Секрети річки Тиса: божественне походження, скарб Атілли та рекорд Шухевича

Назва річки Тиса потрапляє сьогодні в інформаційні стрічки якщо не щодня, то зі стабільною регулярністю. Причина - постійні трагедії, які трапляються у її водах. За офіційною статистикою, при спробі незаконно перетнути кордон у Тисі потонуло вже 22 українці. Скільки тіл забрала течія або залишилося на дні бурхливої ​​гірської річки – сказати не може ніхто. Саму Тису все частіше називають «річкою-вбивцею», натякаючи, що її погана вдача була відома задовго до повномасштабного вторгнення. Чи так це? І чим ще відома Тиса - у матеріалі Коротко про.

Річка 5 країн та однієї української області

Тиса – ліва і найбільша притока Дунаю. Бере початок на Закарпатті, її протяжність на території України – 201 км із загальних 996 км. Більше сотні кілометрів річки - кордон з Румунією та Угорщиною. Поповнюється переважно дощами та талими водами – майже половина цих вод потрапляє у річку навесні. Свій початок річка бере у районі міста Рахів. Там зливаються невеликі річечки Біла Тиса та Чорна Тиса і з'являється безпосередньо Тиса. На території України на її берегах стоять міста Рахів, Тячів, Хуст та Чоп. У нашій країні річка тече лише територією Закарпатської області. І саме басейн Тиси (а це 10 000 невеликих річечок) робить область єдиною в країні водозабезпеченою. У мирні часи тут дуже популярним був рафтинг та туристично-екскурсійні програми. Зараз – ні, особливо якщо йдеться про прикордонні райони. Проте планують побудувати перший на цій річці порт для міжнародних перевезень з виходом у більші судноплавні річки. Крім нашої країни, Тиса протікає територією Румунії, Угорщини, Словаччини та Сербії.

Чотири версії назви

Дослідники так досі і не дійшли однозначного висновку, звідки з'явилася назва річки.

Найбільш правдоподібна пов'язана з найдавнішим місцевим промислом – лісозаготівля та сплав видобутої деревини по річці. Однією з найцінніших порід вважався тис, який і зараз зростає у Карпатах. Тис славиться своєю міцною структурою, і нібито гарнізон замку в Хусті (місто, що стоїть на Тисі) виготовляв з нього ядра.

Друга версія - "слов'янська", викладена в Етимологічному словнику топонімів України: "Є деякі підстави пов'язувати гідронім Тиса з праслов'янським Hisn-/Hesn-"притискати, стискати", His-/Hais-"плавити; танути; зникнути».

Третій варіант пов'язаний з угорським словом "тиста" - "чистий". Розуміючи, що Закарпаття тривалий час входило до складу Австро-Угорщини і територіально дуже близько до сусідньої держави та її культури, це цілком можливо.

Четверте припущення - "язичницьке". В угорській лінгвістиці наводиться ще кілька синонімів назви річки. Всі вони відносяться до язичницького минулого місцевого населення, коли було заведено надавати всьому, що нас оточує, людські якості. Тису називали «дикою, заплутаною, загорнутою» (і чомусь ще «блондинкою»). Водну артерію предки вважали норовливою, запальною панночкою, з дуже мінливим характером. Втім, таке ж визначення можна дати будь-якій гірській річці.

Перекази стародавньої річки

З Тисою століттями було пов'язане життя закарпатців. Для них вона і годувальниця, і джерело для фольклору. Місцями наївного, іноді містичного, десь повчального. Етнографи вважають – протягом усього існування річки в людей складалися дуже різні перекази, характерні для тієї чи іншої території.

Проте деякі з них відомі всьому Закарпаттю. Наприклад, казка про божественне походження річки. Переказ каже: Творець, захоплений красою Карпат, відправляє на землю свого посланця із завданням прокласти тут водну артерію. Зверху гарніше виглядатиме. Все б нічого, але надто багато тут виявилося кропиви, і божественному послу довелося сильно постаратися, лавіруючи між кущами, що обпалюють. Ось тому вона і вийшла такою звивистою.

Іншу оповідь можна назвати історією «закарпатських Ромео та Джульєти». Сюжет стандартний, що зустрічається у будь-якому куточку світу. Кохання молодих людей з ворогуючих кланів. Отримавши від батьків жорстку відмову в перспективі шлюбу, пара не знайшла нічого кращого, як кинутися з урвища в бурхливу річку. За всієї банальності історії є в ній і регіональні мотиви. По-перше, шум річки пояснюється риданнями родичів загиблих закоханих, що прорвалися крізь століття. По-друге, простежується й історичний страх людей потонути в Тисі. Слава про підступність річки, здатної забрати життя, тягнеться за Тисою століттями.

Золото Атілли

Але, мабуть, найяскравішою та незвичайною легендою про Тису називають переказ про скарб Атілли. Легендарний ватажок гунів, який контролював чи не всю Європу, нібито похований на дні річки. Коли вождь помер на території нинішньої Угорщини (що доведено істориками), його тіло було поміщено у три труни. Спочатку свинцеву, потім срібну і в кінці вже золоту. Тимчасово біля річки було зупинено русло, на дні влаштовано похорон, у могилу також поклали незліченні скарби. Робітників, щоби не видали таємницю, вбили. Також були позбавлені життя і вбивці робітників.

А легенда зі скарбом залишилася. Справа була досить давно, у п'ятому столітті, що суттєво ускладнює реальність тих подій, як і розуміння, на дні якої річки поховали Атіллу. На початку нинішнього століття світ розбурхала новина про знайдене поховання на дні Дунаю. Але ні, новина виявилася фейком. Могилу Атілли досі так і не знайшли. Закарпатці ж вірять, що поховано його саме на дні Тиси. На їхню думку, це очевидно хоча б тому, що русло Тиси набагато простіше зупинити, ніж русло Дунаю. Та й географічно все на це вказує. А шукачі скарбів можуть не втрачати надію.

Потрійний заплив Шухевича

Один із найвідоміших командирів УПА Роман Шухевич Тису перепливав тричі. Сам він згодом неодноразово згадував про це своє досягнення. Вважав – вижив дивом. Сталося це у березні 1939 року. Тоді він був одним із керівників "Карпатської Січі", і саме йому під час відступу з Хуста доручили організувати центр опору у Великому Бичкові. Але саме місто вже почали брати під контроль угорські війська. «Щука» (позивний Шухевича) вирішив переправити на інший берег Бичкова (який перебуває під контролем румунських військ) поранених побратимів. Вирішено робити це було вплав. Під вогнем супротивника... Скільки бійців перепливло березневу холодну Тису, невідомо. І все ж частина групи змогла дістатися безпечного місця. Залишивши тут поранених, Шухевич знову переплив Тису. Мета – продовжити організовувати опір. Спроба вийшла невдалою, на іншому березі його заарештували угорці. Як він вибрався, знову залишається загадкою. Нібито представився львівським євреєм і був відпущений. Проте опинившись на свободі, «Щука» втретє протягом кількох днів зміг уплав добратися до своїх. Навіть місцеві жителі назвали це дивом та довго не вірили в рекорд.

На тему

Чому річка забирає стільки життів

Сьогоднішні трагедії переважно пов'язані з непередбачуваністю річки. Українські прикордонники розповідають, що виловлювати тіла сміливців, які армії бояться, а загинути в гірській річці – ні, доводиться і їм, і румунським колегам.

Спікер Мукачівського прикордонного загону Леся Федорова наголошує: на Тисі взагалі немає більш-менш безпечних ділянок. Потонути можна скрізь.

- Це гірська річка, вона сама по собі небезпечна - у неї стрімка течія, цієї пори року вода холодна, - зазначає наша співрозмовниця. – Здебільшого вона наповнюється за рахунок дощів, яких у горах більше. Ці води намивають дно річки, тягнуть у себе кореневища і дерев'яні колоди – у ній багато таких елементів. Також у річку потрапляють камені, які ще не обмиті водою. Але каміння все небезпечне у воді – і гостре, і більш округле і гладке.

Десь Тису огородили парканом, через який не так просто пролізти. У деяких місцях переплисти її, кажуть, взагалі неможливо. Хоча ширина особливо не лякає – 30-60 м. Може, це вселяє надію порушникам, що вони зможуть її подолати.