Max Space оголошує про плани створення надувних модулів космічної станції

Стартап оприлюднив плани розробки надувних модулів, які, на думку компанії, можна зробити більшими та дешевшими, ніж альтернативи, для підтримки комерційних космічних станцій та інших застосувань. Max Space розробляє серію розширюваних модулів, перший з яких планується запустити під час спільної місії SpaceX у 2025 році. Цей модуль Max Space 20, ущільнений в об’єм у два кубічних метри для запуску, розшириться до 20 кубічних метрів після розгортання, що робить його найбільшим розширюваним модулем, який літав на сьогодні.

Аарон Кеммер, співзасновник і виконавчий директор Max Space, сказав в інтерв’ю, що його інтерес до розширюваних модулів випливає з його досвіду в космічній виробничій компанії Made In Space, яка виробляла 3-D-принтери, які використовуються на Міжнародній космічній станції.

«Коли ми намагалися зробити щось значуще, ми завжди стикалися з вузьким місцем», — сказав він, навівши приклад заповнення системи для виробництва високоякісного оптичного волокна, яке на Землі охоплювало б три поверхи в стандартній шафці МКС. «Найскладніше було не змусити його працювати в космосі. Найважче було змусити його працювати в обмеженому обсязі».

Концепція розширюваних модулів не нова. Ця технологія була центральною в планах колишньої компанії Bigelow Aerospace, яка запустила космічні кораблі Genesis 1 і 2 і побудувала розширюваний модуль активності Bigelow (BEAM), який зараз знаходиться на МКС. Зовсім недавно такі компанії, як Lockheed Martin і Sierra Space, випробували на землі, але ще не літали, надувні модулі.

Max Space використовує інший технічний підхід до попередніх систем, які використовували двонаправлену структуру тканини «кошикового плетіння». «Коли ви починаєте робити так, щоб волокна рухалися у двох різних напрямках, на відстані 90 градусів, у результаті ви не знаєте, скільки навантаження йде в одному чи іншому напрямку», — сказав Максим де Йонг, співзасновник і головний технічний директор компанії Макс Спейс, чия минула робота включала розробку Genesis 1 і 2.

Це вимагає додаткових матеріалів для забезпечення достатнього запасу безпеки, а також ускладнює масштабування проектів до більших обсягів. «Кожне розширення масштабу є точковим проектом і має бути повторно перевірено», — сказав він.

Max Space розробляє технологію під назвою надвисокопродуктивне судно, створене де Йонгом, яке розподіляє навантаження в одному напрямку, дизайн, який він назвав «повністю випадковим відкриттям» під час роботи над іншими концепціями. Це зменшує невизначеність запасів надійності, що було продемонстровано в тестах, де модулі лопалися при тиску в межах 10% від прогнозованого рівня. «Передбачуваність чудова, а масштабованість чудова», — сказав він.

Компанія створила версію модуля Max Space 20 для тестування, нещодавно представивши її на конференції MARS, яку організовує засновник Amazon Джефф Безос. Зараз компанія працює над літальною версією з такими вдосконаленнями, як захист від сміття.

Масштабованість, яку пропонує ця конструкція, дозволить Max Space швидко перейти до більших модулів об’ємом від 100 до 1000 кубічних метрів — останній є приблизним об’ємом усієї МКС — пізніше цього десятиліття. «Наша велика, захоплююча мета полягає в тому, щоб за один запуск Falcon запустити еквівалент космічної станції за об’ємом», — сказав Кеммер, при цьому такий модуль коштує лише 200 мільйонів доларів.

Очевидне застосування таких модулів для майбутніх комерційних космічних станцій. «Створювати модулі космічної станції важко і дорого, і це обмежує багато цікавих космічних застосувань, таких як виробництво в космосі, біологічні науки та фармацевтика», — сказав він. «Ми хочемо продемонструвати, що ви можете зробити це дешево».

Однак перші модулі компанії можна було використовувати для інших програм. Кеммер сказав, що першими замовниками модулів, ймовірно, будуть державні установи, зацікавлені у використанні модулів як космічних складів палива або інших сховищ. «Це безумовно не наш підхід, щоб поспішати і підсаджувати людей першими».

Max Space не планує будувати власну станцію, а натомість стане постачальником для інших компаній, що розробляють комерційні космічні станції, наприклад, через програму розвитку комерційної низької навколоземної орбіти NASA, або CLD. «Ми розглядаємо наш шлях до успіху як співпрацю з більшістю інших компаній CLD і постачальників модулів», — сказав він. 

Цей фокус на розробці модульної технології поширюється на контракти на такі елементи, як автобус, який забезпечує потужність і рух, а також системи життєзабезпечення. «Ми зосереджені на наших основних технологіях і розробляємо їх», — сказав він.

Компанія зібрала початковий раунд, який Кеммер описав як «менше 10 мільйонів доларів», який фінансує розробку початкового модуля Max Space 20 і його запуск спільного використання. У компанії менше десятка співробітників, і вона не очікує значного зростання до моменту запуску першого модуля. «Частиною нашого підходу є демонстрація цього недорого та спеціально з невеликою командою», — сказав він.

Засновники Max Space стверджують, що це дозволить їм поступово розширювати як компанію, так і модулі. «У нас є дуже хороші можливості для того, щоб це сталося, — сказав де Йонг, — роблячи крок за кроком».