У який момент історії планети рівень моря був найвищим

Коли рівень моря був найвищим

Вчені не можуть відповісти на це питання зі 100-відсотковою точністю, однак у них є кілька здогадок. Наприклад, у дослідженні Дуве ван дер Меєра, геолога з Утрехтського університету в Нідерландах, стверджується, що за останні пів мільярда років рівень моря, ймовірно, досяг піку 117 мільйонів років тому, під час Аптського періоду. У цей час, який був частиною Крейдяного періоду (145-66 мільйонів років тому), рівень моря був приблизно на 200 метрів вищим, ніж сьогодні. Тоді по Землі ще ходили динозаври.

Дещо іншого погляду дотримуватися Дзюн Коренага, професор наук про Землю і планети Єльського університету. Його дослідження свідчить, що рівень моря був іще вищим набагато раніше в історії Землі, яка загалом налічує близько 4,5 мільярдів років. Сталося це, на його думку, коли перші континенти ще тільки формувалися. У цей час на поверхні Землі майже не було суші.

• У короткостроковій перспективі рівень моря залежить від танення льоду. Наприклад, коли розтане антарктичний льодовик Твейтса, також відомий як льодовик Судного дня, може зруйнуватися весь Західно-Антарктичний льодовиковий щит, що призведе до підвищення середнього рівня світового океану приблизно на 3,4 метра.
• У довгостроковій перспективі в гру вступають також зсув континентів і розтягування морського дна.

А ще є й непередбачувані фактори: Коренага вважає, що ранні океани містили більше води, ніж сьогодні. З моменту зародження планети океани, можливо, повільно стікали в мантію Землі.

Востаннє рівень моря був вищим за нинішній приблизно 120 000 років тому, під час останнього міжльодовикового періоду (від 130 000 до 115 000 років тому), коли сучасні люди ще ділили планету з нашими неандертальськими та денисівськими родичами. У цей час тепліший клімат спричинив танення антарктичних льодів, що призвело до пікового підвищення рівня моря приблизно на 6 метрів вище сучасного середнього рівня. Тоді клімат потеплішав через передбачувані зміни в орбіті Землі. У наш час лід тане через те, що люди спалюють викопне паливо, швидко збільшуючи кількість вуглекислого газу та інших парникових газів в атмосфері, що зігрівають планету.

У будь-якому випадку, танення льоду означає підвищення рівня моря. Однак протягом обох періодів Земля переживала тривалий льодовиковий період, під час якого на планеті існували полярні льодовикові шапки. Між великими льодовиковими періодами Земля може втратити свої полярні льоди. Коли Земля повністю (або майже) звільниться від льоду, рівень моря може в 10 разів перевищити рівень останнього міжльодовикового періоду.

Якщо повернутися приблизно на 50 мільйонів років назад, то в Гренландії не було льоду, в Антарктиді не було льоду. Рівень моря піднявся приблизно на 70 метрів,
– сказав ван дер Меєр.

І хоча рівень моря найвищий, коли рівень льоду найнижчий, це не повністю пояснює гігантські океани в Крейдяному періоді, коли 30% сучасної суші було під водою, додає вчений. У той час тектоніка плит також відігравала певну роль. Зокрема, за оцінками ван дер Меєра, рівень моря був найвищим приблизно в той час, коли Південна Америка віддалялася від Африки, приблизно від 200 до 100 мільйонів років тому.

Тектоніка теж зробила свій внесок

Ці континенти розсувалися в міру того, як між ними формувався Південний Атлантичний океан. За словами ван дер Меєра, новіші океани, як правило, мілкіші, ніж океани, які вони собою замінюють. Над шаром гарячої, напіврідкої породи, що називається магмою, лежить земна кора, яка розділена на великі плити, що ніби плавають по ній. Магма, яка виходить на поверхню, застигає, утворюючи нову кору. Коли це відбувається, вона може відсунути край старої плити назад, щоб звільнити місце.

Стара океанічна кора щільна. Вона з більшою силою тисне на магму, що знаходиться під нею, в результаті чого утворюються глибокі океани, каже ван дер Меєр. Новіша кора мала менше часу для застигання, оскільки тепер над нею був шар холодної води. Тому вона більш плавуча, а нові океани мілкіші. Це впливає на рівень моря.

Крейдяний період поєднав відсутність полярного льоду з мілководдям, що призвело до найвищого рівня моря за останні пів мільярда років. Цей проміжок часу, фанерозойський еон (541 мільйон років тому і до сьогодні), є найбільш вивченим, оскільки саме тоді складне життя та його скам'янілості стали звичним явищем. Деякі з цих скам'янілостей перетворилися на запаси нафти і газу, і компанії, що займаються видобутком викопного палива, вже давно вивчають минулі рівні моря, щоб знати, де їх шукати.

Більше води

Збір даних науковцями та сама геологічна історія стають дедалі рідкіснішими, скільки рух літосферних плит поглинає стару земну кору й формує на її місці нову. Коренага вивчає гадейський та архейський еони, найдавніші періоди історії Землі.

Високий рівень радіоактивних сполук у ранніх породах свідчить про те, що ранні континенти були гарячішими, слабшими і ще недостатньо міцними, щоб утримувати свою форму. До того, як континенти затверділи, вулканічні острови могли бути єдиною сушею.

Коренага та його колеги підрахували, що поверхня Землі спочатку містила вдвічі більше води, ніж сьогодні. Як і самі океанічні плити, вода може циклічно входити і виходити з магми під земною корою. Розрахунки Коренаги свідчать про велику втрату води з поверхневих океанів протягом мільярдів років.

Якщо це правда, то, хоча моря продовжуватимуть підніматися, їхні найвищі дні, швидше за все, вже в минулому. Ранні моря Землі були найвищими, тому що просто було більше води.