сіті Холі” в Москві Володимир Путін виступив по телебаченню зі зверненням до росіян. Під час короткої промови він сім разів використав слово “терористи” або його похідні. Риторично пов’язавши загибель майже 140 осіб з Україною та назвавши цю подію “не просто цинічно спланованим терактом, але організованим масовим убивством мирних, беззахисних людей”, Путін повернувся до теми, в якій він почуває себе дуже комфортно — боротьби з тероризмом». Цього разу тактики російської пропаганди викриваємо в тексті «Свої та чужі».  Ось яке прев’ю після опрацювання цього тексту залишив у себе на фейсбук-сторінці наш редактор Євген Бриж: «Редагував і думав про те, що пробувати впроваджувати контрольований хаос і співпрацювати з одними негідниками на противагу іншим може багато хто, але не кожному вдається залишатися над бійкою та не прикликати агресії негідників на себе».

Податкова вважає, що всі постачальники послуг електронних комунікацій мають працювати на загальній системі оподаткування. Натомість регулятор вважає, що це не так. Наталія Данькова дізналась і пояснила, у чому проблема, звідки вона виникла і  чим загрожує скасування спрощеної системи оподаткування для провайдерів інтернету.

Ведучий — ветеран російсько-української війни Олександр Терен разом із зірковими гостями в тревел-шоу «Відвал ніг, або All інклюзив» протестував на інклюзивність Вінницю, Львів, Буковель і підсвітив тамтешні проблеми, пов’язані з безбар’єрністю.  А вже на початку четвертого випуску, присвяченого Києву, розповідає глядачам, що ж змінилося в цих містах після виходу його шоу. Перші успіхи є, але чи безбар’єрний Київ? Спойлер — ні.

Наразі це все.

Дякую, що дочитали цього листа до кінця.

А більше текстів наших авторів і в різних форматах ви можете читати у  фейсбуці, інстаграмі, телеграмі,  вотсапі та на сайті «Детектор медіа».  Увесь зворотний зв'язок також пишіть сюди — мені на пошту. А ще всією командою ми будемо вдячні, якщо порекомендуєте підписатися на цю розсилку вашим колегам та друзям.

До зустрічі. Переможемо!

Ваша комунікаційна менеджерка «ДМ» Марина Леончук.