Білоруський воєнний округ рф: чи існує загроза з Білорусі

На початку квітня, у річницю підписання Угоди про створення Співтовариства Білорусі та Російської Федерації, підписану ще у 1996 році Борисом Єльциним та Олександром Лукашенком, в Республіці Білорусь розпочалися показові триденні військові навчання.

Офіційно військовий вишкіл мали пройти офіцери територіальних військ оборони. Мова йшла про тренування дій під час введення режиму воєнного стану на прикордонні з Литвою та Республікою Польща (навчання були призначені в Гомельській та Гродненській областях).

Де-факто, Білорусь на сьогодні є "білоруським воєнним округом" Російської Федерації, висунутим в глибину Європейського континенту.

І, у розумінні російського вищого воєнно-політичного керівництва, є першим рубежем у протистоянні силам Північноатлантичного альянсу. Тому, коли Лукашенко розповідає про те, що його країна готується до війни, нема сенсу розмірковувати, чи вступила Білорусь у війну проти України. Вона вже є союзницею Росії. Ба більше, на її території розміщені бойові підрозділи Збройних сил РФ, а з аеродрому в Мозирі неодноразово підіймалися російські літаки з ракетами, націленими на українські міста. 

Армійські корпуси Білорусі - приблизно 50 тисяч військовослужбовців, підготовка яких на досить високому рівні. Тому загроза вторгнення є завжди. Але наприкінці 2022 року Генеральний штаб ЗСУ та Ставка Верховного головнокомандувача Володимира Зеленського розглянули та прийняли План укріплення кордонів України з сусідніми державами - Республікою Білорусь, Республікою Молдова та по лінії кордону з РФ. Згідно з цим планом, у 2023 році було здійснено ряд  інженерно-фортифікаційних заходів, які значно посилили оборону українського кордону, проведено мінування певних ділянок, посилено режим несення служби військовослужбовцями прикордонних військ, введено особливий режим моніторингу та пересування по ряду областей, які межують з Білоруссю. Тобто, завдяки проведеним заходам, загроза з Білорусі мінімізована, а ситуація є контрольованою. 

Небезпечним є й сам фактор співпраці  та зрощення диктаторських режимів.

Так, після зустрічі путіна та Ким Чен Ина світ має протистояти спробам Москви озброюватись для ведення агресивної війни. Вже підтверджено застосування Росією балістичних ракет з Північної Кореї для атак на українські міста. Росія стала залежною від зовнішнього постачання боєприпасів, а терористичні і диктаторські режими (і північнокорейський, і білоруський)  перетворилися на спонсорів російської агресії проти України.

Ще один момент: куди більшим сигналом про небезпеку є той факт, що російська сторона оголосила про завершення переміщення тактичної ядерної зброї на територію Білорусії. Але тут треба зробити ремарку: ключів для запуску цього виду зброї масового ураження керівництву Білорусії не надано, вони досі зберігаються у 12 Головному управлінні Міністерства оборони РФ.

Лукашенку, скоріше за все, відводиться роль "весільного генерала" з замашками диктатора.

Власне, він відіграє роль начебто "не прогнозованого", мовляв, він навіть має якусь "кнопку" і може її застосувати. Це, на мою думку, інформаційна кампанія країни-агресора, метою якої є дезінформація, свідоме нагнітання та посилення страху серед населення Польщі, країн Балтії, країн східної частини Європейського Союзу. 

Гадаю, що підігрування володимиру путіну в його спробі залякати світ ядерною війною може дорого обійтися Олександру Лукашенку і білоруському народу. Москва грубо порушує міжнародні зобов’язання щодо незастосування та нерозповсюдження ядерної зброї. Росія відверто нехтує своїми обов'язками постійного члена Ради Безпеки ООН: веде загарбницьку війну та допомагає підготовці інших диктаторських режимів до нових агресивних війн. Лише денуклеаризація РФ може гарантувати глобальну ядерну безпеку.

Олег Старіков, експерт у сфері оборони та безпеки