Комуністична хода та антирелігійні концерти: як в СРСР "святкували" Великдень

Ідеологія Радянського Союзу була дуже антирелігійною, якщо не сказати богоборчою. Але навіть комсомольским завзяттям не вдавалось перемогти багатовікові традиції святкувань релігійних торжеств, таких як Різдво чи Великдень. Владі СРСР доводилось бути дуже винахідливою, щоби переконати людей відмовитись від звичних свят.

OBOZ.UA поцікавився, до яких саме нововведень вдавались у Союзі, щоби змусити громадян відмовитись від традицій та обрядів їхніх предків. І чому з цього нічого не вийшло.

Ранній СРСР та підміна традицій

Атеїзм, як провідну державну ідеологію в СРСР запровадили із самого його заснування у 1922 році. Доходило до фізичного знищення старовинних храмів і убивств священників.

Щоби переконати людей, для яких ще зовсім недавно святкування Великодня було обов’язковим атрибутом весни, відмовитись від цієї традиції, вигадували обряди, які б замінили собою похід до церкви. Це були комуністичні хресні ходи або молодіжні антирелігійні мітинги та концерти,

У 1930 році радянська влада у Великодній тиждень спробувала перенести вихідний з неділі на четвер. Свято хотіли зробити робочим днем. Але це нововведення не прижилося. Тому на період свят стали проводити суботники – людей виганяли на масові безоплатні роботи, які часом супроводжувались ходою, учасники якої несли опудало священника. Опудало в кінці спалювали.

Друга світова війна

Коли гітлерівська Німеччина напала на СРСР, сталінській владі довелось піти на поступки. Гоніння на церкву були сильно послаблені, а у 1942-45 роках на територіях, де діяв воєнний стан, навіть дозволили проводити великодні служби. Дійшло до того, що напередодні перемоги над Гітлером у травні 1945 року підприємствам дали святковий вихідний, а у продуктових магазинах почали продавати паски.

Хрущовська відлига

Після смерті Сталіна певні пом’якшення щодо проявів релігійності збереглися. Тепер за святкування Великодня не засилали в табори, а могли "всього лише" звільнити з роботи. Люди потихеньку відзначали свято у сімейному колі. Прибирання до Чистого четверга видавали за генеральне наведення чистоти після зимового сезону, а священників, щоби посвятити великодні страви, запрошували додому. Звісно, за викриття такого святкування можна було отримати покарання – штраф на роботі абощо. Але громадяни все ж ішли на цей ризик заради улюбленого свята.

Останні роки СРСР

У 1970-80-ті рр. радянська влада знову спробувала боротись з релігійністю населення. Більшість священників були завербовані КДБ, міліція блокувала церкви на великі свята, зокрема на Великдень, а у святкові дні для молоді намагались організовувати світські розваги, щоби відвернути її увагу від сімейних традицій.

Але люди уже мали цілий арсенал способів обійти ці заборони. Наприклад, на святкову службу вони їхали до віддаленого села, де їх ніхто не знав і священник не міг доповісти в органи про тих, хто відвідав церкву на свято. Або їхали до храму довгими і складними маршрутами, щоби не потрапити на очі міліції чи занадто пильним сусідам.

Попри суворість офіційної заборони на релігійні свята, у останні 20 років існування СРСР, відгомін Великодня можна було помітити і на державному рівні. Хлібзаводи випускали здобний кекс "Весняний", а у друкарнях видавали тематичні листівки. Та й члени Комуністичної партії низового рівня, на яких покладали відповідальність стежити, щоби люди на місцях не збирались на святкування, почали виконувати свої задачі чисто формально, даючи своїм сусідам колегам змогу провести день так, як вони бажають.

Щойно Радянському Союзу прийшов кінець, в Україні одразу ж відродилась традиція святкування Великодня. Її ретельно оберігали у селах та тихо дотримувались у сім’ях, тож повернути свято народу було зовсім нескладно.

Раніше OBOZ.UA розповідав, чому в СРСР під забороною опинився кетчуп.

Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.