Моє серце залишилося у Львові, – автор "Соляріса" Станіслав Лем

Станіслава Лема недарма називають великим письменником, філософом і футурологом – у своїх творах, написаних у другій половині ХХ століття і які вийшли загальним накладом у 34 мільйони (!) примірників, він передбачав – і описав – багато реалій нашого часу, які міг осягнути лише справжній провидець: мобільні телефони, комп'ютери та планшети, інтернет та пошукові системи, а також 3D-принтери, за допомогою яких можна "створити" навіть частини людського тіла.

Від його книг неможливо відірватися, але крім захопливого сюжету, який відрізняє всі романи Лема, їхня цінність особливо зростає в наші дні, оскільки вони є так званими романами-попередженнями: їхній автор розповідає про те, що чекає людство у разі ядерної війни та втручання в неї інопланетян, яке письменник цілком допускав.

"Моє серце залишилось у Львові"

Станіслав Герман Лем народився у єврейській родині у Львові – місті, яке він любив усе життя. Цю прихильність виховували в ньому батьки, які – як і сам письменник – через роки могли сказати про себе словами відомої польської пісні: "Моє серце залишилося у Львові". Батько майбутнього письменника, лікар-ларинголог, до якого вишиковувалися черги з пацієнтів, та офіцер австро-угорської армії, приділяв багато уваги вихованню та освіті сина: Станіслав закінчив гарну гімназію – отримані там знання згодом значною мірою сприяли його письменницькій кар'єрі. Вже тоді хлопчик захоплювався цікавою грою, в ній він сам для себе створював фантастичний світ, у якому хотів би жити і – що вже тут гріха таїти – панувати. Так, він виписував накази, в яких призначав себе на найвищі державні посади, що дозволяють йому якщо не страчувати і милувати, то хоча б знімати з посади керівників та високопосадовців різних держав. Не менш важливими для Лема були документи, що закріплювали його право на "володіння" палацами та замками, в яких він хотів би жити.

Реальне життя виявилося куди суворішим до юного мрійника – воно його не балувало. До того моменту, коли він закінчив гімназію, у Львові вже було встановлено радянську владу, і в результаті Станіслава, який мріяв про навчання у знаменитій Львівській політехніці і склав іспити, зараховано до вишу не було – підкачало походження, яке не було ні робочим, ні селянським. Батько, який підняв усі свої зв'язки, насилу домігся для сина – з IQ 180 (!) – лише місця в медичному інституті.

Боєць Руху опору

Але, як виявилося, найстрашніше чекало єврейського хлопчика попереду: радянська влада змінилася на фашистську – львівських євреїв почали масово відправляти до концентраційного табору Белжець, де в печах згоріло безліч друзів та знайомих родини. Лемам пощастило: вони змогли дістати фальшиві документи, з яких випливало, що до єврейської нації вони не мають жодного стосунку. Інститут Станіславу довелося кинути, змінивши студентську лаву на майстерню – юнак працював автомеханіком. Незабаром Лем став учасником Руху опору – його поінформованість у питаннях розташування німецьких армійських частин та техніки допомагала підпільникам проводити успішні операції з ліквідації окупантів. Якось, коли Станіслав із друзями крали в німців боєприпаси, його мало не впіймав поліцай, але пощастило – в останній момент йому вдалося вислизнути.

Перший досвід письменства

Після звільнення Львова радянськими військами родина переїхала до Польщі – за документами, які їх врятували під час окупації, вони були поляками. Закінчити навчання Станіслав зміг у медичному інституті у Кракові. Щоправда, випускні іспити він не склав і диплом не отримав – за розподілом йому довелося б робити кар'єру армійського лікаря, а Лем не горів бажанням присвятити себе військовій службі. Але й сидіти на шиї у батьків він не збирався, тож дуже швидко знайшов для себе заняття, за яке йому непогано платили, – почав писати так зване чтиво, легкі оповідання для бульварних журналів.

Від "Астронавтів" до "Соляріса"

Паралельно Лем почав писати і серйознішу літературу, хоч вона теж радше належала до популярного жанру – науково-фантастичних творів або, як сказали б зараз, фентезі. Роман "Астронавти", що вийшов у 1951 році, приніс письменникові воістину планетарну славу – він був перекладений більш ніж 40 мовами світу. Потім була "Магелланова хмара", що мала не менший успіх, хоча сам письменник наприкінці життя ці свої твори не шанував – він вважав, що вони були понівечені комуністичною цензурою, що в першому періоді його творчості справді бувало.

Втім, популярність, яку ці твори принесли письменнику, уможливила деякі послаблення щодо його творчості – цензори вже не так сильно лютували, а на світ з'явилися такі романи Лема, як "Едем", "Непереможний" і, звичайно ж, знаменитий "Соляріс", який у 1972 році екранізував Андрій Тарковський, а у 2002 році перезняли в Голлівуді. Про ці свої книги, в яких він розглядав етичні проблеми, що хвилювали його, Лем згодом говорив, що йому "за них не соромно". Трохи пізніше письменник написав твори, в яких фантастика тісно переплелася з гумором – у них розповідається про пригоди кіберконструкторів Трурля та Кляпауціуса, це "Подорожі Йона Тихого" та "Казки роботів".

"Лем – продукт комуністичних пропагандистів"

Популярність Лема в ті роки була настільки велика, що співтовариство письменників-фантастів США вирішило обрати його почесним членом своєї організації – Science Fiction Writers of America. Відповідь, яку надіслав їм Лем, буквально приголомшила американців: у своєму листі він назвав їхню фантастику "погано прописаною, погано продуманою, з поганим стилем та дерев'яними діалогами". Не дивно, що американська спільнота письменників-фантастів розлютилася: Лема, який не встиг насолодитися становищем "почесного члена", блискавично виключили з Science Fiction Writers of America. Потім, щоправда, схаменулися і запропонували просте – не почесне – членство, але письменник відмовився.

Незабаром відбулася і зовсім неймовірна – можна сказати, фантастична – історія: один із відомих американських фантастів, Філіп Кіндред Дік, до якого Лем саме ставився шанобливо, вважаючи його винятком із загальної, непрофесійної маси, публічно засумнівався в тому, що… письменник – реальне обличчя. Він припустив, що Лем – колектив авторів, створений комуністичними пропагандистами. Мабуть, фантасту, який був противником комуністичного режиму, важко було завдати серйознішої образи.

Лебедина пісня

На початку 80-х ситуація в Польщі ускладнилася: почалися страйки, які влаштовувала "Солідарність", люди масово втрачали роботу, а полиці магазинів стрімко порожніли. Лем, який публічно критикував політику комуністичного уряду, задумався про переїзд до іншої країни. Йому навіть вдалося отримати запрошення на річне стажування до Західного Берліна, але разом із ним не випустили його родину, тому письменник змушений був повернутися.

У 1983 році ситуація в країні нормалізувалась і письменник, який отримав офіційне запрошення від Спілки письменників Австрії, не тільки виїхав до Відня сам, а й отримав дозвіл забрати із собою сина. В австрійській столиці на Лема востаннє зійшло натхнення – після створених там творів "Світ на Землі" та "Фіаско", які можна назвати лебединою піснею письменника, він більше нічого не написав.

Повернення до Кракова

Незважаючи на комфортні умови для життя та творчості, у Відні Лем не залишився – коли Польща перестала бути соціалістичною державою, він повернувся до Кракова. За його словами, так і не навчився "спілкуватися" з технікою, яку описав у своїх творах задовго до її появи – з нею, як і з електронною поштою, "боровся" його секретар. В останні роки Лем багато писав для католицького тижневика, хоч і не був вірянином: він називав себе атеїстом, але релігія, на його погляд, має багато спільного з філософією, яка завжди цікавила письменника. Лем шкодував про те, що в добі всього 24 години, і йому не вистачає часу, щоб прочитати ту величезну кількість книг, які отримує з усього світу – за часів "залізної завіси" він міг про них лише мріяти. Письменник чудово знав українську мову, яку вивчив ще за часів свого дитинства та юності у Львові, і все життя чудово нею читав та розмовляв. Він із радістю та ентузіазмом сприйняв звістку про здобуття нашою країною незалежності, назвавши це приємною новиною, а коли львівське видавництво "Каменяр" звернулося до нього з проханням видати його твори безкоштовно, погодився, попросивши лише надіслати йому авторський примірник.

Астероїд 3938

Лем помер 2006 року. Ім'ям письменника названо астероїд 3938 року, а в його рідному Львові йому присвоїли звання Почесного доктора Львівського медичного університету.