Росія провалила випробовування "Цирконів": розмова з полковником запасу Світаном

Утім, наразі ефективно спрацювати у протиборстві системам ППО, для яких імовірно й розроблялася ця ракета, не вийшло. Більше про ракети "Циркон", скільки "Калібрів" Росія може випустити одночасно та багато важливого – читайте у розмові 24 Каналу з військовим експертом, льотчиком-інструктором та полковником ЗСУ в запасі Романом Світаном.

Коли Росія може підготуватися до масштабного наступу

Аналітики Інституту вивчення війни переконують, що Росія може розпочати масштабний наступ на заході Донеччини наприкінці весни чи влітку. Про що говорять аналітики вивчення війни й куди Росія може спрямувати свої сили? І головне питання – чи готові ми до можливого наступу росіян?

Масштабний – це теж питання. Що мають на увазі під масштабним наступом? Припустимо, по всій лінії фронту у росіян точно не вийде. Навіть по лінії Східного фронту, тобто Луганська та Донецька області.

Припустимо, росіяни намагатимуться рухатися, можливо, за 2 – 3 напрямками, не більше:

• Донецький напрямок – район Мар'їнки, Авдіївки, на Курахове, Карлівку. Можливо, на Очеретине – північний захід Донецька;
• район Бахмута, рухатимуться у бік Часового Яру;

Що означає рухатимуться? Намагатимуться рухатися. Тобто це не буде там наприкінці весни чи на початку літа. Це зараз відбувається і наступальні дії просто не зупинятимуться.

• ще може бути напрямок, пов'язаний, припустимо, з якимось Куп'янсько-Лиманським відрізком. Найімовірніше, це буде район Білогорівки, оскільки це вклинення у фронт для окупантів є досить небезпечним. Там не далеко до Лисичанська, тож, можливо, якось працюватимуть і там.

Це без перерви, тобто це не будуть якісь масштабні (наступальні дії – 24 Канал) чи ще більші масштабування. Нема чим у росіян це проводити. Зараз у них згортаються зимові наступальні операції. Це вже видно. Зараз за добу близько 60 – 70 атак, хоча було 100 – 120. Вони їх згортають через закінчення наступального зимового періоду.

Зараз окупанти йдуть в етап накопичення. Він триватиме десь від 3 – 4 місяців до пів року. А це означає, що десь у серпні – вересні вони можуть бути готові до якихось масштабніших наступальних дій. Припустимо, на ширині фронту 200 – 300 кілометрів. Це знову ж таки той же Східний фронт, тобто район Луганської та Донецької областей, також може бути частина Запорізької, але не більше.

Будь-які бойові дії розбиті на так звані етапи. Зараз Росія вступає в етап накопичення. Ми, звісно ж, утримуватимемо російські війська. А частину, припустимо, на деяких напрямках переводити в режим дрібних тактичних операцій, тобто може бути навіть без великих позиційних боїв. Але напрямки, на яких працюватимуть росіяни, будуть гарячими, постійно будуть атаки.

Зараз уже підсохло, отже, окупанти атакуватимуть з технікою. Техніку виводять на поля. Донецький чорнозем витримає – вже підсох, дощів серйозних не передбачається. Тож росіяни продовжуватимуть тиснути, але лише за цими напрямками – район Донецька, район Бахмута.

Ситуація на Східному напрямку: дивіться на карті

Окупанти посилять танкові штурми

Forbes пише, що під Авдіївкою Росія пішла в один із найбільших танкових штурмів за час війни. Аналітики підраховували 36 танків і 12 бронемашин. Під час цього штурму за одну годину наші хлопці знищили третину ворожої техніки. Про що може свідчити цей ворожий штурм? І чи можна очікувати, що росіяни й далі використовуватимуть на фронті такий спосіб?

Я б не сказав, що це наймасштабніший танковий штурм. Ні, були масштабніші – за сотню одиниць в одній атаці. Тому це не масштабний, але добре спланований.

Як я вже говорив – почало підсихати, і росіяни вийшли технікою. Тобто раніше, упродовж зими, через в'язкість ґрунтів, такого роду атаки не можна було провести. А зараз уже почали виводити техніку й такі атаки продовжуватимуться.

Це середня атака. У живій силі максимум до батальйону брало участь, але танків вивели щонайменше кілька рот. Найімовірніше, один з батальйонів або посилених батальйонів, залежно від завдання, яке стояло.

У них стояло завдання підійти до Тоненького, сфотографуватися, встромити десь російський прапор, "зачекінитися" і повернутися назад. Але повернутися назад не вийшло, сфотографуватися, можливо, встигли десь біля якогось будинку. Однак з поверненням вийшло принаймні не у всіх.

Такого роду атаки масштабуватимуться. Вони намагатимуться зараз проводити по всій лінії фронту. Але знову ж таки – зменшується кількість. Тобто бойові моменти, які можна було б їм організувати взимку, зараз через зменшення кількості військ, кількості боєприпасів – вони вже масштабно організувати не зможуть. Однак тиснути (намагатимуться – 24 Канал). Бачте, Тоненьке – це саме район Донецька.

Техніка ворога, яку відправили на штурм ЗСУ / Скриншот

Росіяни зменшать кількість артобстрілів

Чи поділяєте ви, як військовий аналітик, тезу про те, що росіяни ненавмисне обрали період, коли в нас критично бракує снарядів? Щоб нам, відповідно, було складніше утримувати наші позиції.

Це вікно можливостей. Зрозуміло, що протиборчі армії прораховують ці вікна можливостей для виконання певних бойових завдань. Вони розуміють, що у нас зараз брак боєприпасів. Ми ще далекі до паритету, він буде однозначно. З огляду на ту інформацію, яку зараз чуємо, рух боєприпасів, мабуть, уже почав збільшуватися. Він буде десь у травні – червні, можливо, початок літа.

Це вікно можливостей росіяни використовуватимуть для максимального завдання шкоди нашим військам. І можливо, захоплення нових територій – чому й почали виводити ці залишки бойового спорядження, що в них ще є, та ж техніка.

Але це вже не критично. Ми бачимо щонайменше півтора мільйона снарядів на рік, а це достатньо, щоб утримувати рубежі принаймні у такій зимовій, можна сказати, інтенсивності бою. А зараз вони однозначно, у найближчі кілька місяців, трохи затихнуть – щонайменше удвічі. Ми вже бачимо це, тобто кількість атак впала вдвічі.

Кремль провалив план з "Цирконами"

З початку року Росія запустила по Києву 5 "Цирконів", 11 "Кинджалів" та ще купу інших ракет і БпЛА. Про що може свідчити те, що лише на другому році війни Росія використала "Циркони" і лише по Києву? Чи змінить ця ракета загальну архітектуру обстрілів по Україні?

Усе залежатиме від її кількості та якості. Річ у тім, що багато цих ракет точно не буде. Їх буде не більше, ніж "Кинджалів". Вони ("Циркони" – 24 Канал) виробляються менше, ніж "Кинджали" у загальній кількості. Тож максимум – це та кількість, яку ми зараз бачили.

Росіяни можуть виробляти їх лише кілька ракет на місяць. Найімовірніше, ця ракета зараз проходить вже випробування в польових умовах, причому в протиборстві з системами, проти яких вона в принципі повинна працювати. Так-от – у неї не склалося. Не виходить цій ракеті знищити, припустимо, той же Patriot чи SAMP/T. Навпаки – йде повне, стовідсоткове знищення цих ракет.

Єдине, що велика проблема для наших служб та для мирного населення, це те, що ракета важка, велика кінетична енергія. Вона справді летить десь біля гіперзвукової швидкості, і ця вся кінетика падає на землю. Сама по собі важка ракета несе кілька сотень кілограм вибухівки; неточна, принаймні зараз про це можна говорити, – вона погано керована поки що.

Ця стадія доведення, стадія польових випробувань, які Росія зараз проводить, буде довгою. Щонайменше – кілька місяців. Тому я не думаю, що цього року "Циркон" буде для нас страшнішим, ніж той же "Кинджал". Поки з усіх російських ракет, які більш-менш можна сприймати як серйозну загрозу, це саме "Кинджал". А ця ракета до "Кинджала", до його проблемності – не дотягує.

Ракета "Циркон" / Naked Science

Росія може здійснити пуск до сотні "Калібрів" одночасно

Очільник української розвідки Кирило Буданов попередив, що Росія накопичила "Калібри" і може їх використати вже найближчим часом. Водночас аналітики Defense Express дають цифри, що Росія зараз має близько 250 "Калібрів". За вашими оцінками, скільки теоретично могла накопичити Росія зараз? Чи бачите сигнал, що росіяни можуть використовувати їх одночасно і вже найближчим часом?

Минулого року росіяни діставали "Калібри" мало не з НЗ (недоторканий запас – 24 Канал) діставали та використовували. Останні щонайменше пів року ми бачимо, що вони їх масово не використовували. Тобто кілька ракет було, але масово не використовували з двох причин.

Насамперед – відновлювали недоторканний запас. З огляду на кількість носіїв – близько десятка, це близько двох сотень ракет. Тобто дві сотні ракет мають бути у них в НЗ. А все, що зверху, – вони можуть використовувати. Питання у доцільності використання.

Поки у них достатньо, припустимо, ракет повітряного базування, а це за типажем приблизно однакові ракети. Що "Калібр" – це дозвукова крилата ракета, що, наприклад, Х-101, Х-555, Х-55 – це дозвукові крилаті ракети. Причому щодо дальності приблизно теж однакові – близько 2 – 2,5 тисячі кілометрів.

Єдине, Х-101 – 5,5 тисячі кілометрів. Але зараз росіяни стали її переробляти. Прибирають додаткові баки, тобто закладку бойової частини роблять більше на кілька сотень кілограм. Рівно на стільки забирають паливо. Припустимо, ракеті йти не 5,5 тисячі кілометрів, а 2 – 2,5 – десь таку і залишають. Саме таку кількість палива залишають, а решта – вибухівка.

Тож загалом ракети повітряного базування замінюють "Калібри", тому у росіян не стоїть пряме завдання використовувати саме якусь кількість "Калібрів". Вони можуть без проблем на Ту-95 це все використати. Проблема у росіян зараз, де перезаряджатися, а використовувати вони можуть.

Вони можуть вивести у море 3 підводних човни з "Калібрами", до десятка носіїв. Однак при відстрілюванні "Калібрів" треба буде десь перезаряджати (ракетоносії – 24 Канал). Це Севастополь. Спеціальна інженерна служба, яка обслуговує ці ракети, розташована саме в Севастополі. А заходити до Севастополя, м'яко кажучи, небезпечно для російських ракетоносіїв.

Особливо для підводних човнів. Оскільки він перезаряджається у надводному стані – це дуже гарна статична ціль. По ній можуть працювати і Storm Shadow, і SCALP, і ті ж "Нептуни".

Думаю, що саме через неможливість перезаряджання росіяни не використовують "Калібри". Хоча технічно вони зараз можуть провести повний залп, а це практично до сотні ракет в один момент. Але це знову ж таки технічно. Питання доцільності.

З питанням доцільності дуже складно спрогнозувати. У росіян іноді прийняття рішень абсолютно нелогічне, недоцільне. Є проблема у сприйнятті дійсності та взагалі вибудовуванні певних ланцюжків причинно-наслідкових зв'язків при прийнятті рішень. Досить складно це все спрогнозувати.

Технічно це вже можливо, тому треба бути вкрай обережним, особливо коли надходить повітряна тривога від морського старту. Підльотний час набагато менший, ніж у тих же ракет з Ту-95. Коли Ту-95 злітають з аеродрому "Оленья", то йдуть кілька годин до рубежу пуску в районі Каспії або ж з "Енгельса" – теж кілька десятків хвилин після зльоту.

"Енгельс" загалом недалеко – по Волзі відразу Каспій, проте десь до пів години їм доводиться крутитися, а потім ще ракета йде годину – півтори. Тобто у нас при повітряному старті є щонайменше півтори – дві години, щоб підготуватися. А при морському старті – кілька десятків хвилин, тому тут треба бути вкрай обережним.

Чи достатньо в України ракет для ППО

На тлі новин про "Калібри" та "Циркони" можемо згадати заяву західної преси, яка була місяць тому, що в Україні може бути брак ракет для протиповітряної оборони. Ми з вами про це говорили й тоді ви сказали, що браку ракет не варто очікувати. А чи змінилася ваша відповідь станом на зараз?

Нестача ракет може бути, якщо нам не передадуть достатню кількість – ту, яку ми просимо. Але поки передають. Наразі катастрофічних заяв немає. На цей момент НЗ у нас є – це точно. Є приблизно місячний запас ракет, але все залежить від інтенсивності.

Наприклад, остання масштабна атака, коли доходило до сотні літальних апаратів, тоді йшло 60 "Шахедів". А "Шахеди" здебільшого відправляють на завдання – "засушування" системи ППО. Тобто для того, щоб по "Шахедах", які не збили мобільні групи, спрацювали зенітно-ракетні комплекси вже ракетами. Тому це спроба росіян витягнути з нас цей ракетний потенціал.

З огляду на інтенсивність, загалом проблем у нас зараз немає. Але інтенсивність може збільшитися, тоді доведеться просити додаткові постачання й партії.

Наскільки небезпечна залізниця, яку будує ворог

Кирило Буданов упевнений, що запуск залізниці між Ростовом-на-Дону і Кримом становить для України серйозну проблему. Наскільки ця логістика важлива для росіян, в якому саме плані та чи є в України можливість якось впливати на роботу залізниці?

Річ у тім, що російська армія останні 70 років, а може й більше, пересувається здебільшого залізницями. Стара радянська армія навіть мала спеціальні залізничні війська, які були створені для того, щоб швидко перекидати частини.

Зараз у росіян також розвинений саме цей рід військ, і досить-таки успішно. Тобто вони дуже швидко відновлюють пошкоджені колії, дуже швидко прокладають нові. Хай неякісно, тобто не для того, щоб довго їздити й працювати, але все ж вони є.

У цьому сенсі росіяни набили руку. Інженерні війська у них досить серйозні, але, звісно, економіка, російська оборонка працює якраз на них. Тому вони дуже швидко прокладають залізничні дороги та швидко їх відновлюють.

Є ця південна дорога, яку вони зараз намагаються по сухопутному коридору відновити, а в деяких місцях прокласти нові гілки від Маріуполя, далі пряма на Бердянськ, або від Ростова на Маріуполь, трохи на північ, там стик між Маріуполем і Волновахою.

Схематичне зображення нової залізниці з Ростова до Криму, зеленим кольором позначено наявні колії / Центр журналістських розслідувань

Вони намагаються весь сухопутний коридор зробити залізничним. До того ж, судячи з гілок, з напрямків, зокрема Мелітополь, Токмак, Чернігівка, Комиш-Зоря, а звідти на Пологи є гілка – все це досить серйозна мережа. Ось вони її практично всю відновлюють.

Вона дійсно буде проблемною, якщо працюватиме з Ростова. Але щоб прокласти залізницю з Ростова, їм треба зробити залізничний міст через Міус – це по російській території, на захід від Таганрога. І через Кальміус – це дві річки: Міуська затока й річка Кальміус, яка йде з Донецька до Маріуполя. Там у районі Гранітного вони також будують міст.

Ці два мости для росіян – велика проблема, а для нас – дуже хороша ціль. Причому саме Кальміуський міст у районі Гранітного ми вже діставали кілька разів. Росіяни будували його, а ми пошкоджували, тобто зараз вони знову побудують, а ми знову пошкодимо. Адже дальність HIMARS це дозволяє. Кругове ймовірне відхилення цих ракет дозволяє вивести з ладу міст щонайменше на кілька місяців, якщо буде поставлено таке завдання.

Тому Буданов, коли про це говорить, прекрасно розуміє, що саме робитимуть, найперше ГУР. Визначать, далі розвідка, дорозвідка, коригування вогню, підтвердження, ще одна робота, ну і наші ракетники, які вже точно завдяки HIMARS цей міст "відмінусують".

А з другим мостом під Таганрогом, до того ж там і автомобільний, і залізничний, через Міуську затоку – з цими мостами вже давно час розібратися. До того ж дальність там понад сотню кілометрів – це означає, що можна працювати або "Вільхою", або "Нептуном", або С-300, тобто нашими ракетами, бо навряд чи нам дадуть можливість працювати ракетами партнерів, наприклад, Storm Shadow чи SCALP.

Припустимо, ці три ракети, які у нас є: "Вільха", "Нептун", С-300 – ними ми можемо вивести з ладу ще й ці два мости. Повторюсь, давно вже треба було це зробити.

Чому Росія відновила атаки по енергетиці саме зараз

На жаль, маємо не дуже хороші новини з Харкова, бо там зруйнована практично вся інфраструктура. Чого прагне ворог та чому обстріли енергооб'єктів почалися саме в цей період?

Закінчується зимовий наступ. Росіянам треба втримувати якусь позитивну динаміку, адже зимовий наступ, окрім Авдіївки, їм нічого не дав. Цілий рік вони збирали армію, пів мільйона озброїли й відправили на фронт. Півмільйонна російська армія "топталась" всю зиму, а "витоптала" тільки Авдіївку. І це більше поразка, ніж якась перемога. Нічого позитивного з цього довго не зліпиш, тому для того, щоб підтримувати "победобєсний" рівень в інформаційному потоці, їм треба кожного дня або хоча б через день організовувати якийсь "феєрверк" в Україні. От вони й організовують. Це перше завдання.

Друге завдання більше військове. Воно полягає в тому, щоб нашу ППО, наші зенітно-ракетні війська не знімали з об'єктів та не перекидали на лінію фронту. Адже російським літакам, м'яко кажучи, не комільфо падати від наших зенітно-ракетних комплексів. Тому вони намагаються так часто, практично щоночі, добиратися до центру, до заходу нашої країни саме з таким завданням. Усе це для того, щоб ми не перекинули ЗРК на лінію фронту.

Ну і третє завдання – геноцидне в чистому вигляді. У Росії його ніхто не забирав, бо це терористична держава, яка в режимі геноциду намагається завоювати територію. Вони хочуть знищити українське населення, прекрасно розуміючи, що ми будемо битися за свою територію. Хочуть знищити саме населення, всю інфраструктуру там, де є місця компактного проживання.

Вони б'ють, зокрема, по енергооб'єктах. І Харків, через те, що розташований практично за 20 кілометрів від лінії фронту, від кордону, до того ж великий за площею – постійно потрапляє під обстріли.

Навіть останні удари по Зміївській ТЕЦ – це якраз підпадає під загальну парадигму цього геноциду. А також це тиск на суспільство в Україні. Зараз скрізь у світі намагаються просунути так звану "формулу миру", фактично капітуляцію України. Цьому може протидіяти тільки суспільство й армія. Тому тиснути на суспільство та на армію намагаються за допомогою таких геноцидних ударів по енергооб'єктах.