Слава Медведенко: Даллас пропонував контракт на 16 мільйонів доларів

Свій останній дворічний контракт в "Лос-Анджелес Лейкерс" він підписав на 6 мільйонів доларів. Всього за один з найсильніших баскетбольних клубів світу Станіслав Медведенко відіграв шість сезонів. За цей час українець подружився з зірками Національної баскетбольної асоціації Шакілом О'Нілом і Коббі Браянтом і двічі приміряв на своєму пальці перстень переможця НБА. Одними з найбільш емоційних глядачів на домашніх матчах його команди були Сильвестр Сталлоне і Джек Ніколсон. Здавалося, що перед Славою, як його з дитинства називали рідні, відкриваються широкі горизонти і йому судилося ще довго радувати каліфорнійський уболівальників своєю іскрометною грою. Однак через серію травм в 2006 році "Лейкерс" був змушений розірвати контракт з українцем. Відновившись, Медведенко ще трохи пограв в "Атланті Хоукс", але через проблеми зі здоров'ям закінчив свою ігрову кар'єру в розквіті сил - в 28 років. Тепер Слава постійно живе в Києві. У відвертій розмові з Champion.com.ua найтитулованіший українець розповів про закулісну кухню в НБА, зйомки у фільмі з Кармен Електра і свої будні у місті Ангелів.

- Славо, згадаймо час, коли ви тільки приїхали в Лос-Анджелес. У 2000 році в "Лейкерс" вже виблискував талант Шакіла О'Ніла та Кобі Брайанта. Що у вас були за сутички з Кобі?

- Не всі витримують випробування славою. Іноді самолюбство зірок доходить до критичної позначки. Так на певному етапі було і з Брайантом. Він на якомусь відрізку часу втратив свої життєві орієнтири. Кобі намагався зневажливо поводитися зі мною. Я з цим і не думав миритися. В результаті у нас з ним і виникали розбіжності на цьому грунті. Але до бійок справа не дійшла. А потім, як це часто бува, ми з ним навіть подружилися.

  Читайте також: Дмитро Христич: Суд присудив зарплатню 1,8 мільйони доларів на рік

- Якщо проаналізувати вашу кар'єру в НБА - про що шкодуєте?

 - У спортивному плані ключова помилка була одна - мені ще в 2004 році потрібно було йти із "Лейкерс". Переді мною стояв вибір - або спробувати заграти в найкращій команді світу, або перейти в інший клуб, виступаючи пліч-о-пліч з гравцями більш низького рівня. Я віддав перевагу першому. Хоча "Даллас" проявив божевільну зацікавленість у мені - пропонували чотирирічний контракт. 4 мільйони за сезон. І грав би я там, мабуть, регулярно. Менеджер наполегливо рекомендував змінити команду. Але я хотів довести, що можу грати у найкращій, на той час, команді світу. І продовжував чіплятися за "Лейкерс".

 - Яку вправа в "Лейкерс" часів легендарного наставника Філа Джексона вважали безглуздою?

 - Спочатку всю його систему - трикутник - вважав безглуздою. Потім, коли почав її розуміти, поміняв свою думку. Самою важкою вправою у Філа була "душогубка". Наприкінці тренування, коли всі 15 гравців фізично підсіли, на тлі втоми проводили останні вправу - пробиття штрафних кидків. Реалізація повинна скласти не менше 76 відсотків. Кожен кидає по одному штрафному. З 15 не забити могли тільки четверо. Якщо більше - вся команда ставала на лицьову і перебігали майданчик 10 разів. А потім знову починала серію кидків. І кидали до тих пір, поки реалізація не становила більше 76 відсотків. Іноді виконання цієї вправи дуже сильно затягувався. Коли в команді грали Шакіл О'Ніл і Хорас Грант, це траплялося частіше -у них з реалізацією штрафних було не дуже.

 - Які книги вам дарував Філ Джексон?

 - Різноманітні. Це була його філософія. Кожен сезон він купував книги для кожного гравця "Лейкерс". Підписував і дарував. Він відчував, які у хлопця є проблеми, купував книгу, спрямованість якої стимулювала ці проблеми вирішувати. Тобто, книга була з підтекстом. Це було свого роду меседжем, один з його психологічних прийомів. У моєму дебютному сезоні в НБА Філ вручив мені дитяче видання американського письменника доктора Сьюса. Там були великі шрифти, елементарні висловлювання, прості схеми пропозицій.

 - Філ на перших порах не дуже високо оцінив ваш рівень інтелектуального розвитку?

 - Ні, наповнення книги було таким, щоб я розумів, що там написано і швидше вивчав англійську мову. Назва книги, до речі, була символічною - "Яких вершин можу досягти".

- При цьому з Джексоном ви, здається, дуже довго притиралися один до одного.

- У Філа була своє тренерська концепція. Вона отримала назву трикутник Джексона. Я її довго не міг прийняти. Мій перший тренер Олександр Коваленко, по суті, винайшов той же трикутник, тільки зі своїм баченням. Там були різні інтерпретації. Тому в перші роки своєї кар'єри в "Лейкерс" намагався довести Джексону, що можу грати під іншими кутами атаки з трохи іншою філософією гри - тієї, яку проповідував Олександр Коваленко. Згодом кути стерлися. Я зрозумів претензії Філа. Він зрозумів мене. Після того, як у мене виникли проблеми зі здоров'ям, "Лейкерс" пропонував новий контракт - хотіли, щоб я залишився працювати в структурі клубу в якості тренера. Але я на той час "Лейкерс" вже наївся. Скажу більше: наївся Америкою. Швидше за все, саме тому навіть не став оформляти собі американський паспорт. Хоча, з огляду на, що у моєї колишньої дружини було американське громадянство, зробити це було нескладно.

  Читайте також: Російський журналіст: Наші пропагандони повинні відповісти перед міжнародним трибуналом 

  - За сім сезонів своїх виступів в НБА ви вникали в нюанси ведення баскетболу як бізнесу?

 - Мені це було цікаво. У власників клубів різні підходи до свого дітища. Є люди, які вкладають в клуб душу. А є чисто прагматичний підхід - ці господарі команд просто заробляють гроші. Що, втім, і не дивно, адже НБА - комерційний проект. На квитках, на рекламі, на продажу майок можна заробляти десятки мільйонів доларів. Думаю, що більшість клубів НБА - прибуткові підприємства.

 - Коли я був в Лос-Анджелесі, помітив багато дівчат, яких називають "пластиліновими" - тобто, красу їм наводили пластичні хірурги. Штучні бюсти, губи. Вас це, коли тільки приїхав в місто ангелів, не дивувало?

 - Мене відразу ж попередили, що все так і буде. Мої знайомі взагалі називають Лос-Анджелес містом пластикових людей. Це скупчення всіх сексуальних меншин. Половина міста Ангелів - актори і режисери, а друга половина мріє ними стати.

 - За шість років життя в Лос-Анджелесі перейнялися американським футболом чи бейсболом?

 - Більше подобався футбол - бейсболу, на мою думку, трохи не вистачає динаміки. Я намагався відвідувати всі спортивні заходи. Був на боксі - коли Оскар де ла Хойя виходив в ринг. Шкода тільки, що на бої братів Кличко так і не потрапив. Коли Віталій з Володимиром боксували в Лос-Анджелесі, "Лейкерс" грав виїзні матчі. Хоча Кличко довгий час жили в місті ангелів, нерідко відвідували поєдинки "Лейкерс". Пам'ятаю, якось папараці після гри сфотографували нас чотирьох - мене, Віталія, Володимира, а також Сильвестра Сталлоне, який також часто приходить підтримати "Лейкерс" в домашніх матчах. Причому Сильвестр в цьому плані не самотній - поруч з ним часто сидив Джек Ніколсон. Обидва дуже емоційно вболівали за "Лейкерс".

 - Ви зіграли епізодичну роль офіціанта у фільмі "Любов як любов". Який сюжет цієї картини?

 - Це комедія. Єврейська і італійські сім'ї живуть в Нью-Йорку і недолюблюють один одного. По ходу фільму виникає безліч смішних ситуацій і діалогів. Бюджет у фільму був невеликий - близько 3,5 мільйонів доларів. Від самої ідеї до її втілення в життя пройшло близько п'яти років. Спочатку потрібно було правильно підібрати і підписати акторів. Також необхідні були гроші на зйомки. Йшов пошук інвесторів. В принципі, мені сподобалося зніматися. Було незвично. Втім, знявся лише в епізоді. А головну роль другого плану зіграла Кармен Електра, яка перевтілилася в спокусницю. Також у фільмі можна ідентифікувати Лейні Казан. Але більше мене кінематограф не приваблює. Це був просто експеримент, не більше.

 - Якими рисами характеру вас дивували американці?

 - Їх вузькоспрямованість іноді викликала подив. В цьому їх сила і слабкість. У нас багато фахівців широкого профілю. Вони знають в кожній області по чуть-чуть. Американці ж свою сферу знають досконально. Але коли ти в розмові виводиш американця зі сфери його мислення, у нього вже починаються проблеми. Там майже не можна зустріти різнопланову людину. Але в своїй справі вона зазвичай розбирається "від і до".

  Читайте також: "Вердер пропонував за мене мільйон". Віктор Пасулько міг стати першим українцем у європейському топ-клубі

  Читайте також: Олексій Михайличенко: Лобановський був людиною слова

Особиста справа:

Станіслав Медведенко народився 4 квітня 1979 року в селі Карапиши Київської області. Зріст 208 см.  Нападаючий / центровий.

Виступав за команди: "Денді-СКІФ" Київ (1995-96), "Денді-Баскет"  Київ(1996-97), "Будівельник" Київ (1997-98), "Аліта" Литва (1998-99), БК "Київ" ( 1999-2000), "Лос-Анджелес Лейкерс" США (2000-06), "Атланта Хоукс" США (2006-07). .

Дворазовий чемпіон НБА (2001, 2002). Фіналіст чемпіонату НБА (2004). Чемпіон України (2000), срібний (1998) і бронзовий (1997) призер чемпіонату України. Бронзовий призер і кращий легіонер чемпіонату Литви (1999). Медведенко став другим європейцем в "Лейкерс" - після Владе Діваца - за всю історію каліфорнійського клубу.

Максим Розенко