США та союзники на етапі "ядерної невизначеності": у The Economist розповіли про баланс сил

У цьому матеріалі 24 Канал переповідає найголовніше зі статті The Economist, у якій йдеться про можливі ризики для Заходу щодо ядерної загрози. Водночас наголошує на російсько-українській війні, яка відіграє не останню роль в формуванні політики щодо небезпечного атома в цивілізованому світі.

У США дискутують про ядерну безпеку

Хто б не переміг на президентських виборах у США у листопаді 2024 року, він все одно повинен буде керувати ядерним комплексом, що переживає 30-річне оновлення за 1,5 трильйона доларів. Це такі проєкти:

• розробка нової боєголовки та крилатої ракети;
• виробництво нових плутонієвих ядер;
• створення нових підводних човнів, бомбардувальників та міжконтинентальних балістичних ракет.

Ці програми затвердити у минулому десятилітті за підтримки двох партій, однак після повномасштабного вторгнення Росії в Україну геополітична ситуація змінилась. Також, крім того, що Кремль використовує ядерні погрози, Китай нарощує арсенал.

Пекін мав всього 300 ядерних боєголовок у 2019 році, наразі – це 500 одиниць. Пентагон очікує, що кількість зросте до 1 000 одиниць до кінця десятиліття. У Вашингтона є все більше підстав турбуватися про ядерну стратегію, оскільки повинен протистояти одразу Росії та Китаю.

Ядерні планувальники тепер розглядають проблеми, які десять років тому здавалися б нерелевантними та моторошними,
– пишуть аналітики.

США розглядають різні сценарії розвитку подій, однак є скептики, які стверджують, що відповідні виклики перебільшені. На думку певних експертів, арсенал Америки залишається у десять разів більшим, ніж китайський, а російсько-українська війна не так вже й сильно змінила баланс щодо ядерних сил у світі.

Разом з тим ще за першого президентства Трампа розпочалася робота над новою підводною ядерною крилатою ракетою, відомою під абревіатурою SLCM-N. Білий дім на чолі з Байденом намагався скасувати проєкт, стверджуючи, що він дорогий і непотрібний. Однак на заваді став Конгрес і Сенат.

Нова гонка озброєнь – не за горами

Загалом аналітики називають Трампа та його прибічників, прихильниками жорсткої ядерної позиції. Йдеться, зокрема, про розгортання 3 500 одиниць відповідної зброї, порівняно з 1 670, які мають США наразі в рамках обмежувального договору.

Якщо оберуть Байдена, більшість ідей щодо посилення ядерних потужностей, безсумнівно, залишиться без реалізації. Хоча навіть у разі обрання Трампа є перешкоди для ядерного розгулу, адже чотири роки – це дуже короткий час у сфері ядерної модернізації.

Америка не має можливості виробляти велику кількість нових боєголовок, однак володіє близько 1900 одиницями ядерної зброї в резерві. Вона могла б подвоїти розгорнутий арсенал. Росія могла б збільшити його на 57%, додавши трохи менш як 1 000 одиниць. Єдина проблема – договір СНО, що це обмежує, але він закінчується у 2026 році. До того ж Кремль заявляв про вихід з нього.

Крім того, Джеффрі Льюїс з Інституту міжнародних досліджень Міддлбері вважає, що Трамп міг би у разі обрання зосередитись на контролі за озброєннями разом з Росією та Китаєм, щоб продемонструвати свої ділові якості.

Експерт згадує зустрічі Трампа з Кім Чен Ином у 2018 та 2019 роках як приклад. Льюїс каже, що важливо буде побачити, чи Трамп відступить від позицій своєї партії щодо посилення систем протиракетної оборони, проти чого активно виступає Росія та Китай.

Чи багато можливостей в учасників політичної гри

Як стверджують експерти, у Росії є фінансові та матеріальні обмеження у нарощуванні ядерних потужностей. Війна проти України може коштувати Кремлю 132 мільярди доларів до кінця 2024 року. Наразі Росія не страждає від нестачі боєголовок, але нові системи доставки протерміновані та перевищують бюджет.

У Китаю більше фінансових можливостей, але нестача плутонію може обмежити арсенал Пекіна протягом наступного десятиліття. І поспіх у будівництві зброї також міг би призвести до "зрізання кутів". Власне, не виключно, що поточне ядерне розширення Китаю уже може досягати своїх меж.

Висновок з усього цього такий: будь-яка гонка озброєнь, ймовірно, буде повільною та млявою, а не швидкою та бурхливою.

Для союзників США розрахунок трохи інший. Європейські члени НАТО та кілька азійських країн, зокрема Японія та Південна Корея, захищені ядерною зброєю США за допомогою "розширеного стримування". Разом з тим багато хто дійсно був би радий створенню Трампом більшої кількості ядерної зброї.

Проте європейські та азійські країни-союзники США хвилюються, чи підтримає їх новий лідер Білого дому, особливо з огляду на різкі зміни в політиці. Розвиток ракетної програми Північною Кореєю та збільшення ядерного арсеналу Китаєм загрожує безпеці Америці, роблячи її вразливою для атак. Це становить занепокоєння навіть для найбільш дружньо налаштованого до союзників президента, не кажучи вже про Трампа.

На порозі нових викликів

Байден намагався заспокоїти партнерів, зокрема Японію та Південну Корею, поглиблюючи консультації з ядерних питань та демонструючи військову підтримку через публічні візити американських підводних човнів у регіоні. Цікаво, що Південна Корея розробила власні балістичні ракети, попри те, що офіційно не має ядерної зброї.

Відносини між США та Північною Кореєю за часів Трампа були напруженими, попри спроби діалогу. Це спонукало Південну Корею розглядати можливість розвитку власної ядерної програми, особливо після зміни лідерства в країні на більш консервативне.

Європа стикається зі своїми викликами, маючи дві ядерні держави – Велику Британію та Францію, які все ж не здатні повністю замінити американську "ядерну парасольку". Зростання напруженості та потенційні конфлікти змушують союзників задуматися про власну безпеку та можливість розробки ядерної зброї.

Загалом ці дебати та розмірковування про безпеку засвідчують нестабільність міжнародного ладу та значення ядерної зброї в політиці великих держав, що невпинно зростає. Водночас гостро постає питання про майбутнє міжнародних ядерних альянсів та стратегію стримування, і на нього немає відповіді.