"Темна доба" у Харкові: Кремль завжди посилює обстріли, коли програє

У останні місяці Харків не сходить з заголовків новин. Чи-то місто в черговий раз обстрілюють з-за "поребрика", чи-то вперше прилітає керована плануюча бомба УМПБ (що поки що не підтверджено), чи-то містян в черговий раз лякають "масштабним наступом" РФ… І все це в умовах відключень світла після останніх обстрілів енергетичної інфраструктури.

Але чи дійсно у Харкові все так погано, і кремлівські пропагандисти можуть радіти перемозі власного ІПСО? Ні, все зовсім не так.

Бо існує одне просте правило: якщо Кремль може, то захоплює, а якщо ні – залякує.

А що зараз роблять росіяни? Правильно, залякують. Залякують так, як ще ніколи цього не робили. І не лише харків’ян або українців в цілому, а й європейців, американців, жителів "Глобального Півдня". Для кожного на планеті в них вже є своя "страшилка", слідом за якою завжди йде пропозиція. Така "пропозиція" є й для нас – зупинити спротив та "заморозити" війну, бо в РФ зараз немає сил на реалізацію усіх своїх безмежних "планів", і їм вкрай потрібна пауза.

Саме у цьому контексті ми повинні оцінювати й те, що відбувається довкола Харкова, а також Сум, Херсона та інших українських міст, яким Кремль почав погрожувати все більше. Як повідомляли ЗМІ, зараз армія окупантів на території України налічує близько 470 тисяч осіб. Щоб захопити Харків або зробити ще один повноцінний фронт на півночі, такої кількості солдат не вистачить (бо потрібні ще й резерви).

Що б там у Кремлі собі не планували, сил та засобів для відкриття другого фронту в них зараз немає.

А одними людьми у наш час не дуже й повоюєш. М’ясні штурми виснажують, але окрім них потрібна ще й зброя. А, по суті, останній "козир", який ще лишився у росіян і не є ядеркою, - це літаки.

У росіян є плануючі бомби, які їм стали у нагоді на тлі сповільнення виробництва ракет (а ви думали вони просто так довго накопичували ракети перед останніми обстрілами?). Справжньою "знахідкою" для них стали КАБи, які вони можуть майже вільно застосовувати проти України, що не має зараз у достатній кількості ППО та, головне, авіації. Але це тимчасово.

Власне, саме тому така масштабна інформаційна атака у поєднанні з посиленими обстрілами пішла з "боліт" саме зараз. Це аж ніяк не "помста" за Бєлгород, доля якого Кремль насправді не дуже-то й хвилює.

Справа в тому, що у загарбників є "вікно можливостей" до літа-осені, доки західна допомога для ЗСУ не стане потужнішою, а наші Повітряні сили не отримають літаки.

І паралельно з цим відбулася зміна тренду не на користь росіян.

За "планом" Путіна, після захоплення Авдіївки вони повинні були легко пройти до кордонів Донбасу, а потім і далі, бо "ЗСУ вже переможені", як вони постійно кажуть у своїх "лаптє-шоу". Проте в реальності вони понесли шалені втрати (перш за все, у техніці, бо своїх людей вони не рахують). Наступальний "запал" згасає, а в ЗСУ можливості, навпаки, зростають, попри усі складнощі, адже вони - тимчасові.

Вже влітку, коли до ЗСУ підуть у великих обсягах "чеські" та інші снаряди, зброя та техніка, що були замовлені та оплачені раніше, РФ свої "козирі" втратить.

Якщо вони не досягнуть "заморозки" фронту на вигідних для себе умовах зараз, то іншого шансу може й не бути. І потім всі надії на перемогу будуть пов’язані хіба що з Трампом. Але щодо Трампа точно прогнозувати можна лише одне – що він ніколи не виконує обіцяне. Тому ця ставка для Кремля досить ризикована.

Через те, що саме влітку (у червні) ми маємо отримати перші літаки, Шойгу повідомив, що в РФ будуть створені дві нові армії - теж "випадково" влітку.

Це якраз погроза щодо ескалації, якої так боїться Захід: "якщо дасте літаки та зброю, то ми підемо у ще більш масштабний наступ".

Хоча, насправді, з огляду на можливості РФ, це просто нереальні терміни. Свій 3-й армійський корпус вони створювали та комплектували близько року, а його чисельність складає близько 15 тис. осіб. А тут мова про цілі армії та 14 дивізій, що налічувють близько 200 тис. осіб. Навіть по обличчю Шойгу, коли він читав ці "погрози" з папірця, було видно, наскільки він у шоці від таких масштабних планів. Бо вони відверто фантастичні. Навіть за умов повної, а не "часткової" мобілізації.

Саме з мобілізацією та її впливом на економіку росіяни відчувають найбільші складнощі.

Вся військова міць РФ спирається на два "кити" - радянські запаси та "нафтодолари".

Буквально з кожним місяцем якість того, на чому вони їздять, погіршується. Вони навіть змушені заміняти, хай старі, але справжні БТРи на китайські "гольф-кари" - взагалі без захисту, які стають братньою могилою для солдат. Те ж саме з фінансовими резервами – вони стають все слабшими, хоча на "папері" їх ще багато (але це переважно облігації та акції держкомпаній, а не "живі гроші"). Тепер додалися ще й проблеми з експортом російської нафти, газу й навіть аграрки.

Найбільшим ударом по російській економіці стали зовсім не санкції – а саме "часткова мобілізація". Коли бізнес на "болотах" практично зупинився, а люди й кошти почали полишати країну. І альтернативи такі – або посилити мобілізацію і втратити економіку, або зберегти економіку і програти війну. Саме тому вони шукають чогось середнього – "заморозки" фронту. І саме цю мету переслідує посилення паніки на українському прикордонні.

Більше того, сама РФ – "країна-бензоколонка" - змушена купувати паливо у свого ж міньйона Лукашенко.

Якщо Україна зможе і надалі знищувати російські НПЗ, металургічні та інші підприємства, це буде переломним моментом у війні.

Лише за перші два місяці року РФ втратила від 7% до 14% відсотків свого виробництва бензину, дизелю та (що особливо цікаво) авіаційного керосину. Ми теж готуємось до літа.

Підводячи підсумки, закликаю побачити усю картину загалом, а не лише окремі "пазли", як-то обстріли чи чергові погрози "масштабного наступу" на Харків. Влітку багато що повинно змінитися. Ми починаємо бачити ці зміни ще взимку і особливо зараз, навесні. Так, ми проходимо через час складний і темний (буквально – з відключеннями світла). Але найтемніше саме перед сходом сонця – коли ми отримаємо усю номенклатуру зброї та "літаючі ППО" - F-16.

Українцям, які слідкують за новинами, потрібно не забувати головне "правило": все, що каже РФ, потрібно ділити на два, а все, що каже Україна - у два рази помножувати. Бо росіяни завжди намагаються виглядати більшими, ніж вони є, а українці – нужденнішими. Бо багатим ніхто грошей не дасть. Тому, офіційно, гарних новин в нас взагалі нема. Ми всі "голі-босі", щоб кожен, хто читає новини, мав непереборне бажання нам допомогти. Цілі інформаційної політики РФ та України не просто різні, а прямо протилежні.

Темні часи ми перечекаємо. Попри всі негаразди та погрози, попри обстріли (яких, якщо порівнювати з минулими роками, насправді, не побільшало), ми вистоїмо та переможемо. Росія - це великий дуб, якого дуже довго "валити". Але в нього прогнилі корені та багато дупел по всьому стовбурі, а тому цей процес їм вже не зупинити. Хоча поки він не впаде, краще не ігнорувати сигнали тривоги та мати завжди заряджені павербанки.