Кримський міст – законна ціль: як Сили оборони України готуються до «дня X»

Україна планує знищити Кримський міст у першій половині 2024 року, повідомляє The Guardian із посиланням на співрозмовників у силових структурах України.

Нагадаю, раніше голова Служби безпеки України, генерал-лейтенант Василь Малюк заявив, що в України є потенціал, щоб повністю знищити Кримський міст, проте всьому є свій час.

Варто зауважити, що цей міст є стратегічно важливим для кримського та херсонського угруповань російських військ.

Йдеться про те, що після анексії Кримського півострова російські окупаційні війська опинилися фактично на острові – оскільки наземного зв’язку з материком у них не було. Постачання зброї, боєприпасів, ротація військ відбувалися винятково морем чи повітрям, що серйозно ускладнювало цей процес.

Тому невдовзі після анексії російська влада наказала збудувати через Керченську протоку міст, який би зв’язав Крим із Краснодарським краєм Російської Федерації. Міст був відкритий 2018 року – тоді запрацювала його автомобільна частина. Рух залізничною частиною Керченського мосту розпочався дещо пізніше.

Після початку повномасштабної війни важливість Кримського мосту стала зрозуміла усім. Логістика південної частини окупаційного контингенту російських військ здійснювалася саме через цю транспортну артерію. Тож рано чи пізно цей об’єкт мав стати ціллю для української армії.

Цей час «X» настав у жовтні 2022-го.

У той момент Збройні сили України ще не мали далекобійних ракет, які дозволили б завдати удару по Кримському мосту дистанційно. Тож довелося діяти, виходячи із тієї ситуації, яка складалася на середину першої осені повномасштабної війни.

Уранці 8 жовтня 2022 року на автомобільній частині Керченського мосту, ближче до російської території (Таманського півострова), стався вибух у вантажівці. Внаслідок цього вибуху була зруйнована частина автомобільного полотна мосту, що на деякий час зупинило рух транспорту.

Другий вибух на Керченському мосту стався у липні 2023 року. Цього разу ситуація виглядала вже інакше – це був удар далекобійною ракетою. І ця атака разом із деякими іншими подіями, які мали місце в окупованому Криму, стала свідченням змін у форматі роботи Збройних сил України у цьому регіоні. І проти Кримського мосту перш за все.

Наголошу, що атаки ЗСУ на кримську інфраструктуру стали системними. Йдеться, зокрема, про удари по системах протиповітряної оборони російських окупаційних військ – так, у серпні минулого року у Криму було знищено зенітно-ракетну систему великого і середнього радіуса дії С-400 «Тріумф». Річ у тім, що цей інцидент має пряме відношення до майбутніх ударів по Кримському мосту.

Йдеться про те, що українське командування поставило за мету спочатку знищити ППО окупантів, а потім, коли захист Кримського мосту стане значно слабшим, завдати ударів уже по самій мостовій споруді. Тож я не виключаю нових атак на цю ключову транспортну артерію, яка пов’язує Кримський півострів і лівобережну Херсонщину з Росією.

Крім того, ЗСУ зараз активно атакують військову інфраструктуру росіян і передовсім – аеродроми.

Після того, як на аеродромі «Саки» було знищено як мінімум дев'ять літаків, активність російської авіації знизилася у рази. Аналогічна ситуація з російською присутністю на аеродромі у Джанкої, де розташований 39-й вертолітний полк 27-ї авіаційної дивізії 4-го командування ВПС. Тобто, Сили оборони України наносять точкові удари по місцях розташування авіаз’єднань окупантів, які прикривають безпосередньо Керченський міст.

Наразі створюються передумови для нейтралізації систем ПРО та ППО, систем радіоелектронної боротьби, які унеможливлюють успішний характер завдавання ударів безпосередньо по самому Керченському мосту.

Уточнюю, навіть удари по «Севморзаводу» у Севастополі теж мають відношення до Кримського мосту. Бо знищений там великий десантний корабель «Керчь», так само як і інші знищені, та пошкоджені ВДК, росіяни планували використовувати як запасний варіант для перекидання військ, зброї та боєприпасів на півострів.

Після гіпотетичного зруйнування Кримського мосту у російського військового командування залишиться лише один шлях постачання зброї, боєприпасів та нових підрозділів у Крим – це море. Удари по ВДК саме і є перерізанням Збройними силами України цього запасного маршруту. Таким чином уся логістика залишиться прив’язаною до Кримського мосту, а він уже перебуває під ударами Сил оборони України

Таким чином системність дій ЗСУ виявляється й у тому, що українські Сили оборони методично знищують як активний захист мосту через Керченську протоку, так і плавзасоби, які могли б замінити Кримський міст в умовах втрати сухопутного коридору з півострова до Росії, який іде через Мелітополь – Бердянськ – Маріуполь.

Тож можна стверджувати, що після знищення систем протиповітряної оборони та ліквідації альтернативних засобів налагодження логістики може настати черга самої мостової споруди.

Звісно, для того, щоб остаточно припинити рух Кримським мостом, необхідно завдати йому дуже серйозних пошкоджень. Наприклад, влучити в опори. Втім, можна обійтись і ударами по дорожньому полотну, але їх потрібно щонайменше чотири.

Зазначу, що дуже важливим у цьому питанні є модернізація вітчизняних ракетних систем, зокрема йдеться про «Нептун».

Крім того, інформація про перенесення частини виробничого процесу – і ракетного, скоріш за все, також – за межі України означатиме, що наша армія невдовзі отримає достатньо вітчизняної зброї.

Подібні операції у класифікації НАТО називаються «перший етап каскадного характеру планування операції». На цьому етапі під вогневий контроль беруться логістичні шляхи і бази накопичення зброї та боєприпасів. Наразі саме так і діє українська армія – завдає точкових влучних ударів по російських військових об’єктах.

Атака на Кримський міст, влучні обстріли мостів, що пов’язують Крим із Херсонщиною, – усе це фактично знищує логістичні маршрути окупаційного контингенту. Крім того, ЗСУ б’ють по базах російських військ, позбавляючи їх як зброї та боєприпасів, так і шляхів їхнього постачання.

Втрата мосту через Керченську протоку фактично призведе до ситуації, яку росіяни мали на правому березі Дніпра у Херсонській області.

Тоді, нагадаю, ситуація за допомогою влучних ударів українських ракет по мостах через головну річку Дніпро склалася таким чином, що росіяни були змушені тікати з Херсона. Тож подібна ситуація може повторитися уже в масштабах цілого Кримського півострова. Принаймні якоїсь принципової різниці між цими двома історіями стає усе менше і менше.

Зазначу, що Керченський міст є у пріоритеті й законною ціллю у ЗСУ, а реакція американської сторони чітко засвідчила, що українські військові мають право самостійно обирати цілі для ураження, які вважать за потрібне задля забезпечення територіальної цілісності та суверенітету України.

Логістичне сполучення між українським півостровом та материковою Росією необхідно повністю перекрити, щоб остаточно зупинити забезпечення армії РФ зброєю та особовим складом.