/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F52%2Fe8526012d54fc4a459fa46d12f746669.jpg)
Дальністю 3000 кілометрів: чи "воскресила" Росія радянську "гіперзвукову" ракету Х-90
Та чи змогла Росія "воскресити" цю ракету, проаналізували оглядачі українського військового порталу. До речі, дальність польоту Х-90 – 3000 кілометрів.
Спроби СРСР створити Х-90
У СРСР намагалися створити ракету зі швидкістю, максимально близькою до гіперзвукової, або навіть мати її. Йдеться про Х-90, над якою працювало конструкторське бюро "Радуга" – розробник Х-15, а також більшості ракет, якими агресор атакує Україну. Зокрема, Х-22, Х-32, Х-59, Х-555, Х-101.
Виробляти Х-90 мав "НВО Машинобудування". До речі, серед іншого він відповідає також за "Онікс" та "Циркон".
Оглядачі припустили, на тлі того, що "Калібр", Р-500 для ОТРК "Іскандер" та навіть "Кинджал" є радянськими проєктами 80-х років, цілком можливо, що у Кремлі планують додати до них й ракету Х-90.
Її історія почалася у 80-х роках. Саме тоді йшла розробка під шифром "Б-239" з метою створення заміни крилатої дозвукової ракети Х-55.
Заявлені характеристики
Передбачали створення ракети з прямотічним двигуном і швидкістю, за різними джерелами, 4,5 – 6 Махів. Це б дозволило прорвати "наявні та перспективні" системи ППО. При цьому дальність Х-90 мала становити 3000 кілометрів.
Планували, що носієм буде Ту-160, який у 1981 році здійснив перший політ. Таких ракет мав брати лише дві, – по одній у кожному відсіку озброєння. А таку малу кількість мало компенсувати рішення з розміщенням двох бойових частин, що могли послідовно скидатися на різні цілі. До речі, аналогічну схему росіяни використали й для нової версії Х-101.
Х-90 довжиною 11 метрів. Розмах крил, що складалися, – 7 метрів. За планом, мала важити 15 тонн.
Система наведення, на додачу до інерціальної системи – радянський варіант DSMAC, але з порівнянням радіолокаційних зображень місцевості із закладеним у пам'ять. Скоріш за все – СНРК "Кадр", яка була розроблена під не доведену до пуття 3М-25 "Метеорит" (П-750),
– зазначили оглядачі.
Додали, що схема пуску передбачала скидання з висоти не менш ніж 7 кілометрів, вмикання твердопаливного прискорювача, що розганяв ракету до швидкості, де вже міг запуститися прямотічний двигун.
У 1988 році завершилися стендові випробування двигуна, а роком раніше на авіабазі "Енгельс" стартували випробування прототипів Х-90.
Втім, на той час СРСР вже почав тріщати. Тож розробка стала нікому не потрібною. Остаточно її начебто закрили у 1992 році.
"На фоні пошуку фінансування МКБ "Радуга" відкрито продемонструвала на виставці МАКС-1995 один із дослідних зразків чи макет Х-90. Але назвало його "ГЕЛА" – "гіперзвуковий експериментальний літальний аппарат", – зауважили оглядачі.
Додали, що на цьому сліди розробки Х-90 втрачаються. Якщо не врахувати те, що незабаром макет виставили на демонстраційному майданчику підприємства.
Сценарій реалістичний, але є нюанс
У 2012 році в росЗМІ з'явилася інформація з посиланням на джерела у провідному й ключовому дослідному центрі у цій сфері – "Центральному аерогідродинамічному інституті". Зокрема, що перші пуски Х-90 вже планували на базі 929-го випробувального центру Міноборони Росії в Ахтубінську. Втім, роботи "призупинили" на 2 роки.
Тим часом у МКБ "Радуга" заявили, що буцімто не працюють за цією темою вже 10 років – з 2002. Це також не відповідає інформації щодо закриття проєкту у 90-х.
Далі про цю Х-90 знову "забули". Поки "ГЕЛА" не демонструється на виставці "Армія-2019", хоча там ракета зацікавила лише поціновувачів історії.
Втім, уже у 2023 році про виставлену на тому ж самому стенді ракету дуже активно пишуть профільні росЗМІ. Зокрема, зазначають, що роботи над проєктом відновлені у 2009 році з метою "отримання новітнього стратегічного ударного озброєння".
Тому, враховуючи вирішення у Росії головної проблеми створення таких ракет – прямотічного гіперзвукового реактивного двигуна, поява у Кремля ще й Х-90 виглядає доволі реалістичним сценарієм. Але безпорадним, бо гіперзвуковий "Циркон" все одно провалив свою головну задачу, заради якої створювався,
– підкреслили у виданні.
Додали, що пояснення цьому доволі банальне. Гіперзвукові ракети у СРСР накреслювались у 80-х та мали стати на озброєння у 90-х та 2000-х. Зараз же ці напрацювання відстають на 20 років від можливостей західної протиракетної оборони.